Решение № 118020126, 28.03.2024, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1066/24

Провадження № 2/210/749/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2024 року м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що з 15.11.1997 року він працював в ВКБ РУ ім. Ілліча ВО «Кривбасруда», тресті КШБ ВО «Кривбасруда» і ШБУ ВАТ «КЗРК» підземним машиністом електровоза, підземним кріпильником, підземним бурильником, підземним прохідником і підземним прохідним з право ведення підривних робіт. Загальний стаж роботи складає 31 рік 03 місяці, стаж роботи у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 17 років 03 місяці. Робота у підземних умовах та тривалий час трудових відносин негативно вплинули на стан здоров`я позивача та спричинили виникнення в нього професійного захворювання. По факту виникнення у позивача хронічного професійного захворювання було проведено розслідування та складено Акт №8 за формою П-4про розслідування хронічного професійного захворювання від 18 квітня 2005 року. Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії ДНА-02 №05116 від 18 травня 2005 року позивачу вперше було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання 35 % (25 % вібраційна хвороба, 10 % ХОЗЛ), з 16 травня 2005 року по 01 червня 2006 року. Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії ДНА-02 №012004 від 22 травня 2006 року, позивач пройшов повторний огляд та йому було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання 35 % з 01 червня 2006 року безстроково.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Внаслідок отриманого професійного захворювання, позивач змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з чим, позивачпросить суд стягнути з відповідача на його користь 248 500,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

ВідповідачГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіухвалу суду від 21 лютого 2024 року про відкриття провадження отримав, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу, відповідно до якого, ухвалу від 21 лютого 2024 року доставлено до електронного кабінету 21.02.2024 року. Відповідно доп.2ч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

27 березня 2024 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіІванус О. надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначила, що заявлені позовні вимоги ними не визнаються у повному обсязі. Законодавством України припинено обов`язок Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку. Моральна шкода відшкодовується винної особою, актом П-4 винним визнано підприємство. Підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови парці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими. Позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому вони є неналежними відповідачами по справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 дата заповнення 23 липня 1974 року та серії НОМЕР_1 дата заповнення 13 грудня 2003 року, останній з 15.11.1997 року працював в ВКБ РУ ім. Ілліча ВО «Кривбасруда», тресті КШБ ВО «Кривбасруда» і ШБУ ВАТ «КЗРК» підземним машиністом електровоза, підземним кріпильником, підземним бурильником, підземним прохідником і підземним прохідним з право ведення підривних робіт, 23.05.2005 року звільнений за власним бажанням.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 №8 від 18 квітня 2005 року встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання за такими діагнозами: вібраційна хвороба першої-другої ст. з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом з частими акроангіоспазмами, синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії з дв. Плече-лопатковим періартрозом ПФС другого ст. дефартрозом ліктьових суглобів ПФ першого-другого ст. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (Хронічний обструктивний бронхіт першої ст., емфізема легень першої стадії). Легенева недостатність першої стадії.

Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 15.11.1997 року в ВКБ РУ ім. Ілліча ВО «Кривбасруда», тресті КШБ ВО «Кривбасруда» і ШБУ ВАТ «КЗРК» підземним машиністом електровоза, підземним кріпильником, підземним бурильником, підземним прохідником і підземним прохідним з право ведення підривних робіт, ОСОБА_1 згідно професійних обов`язків виконував роботи на підземних дільницях шахт, де внаслідок мавших місце випадків порушень нормативного провітрювання гірничих виробок і незастосування комплексу пилоподавлення, підпадав під дію запиленості повітря робочої зони, що перевищувало ГДК.

Згідно п. 17 вказаного акту причиною виникнення професійного захворювання є: робота протягом 17 р. 03 міс. в умовах вібрації і пилу, параметри яких перевищували гранично допустимі норми: рівень загальної та локальної вібрації: - загальна корегований рівень від 104 дБ до 120 дБ при ГДР = 101 дБ, локальна корегований рівень 106 дБ до 120 дБ при ГДР = 112 дБ. Запиленість повітря робочої зони пил з вмістом вільного двоокису кремнію від 10 % до 70 % в концентраціях: від 3,8 мг/м3 до 27,3 мг/м3 при ГДК = 2,0 мг/м3.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії ДНА-02 №05116 від 18 травня 2005 року позивачу вперше було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання 35 % (25 % вібраційна хвороба, 10 % ХОЗЛ), з 16 травня 2005 року по 01 червня 2006 року.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії ДНА-02 №012004 від 22 травня 2006 року, позивач пройшов повторний огляд та йому було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання 35 % з 01 червня 2006 року безстроково.

Відповідно до частини 4 статті 43 та частини 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Таким чином, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» пов`язував з настанням страхового випадку.

20 березня 2007 року набрав чинності Закон України № 717-V, яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення №20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

З огляду на вказане Закон № 717-V не міг ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 459/3304/16-ц (провадження № 61-27804св18).

Отже, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закону № 1105-ХІУ), тобтоз 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. В даному випадку спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІУ повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зазначено, що:

«35.Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

36. Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

37. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

39. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

40. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу вперше визначено ступінь втрати професійної працездатності 18 травня 2005 року, відтак обов`язок відшкодування моральної шкоди на підставі підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, що діяла на той час) покладався саме на Фонд соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області з 01.01.2023 року припинено та реорганізовано шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

З 01.01.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №2620-IX від 21.09.2022 року (далі-Закон №2620-IX).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2620-IX визначено припинити Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фактично покладено на Пенсійний фонд України та його органи.

Таким чином Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні ним трудових обов`язків, зазнав фізичної болі, фізичних та душевних страждань, переживань, чим йому завдано моральної шкоди, а отже він має право на її відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, враховує характер та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань та переживань, яких зазнав позивач у зв`язку з втратою ним 35 % професійної працездатності та пов`язаних з цим необхідністю постійного відновлення стану здоров`я, лікування, вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому приходить до висновку про те, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь позивача, слід визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 248500,00 гривень, що на переконання суду, буде відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 ЦК України).

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2480,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 13, 21Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 248500,00 грн. (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, на користь держави судовий збір 2480,50 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 50копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович