Решение № 11807732, 11.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.10                                                                                 Справа № 9/115

За позовом

Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвугілля", м. Луганськ

про стягнення 110 128 грн. 32 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Зоріна О.М., довіреність № 03/5-1086 від 25.12.09;

від відповідача - Волкова О.В., довіреність № 1 від 03.12.09;

          В судовому засіданні 07.10.10 було оголошено перерву до 11.10.10 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 110 128 грн. 32 коп. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.07.10.

Відповідач за запереченнями на позовну заяву від 25.04.10 (т.1 арк. справи 67-68), від 10.06.10 (т. 1 арк. справи 122-123) від 29.06.10, від 12.07.10 (т.2, арк. справи 1) проти позову заперечує та зокрема зазначає, що відповідачем не доведено факт понесених витрат та просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Так, на думку позивача вимоги про стягнення залізничного тарифу, плати за простой вагонів та додаткових витрат, які були здійснені у серпні-жовтні 2007 року заявлені із пропуском строку позовної давності в один рік. Також відповідач заперечує проти розрахунку заявлених вимог і вказує на неналежне виконання позивачем умов договору комісії.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір комісії № 15-10к від 25.10.06, за яким ТОВ «Лугвугілля»(комітент, відповідач у справі), доручив ДП «Луганськвугілля»в особі ВП «Луганськвуглепостачання»(комісіонер, позивач у справі) виконати переддоговірну роботу і укласти з покупцем від свого імені договір на постачання вугільної продукції на умовах, передбачених пп. 2.1.6 цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було укладено договір постачання з ДП "Вугілля України" (покупець) № 11-07/2-ЕНр від 01.06.07 з відповідними додатковими угодами та додатками до нього.

Згідно з пп. 2.2.3 договору комісії № 15-10к від 25.10.06 комітент відповідає за всі показники якості і кількості. Крім того, відповідач від імені позивача зобов'язаний за свій рахунок врегульовувати всі питання з вантажоодержувачем щодо якості і кількості поставленого вугілля. У разі невідповідності вугільної продукції якісним характеристикам, передбаченим договором, відповідач зобов'язаний вивезти таке вугілля і компенсувати всі витрати вантажоодержувачу, покупцю та комісіонеру (пп. 2.1.6).

На виконання умов договору комісії, у серпні 2007 року відповідач відвантажив вугільну продукцію на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" у кількості 619 тон за залізничною накладною № 49618005 з показниками якості, зазначеними у посвідченні про якість № 45 від 27.08.07 та 311 тон за залізничною накладною № 49618002 з показниками якості, зазначеними у посвідченні про якість № 44 від 25.08.07.

При прийманні вказаного вугілля на ТЕС було виявлено невідповідність якості продукції, тому позивач направив на адресу відповідача телеграму № 656 від 31.08.07, на яку не отримав відповіді, у подальшому згідно з телеграмою позивача № 657 від 03.09.07 вугільна продукція була повернута відповідачу, що підтверджується залізничною накладною № 36087204.

При цьому вантажоодержувач поніс витрати у вигляді сплати ж/д тарифу в сумі 85671,60 грн., користування вагонами за час простою вагонів в сумі 12428,40 грн. і додаткових зборів у розмірі 341,98 грн., ці суми були за претензією ДП "Вугілля України" визнані та сплачені позивачем у повному обсязі.

Таким чином позивач відшкодував:

- у серпні 2007 року понесені витрати ДП "Вугілля України" за поставлену вугільну продукцію на адресу Вуглегірської ТЕС ВАТ "Центренерго" у вигляді сплати ж/д тарифу в сумі 5418,0 грн., користування вагонами за час простою вагонів в сумі 7623,0 грн. і додаткових зборів у розмірі 2818,87 грн.,

- у березні 2007 року понесені витрати ДП "Вугілля України" за недопоставлену вугільну продукцію на адресу Вуглегірської ТЕС ВАТ "Центренерго" у розмірі 84,0 грн.

За розрахунком позивача, ним були понесені витрати, пов’язані із виконанням умов договору комісії та не відшкодовані відповідачем в сумі 110 128 грн. 32 коп.

Оскільки відповідач зазначені витрати в добровільному порядку не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі був укладений договір комісії № 15-10к від 25.10.06, за умовами якого відповідач доручає, а позивач зобов’язується здійснити на його користь від власного імені і за рахунок позивача угоди щодо постачання вугільної продукції.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер)

зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1ст.1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

За умовами договору відповідач укладає відповідні договори з покупцями на поставку вугільної продукції.

На виконання умов вказаного договору позивачем було укладено договір постачання з ДП "Вугілля України" (покупець) № 11-07/2-ЕНр від 01.06.07 з відповідними додатковими угодами та додатками до нього.

