Решение № 118055744, 28.03.2024, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/330/23

Номер провадження: 2/365/13/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2024 року с-ще Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Хижного Р.В.

за участі

секретаря судового засідання Носової О.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що у 2021 році вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 . Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину, сина - ОСОБА_4 . Відомості про батька дитини зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Дитина проживає з позивакою та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач свого батьківства не визнає, коштів на утримання дитини не надає. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати відповідача батьком ОСОБА_4 , стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення сином повноліття.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито в справі за правилами загального позовного провадження. Сторонам встановлені процесуальні строки для подачі заяв по суті.

Відповідач ОСОБА_3 до суду відзив у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України не подав, хоча судом йому було роз`яснено право на подачу відзиву в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року вжито заходи забезпечення позову шляхом призначення у справі судово-генетичної експертизи. На час виконання експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03 січня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.

Представник позивачки, адвокат Петренко П.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обгрунтування позовної заяви. При ухваленні рішення, просив суд врахувати положення ст. 109 ЦПК України щодо ухилення відповідача від експертизи. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов до суду не подав.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подав та сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Дослідженими письмовими доказами по справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у період 2021 року проживала разом з відповідачем ОСОБА_3 , мала з ним шлюбні стосунки та вела спільне господарство без реєстрації шлюбу. Проживали вони разом за адресою: АДРЕСА_1 . Спільне проживання позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу підтверджується копією довідки Білорічицького старостинського округу № 1 Сухопополов`янської сільської ради № 240 від 30 липня 2021 року (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.12.2021 року (а.с. 7).

Оскільки, позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі, а також батько дитини не подав заяву про визнання батьківства, відомості в свідоцтво про народження дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій вказано, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (а.с. 8 - копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження).

Позивачка стверджує, що біологічним батьком дитини є відповідач ОСОБА_3 .

Статтею 128 Сімейного кодексу України передбачено визнання батьківства за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № З "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Судом призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства відповідача ОСОБА_3 , проте останній не з`являвся для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення екпертизи та свідчить про ухилення відповідача від її проведення.

Така поведінка відповідача свідчить про його небажання отримати доказ на підтвердження чи спростування доводів позивачки щодо біологічного походження її дитини від відповідача.

При цьому судом було вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі сторін у її проведенні. Відтак суд вважає встановленим факт біологічного походження дитини ОСОБА_4 від відповідача ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт батьківства відповідача ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 363, складений 08 грудня 2021 року Прилуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначає позивачка ОСОБА_1 , відповідач не цікавиться життям дитини, не допомагає виховувати та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на утриманні позивачки.

Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства - інвалідом ІІ групи (а.с. 12 - копія посвідчення). Позивачка перебуває на обліку у Згурівському підрозділі соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю у розмірі 2100,00 грн в місяць, а також щомісячну одноразову допомогу при народження дитини у розмірі 860,00 грн за місяць (а.с. 9, 11 - копії довідок). У період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року позивачка також отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в сумі 1324,54 грн за місяць (а.с. 10 - копія довідки).

Коштів позивачки недостатньо для забезпечення дитини всім необхідним. Крім того, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття несуть обоє батьків у рівній мірі, незалежно від того, з ким проживає дитина (ст. 180 Сімейного кодексу України).

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки, судом визнано батьківство ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення аліментів також підлягають задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають до стягнення аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо розподілу судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак з відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогою немайнового характеру про визнання батьківства в розмірі 1073,60 грн та за вимогою майнового характеру про стягнення аліментів у розмірі 1073,60 грн. Розмір судового збору визначається судом на час звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 135, 207, 208, 211, 217-219, 223, 229, 231 СК України, ст.ст. 2, 81, 109, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині присудження аліментів у межах суми платежу за один місяць у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача ОСОБА_3 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку,встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка ОСОБА_1 має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02 квітня 2024 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий.

Головуючий Р.В. Хижний