Решение № 118008064, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м.Київ № 640/20995/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 адміністративну справу №640/20995/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі суддею Патратій О.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2021 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, в порядку п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду адміністративну справу №640/20995/20 передано на автоматизований перерозподіл справ між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою суду від 02.04.2021 прийнято адміністративну справу №640/20995/20 до провадження судді Літвінової А.В.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою судді від 25.07.2023 справу прийнято до провадження судді.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови відповідача в призначенні позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що оскільки пільговий стаж позивача є менший ніж встановлений в 35 років відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому він не є достатній для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи вищезазначене, що для виплати одноразової грошової допомоги згідно заяви від 03.12.2019 немає підстав.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач починаючи з 14.09.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26.12.2019 листом №311211/02 відповідач повідомив позивача, що ним направлено до Київської клінічної лікарні №14 та Амбулаторії №10 КНП «ЦПМСД №1» Шевченківського району м. Києва запит щодо надання документів підтвердження проходження атестації як середнього (молодшого). За результатами отриманих відповідей буде вирішено питання щодо виплати одноразової допомоги.

04.02.2020 Амбулаторія №10 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Шевченківського району міста Києва Листом №307-К надала відповідачу запитувану інформація про підтвердження проходження атестації як середнього медичного персоналу, а саме: копію Наказу №50 від 06.04.2001 та Наказу №97 від 27.12.2005.

В подальшому відповідач своїм листом №2600-0306-8/33919 від 2020 року повідомив позивача про те, що підстав для розгляду заяви позивача від 03.12.2020 не має, оскільки отримані документи є недостатніми для встановлення факту роботи на посаді медичної сестри з масажу протягом періоду з 1992 - 2013 років, оскільки посада, зазначена у записах трудової книжки не відповідає посаді, зазначеної у наказах про затвердження кваліфікаційних категорій середнього медичного персоналу.

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, яким визначаються умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-ІV станом на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно з розділом 2 «Охорона здоров`я» вказаного вище Переліку, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулолаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

На момент частини періоду роботи позивача також діяла Постанова Ради Міністрів СРСР "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" від 17.12.1959 №1397, якою був затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку закріплено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

З огляду на вищевказане, для отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій повинні бути дотримані наступні умови:

1) наявність пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) праця на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

3) страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

4) неотримання до звернення за вказаною грошовою допомогою будь-якої пенсії.

Як слідує із записів трудової книжки позивача, останній протягом періоду з 03.08.1981 до моменту призначення пенсії (14.09.2019) безперервно працював медичним (масажистом, медсестрою з масажу) працівником в закладах охорони здоров`я.

Таким чином, страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років становить більш ніж 30 років.

В той же час, відмовляючи у призначенні позивачеві грошової допомоги, відповідач відмовився врахувати період роботи позивача з 01.01.1992 до 31.10.2013 оскільки відсутнє документальне підтвердження проходження атестації.

Суд зазначає, що відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909, в галузі охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до примітки 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до примітки 3 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 року № 135 та Перелік установ, організацій і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397, до яких віднесені лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти, медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори в таких установах (закладах), як лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичні установи, у тому числі: амбулаторно-поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.11.1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон № 2801-XII) заклад охорони здоров`я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Суд звертає увагу, що класифікатор професій ДК 003:2010 під кодом 3231 містить назву роботи «Сестра медична з масажу». Такий класифікатор відсилає до 78 Довідника кваліфікаційних характеристик працівників.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, що ведений в дію наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002, під № 30 зареєстровано посаду «Сестра медична з масажу».

Згідно з діючими в період з 1986 р. по 1993 р. штатними нормативами до штатних розписів закладів охорони здоров`я вводились посади медичних сестер з масажу, які належали до категорії середній медичний персонал.

До розділу «Фахівці», який наводить вказаний вище Довідник (Випуск 78), належать професії, які потребують від працівника кваліфікації за дипломом про вищу освіту, яка відповідає рівню молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування або інтернатуру).

Сестра медична з масажу знаходиться саме в розділі Фахівців та має такі кваліфікаційні вимоги.

Сестра медична з масажу вищої кваліфікаційної категорії: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа". Спеціалізація за фахом "Лікувальний масаж". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Посада позивача «масажист» за період 03.08.1981 по 31.10.2013 відповідає усім вказаним вимогам. Зокрема, позивач проходив атестацію як середній медичний персонал та має вищу кваліфікацію сестри медичної з масажу, що підтверджується:

- наказом №73-к Клінічної лікарні №23 від 26.03.1992 «Про присвоєння атестаційної категорії середньому медперсоналу», яким позивачу було присвоєно першу категорію масажиста, як і всім іншим працівникам за цим наказом,

- наказом №51 Районного медичного об`єднання від 17.05.1997 позивачу була підтверджена перша категорія медичної сестри з масажу;

- наказом №50-к ТМО Радянського району від 06.04.2001 позивачу було присвоєно вищу категорію медичної сестри з масажу;

- наказом поліклініки №4 №28-к від 20.05.2005р, яким позивача направлено на курси підвищення кваліфікації м/с з масажу «Лікувальний масаж» з 01.06. по 30.06.2005 рік.

- наказом Управління охорони здоров`я №182/У від 23.12.2005 була підтверджена вища кваліфікаційна категорія медичної сестри з масажу;

- наказом №97-к Поліклініки №4 від 27.12.2005 року, позивачу була підтверджена вища категорія сестри медичної з масажу;

- наказом №164 від 10.12.2010 позивачу було підтверджено вищу кваліфікацію сестринської справи;

- наказом №82-К від 17.12.2010, яким встановлена оплата вищої кваліфікаційної категорії, що підтверджена попереднім наказом за фахом «Сестринська справа», як медичній сестри з масажу.

Крім того, позивач проходив підвищення кваліфікації спеціалізації саме за фахом "Лікувальний масаж» та із зазначенням посади «медична сестра з масажу», що підтверджується Свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації до Диплому НОМЕР_1 , а саме: Свідоцтвом від 1982 року із записом «Лікувальний масаж» на посаді фельдшер; Свідоцтвом від 1989 року із записом «курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників управління охорони здоров`я Київського міськвиконкому на посаді медичної сестри з масажу» Свідоцтвом від 2000 року із записом «Лікувальний масаж. Удосконалення» на посаді медичної сестри з масажу; Свідоцтвом від 2005 року із записом «Лікувальний масаж (м/с масажних кабінетів). Удосконалення» на посаді медичної сестри з масажу; Свідоцтвом від 2010 року із записом «Лікувальний масаж (м/с Удосконалення» на посаді медичної сестри з масажу; Свідоцтвом від 2014 року із записом «Лікувальний масаж (м/с Удосконалення» на посаді медичної сестри з масажу; Свідоцтвом від 2019 року із записом «Лікувальний масаж (м/с Удосконалення» на посаді медичної сестри з масажу;

Суд звертає увагу на те, що у кожному свідоцтві в графі «посада на момент направлення на підвищення кваліфікації» вказується саме медична сестра (м/с) з масажу.

Позивачеві на підтвердження його кваліфікації було видано посвідчення №28 про присвоєння вищої категорії медичної сестри з масажу, що продовжене до 23.12.2010.

10.12.2010 позивач отримав посвідчення №500 на підтвердження вищої кваліфікації категорії сестринська справа, що дійсне до 10.12.2015.

12.11.2015 на підставі наказу №158-к КНП «Центр первинної медико-санітарної змоги №1» позивач отримав посвідчення №344 про підтвердження вищої категорії по дальності сестринська справа, яке дійсне до 12.11.2020.

Однак, на момент початку роботи позивача (станом на 11.11.1982), номенклатура не передбачала посаду сестри медичної з масажу, а тому у трудовій книжці позивача його посада зазначена саме як альтернативна - масажист.

Посада, яка вказана у трудовій книжці позивача (масажист) повністю відповідає за своїми кваліфікаційними та функціональними вимогами посаді «сестра медична з масажу», а можна зробити висновок, що посади «масажист», «медична сестра з масажу» та «сестра медична з масажу» є за своєю суттю однією посадою, проте з різними назвами, що і спричиняє однозначність розуміння.

Оскільки позивача було призначено на посаду «масажист» ще з 11.11.1982 після чого він не звільнявся та не переводився з займаної посади, а тому підстав для зміну власної назви посади не було.

Разом з тим, під час переведення з 01.11.2013 його посаду було визначено у трудовій книжці як сестра медична з масажу, відповідно до номенклатури спеціальностей, що відповідала чинному законодавству.

Згідно довідки №27-к, виданої Київською міською клінічною лікарнею №14 02.12.2019 посада масажиста, на яку було прийнято позивача відносилась до середнього медичного персоналу.

Крім того, вказана довідка додатково підтверджує, що позивач не змінював займану посаду, а лише змінював установи у яких працював у зв`язку з їх реорганізацією.

Згідно Довідки №267-к, виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району м. Києва Амбулаторія № 10 від 03.12.2019 посада масажиста, яку займав позивач також відносилась до категорії середнього медичного персоналу.

Отже, за такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що посада масажиста дає право на виплату одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії як працівнику охорони здоров`я, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню.

Більше того, відмовляючи позивачу у зарахуванні періодів трудової діяльності до страхового стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не надало будь-якої оцінки записам трудової книжки позивача, яка містить усі записи про періоди його трудового стажу та підтверджує наявність у нього більш ніж 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком.

Суд наголошує, що у відповідності до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.