№ 118024678, 28.02.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2105/24

3/760/1802/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року суддя Солом`янського районного суду м.Києва Демидовська А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 212-6 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в кадровому центрі Збройних Сил України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу № 17/1/1/3-209 пт про адміністративне правопорушення від 17.01.2024 року, ОСОБА_1 09.01.2024 року о 16 год. 00 хв. перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні 1 управління 1 Головного управління Департаменту військової контррозвідки СБ України, в ході огляду особистого мобільного телефону «IPHONE» IMEL 353501496168980, було виявлено факт несанкціонованого копіювання та зберігання ним службової документації в сфері оборони з грифом обмеження доступу «Для службового користування».

Так, зафіксовано факт копіювання на мобільний пристрій та зберігання службової документації, а саме: витягу із наказу Головнокомандувача Збройних СилУкраїни від 16.06.2023 року №763-РС, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.216-6 КУпАП.

В судовому засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушенні не визнав, зазначивши про відсутній склад адміністративного правопорушення, а також про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки телефон оглядався у зв`язку з новим призначенням на посаду старшого офіцера відділу супроводження кар`єри військовослужбовців частин безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони Кадрового центру Збройних Сил України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , підтримав поданий протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки останній здійснив не законне копіювання заборонених документів.

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали провадження, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 212-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.212-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №17/1/1/3-209пт від 1701.2024 року, складеним у присутності ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

Крім того, винність ОСОБА_1 також підтверджується його письмовими поясненнями, з яких вбачається, що останній не заперечував факт копіювання документації, що становить службову інформацію з обмеженим доступом з грифом обмеження доступу "Для службового користування" на належний йому мобільний телефон.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 212-6 КУпАП, а саме незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у електронній формі.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , у письмових поясненнях свою провину визнав.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність, суд визнає визнання вини.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 212-6 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 40-1, 212-6, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.212-6 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/21081100, Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 37993783, Номер рахунку (IBAN):UA278999980313090106000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Призначення платежу: адміністративний штраф), з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд м.Києва.

Суддя А.І.Демидовська