Разом з цим, відповідно до договору комісії, відповідач зобов’язується надати відповідачу вугілля для комісійної реалізації на умовах цього договору.

Приймання вугілля за якістю та кількістю здійснюється згідно Інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР 15.06.1966 і Інструкції П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої. Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР 25.04.1966.

Згідно розділу 2 договору комісії відповідач відповідає за всі показники якості і кількості вугільної продукції переданої на комісію. Разом з цим, відповідач зобов’язаний він імені і за дорученням позивача врегулювати всі питання (за свій рахунок), пов’язаних із неналежної якістю або кількістю товару, поставленого покупцю.

Згідно п. 2.7 договору відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу всі витрати, що виникли з поставки вугілля обумовленого виконанням доручення, передбаченого цим договором згідно калькуляції таких витрат.

Відповідно до ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Із матеріалів справи, в тому числі квитанцій про приймання вантажу (т. 1 арк. справи 18-26), посвідчень якості (т. 1 арк. справи 27-31), вбачається, що позивач на виконання умов договору № 11-07/2-ЕНр від 01.06.07, укладеного з ДП «Вугілля України»поставляв останньому на Вуглегорську та Бурштинську ТЕЦ продукцію –вугілля, яке було надано для відвантаження відповідачем.

При прийманні вантажоодержувачем вугілля за відповідними вагонами були встановлені факти невідповідності якісних показників, показникам, узгодженим сторонами. Так, були складені акти про відбір проб вугілля та приймання вугілля (т. 1 арк. справи 36-39), акти про приймання вугілля за якістю, які відповідають положенням Інструкції П-7.

Оскільки якісні показники вугілля не відповідали визначеним за договором, покупець повертав вагони з неякісним вугіллям вантажовідправнику та виставляв відповідні претензії, пов’язані із переадресуванням вагонів, сплатою залізничного тарифу, плати за користуваннями вагонами та інші. (т. 1 арк. справи 107, 109,т. 2, стр.22, 24, 29,32,).

Позивач в свою чергу виставляв відповідні претензії відповідачу. Так, згідно наданих позивачем розрахунків (т. 1 арк. справи 151-152, т.2 арк. справи 15) відповідачу було виставлено претензій, пов’язаних із поставкою вугілля неналежної якості на суму 372443 грн. 41 коп., відповідачем претензії що якості вугілля були визнані частково та сплачено 262315 грн., у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 110128 грн. 32 коп.

Матеріалами справи, в тому числі претензіями позивача, відповідями відповідача та іншими, підтверджено та не спростовано відповідачем, що за вказаними позивачем вагонами, відповідно до претензій, зазначених за розрахунком останнього (т. 2 арк. справи 15) відповідач визнав факти поставки неякісного вугілля, але не погодився з деякими витратами пов’язаними із переадресуванням вагонів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично компенсував ДП «Вугілля України»витрати пов’язані із поставкою неякісного вугілля (т. 1, арк. справи 153, т. 2 арк. справи 16-21), і на момент звернення до суду залишились несплаченими відповідачем витрати в сумі 109491 грн. 12 коп., а не 110128 грн. 32 коп., як вказано позивачем, оскільки за претензією № 01-04-08/5п від 01.04.08 був проведений взаємозалік з ДП «Вугілля України на суму 97804 грн. 78 коп., а не 98441 грн. 98 коп., як вказано за розрахунком (т. 2, арк.. справи 15).

В той же час, доводи відповідача за наданими запереченнями є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісного вугілля. Крім цього, відповідно до умов договору комісії, відповідач повинен відшкодувати позивачу всі витрати пов’язані із поставкою неякісного вугілля. В даному випадку, відповідач відшкодував частину таких витрат.

Разом з цим, доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності в один рік є безпідставними, оскільки в даному випадку скорочені строки позовної давності застосовуються зокрема до вимог про стягнення неустойки., але відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача збитки.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що діями останнього, а саме наданням для поставки неякісного вугілля, позивачу були заподіяні певні збитки пов’язані із відшкодуванням витрат покупцю в наслідок поставки неякісного вугілля.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково, в сумі 109491 грн. 12 коп., в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224, 225 ГК України та керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвугілля», м. Луганськ,

8-й Лутугінскій проєзд, 8 (фактична адреса м. Луганськ, вул. Дніпровська, 47), код 31196962, на користь:

- Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1 «в», код 26410511, збитки в сумі 109491 грн. 12 коп. витрати по оплаті державного мита в сумі 1 094 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн. 63 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 18.10.2010.

          Суддя                                                                      Т.А.Василенко

Помічник судді                                                  Т.В.Цибулько