Решение № 117994974, 13.03.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15233/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою - АДРЕСА_1 , більше п`яти років до момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - вимога-1); визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 (далі - вимога-2).

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач разом із померлою проживали за вищевказаною адресою, яка була їх зареєстрованим місцем проживання. Окрім цього, зазначена квартира належала на праві приватної власності померлій. Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилось після смерті ОСОБА_5 , так як проживала із нею однією сім`єю до моменту смерті більше п`яти років, була зареєстрована у спірній квартирі, піклувалась про померлу, здійснювала оплату житлово-комунальних послуг. Однак, постановою державної нотаріальної контори від 03.11.2020 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку із відсутності документів, що підтверджують родинні відносини або будь-які інші відносини. Однак, вважає себе особою, яка відноситься до четвертої черги спадкування за законом, адже із померлою проживала разом та була зареєстрована за вказаною адресою. Факт спільного проживання підтверджує наявність квитанцій про оплату за житлово-комунальні послуги та показаннями свідків, співробітників позивача та померлої. Вважає, що наявні підстави передбачені ст. ст.1264, 1268 ЦК України для одержання права на спадкування четвертої черги, адже спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на момент смерті останнього, а відтак має право на спадкування за законом, а тому визнати право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Просить позов задовольнити.

Відповідачами подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги. Факт реєстрації місця проживання позивача за вищевказаною адресою не підтверджує факт проживання однією сім`єю. Подані квитанції про оплату за житлово-комунальні послуги містить ім`я померлої, а не позивача, а наявність таких квитанцій у позивача не свідчить про їх оплату останнім. Позовна вимога про набуття права власності у порядку спадкування не підтверджена доказами порушення права власності позивача, що могло б бути підставою для звернення до суду для захисту порушеного права. Просить у позові відмовити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею у справі визначено Скрипник О. Г.

08.07.2022 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.09.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено вказану вище справу до розгляду по суті.

16.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.

17 січня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії судового розгляду справи по суті.

У судовому засіданні сторона позивача підтримала позов повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просить у такому відмовити з підстав викладених у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Суд установив, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть /том1 а.с. 8/.

Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 34,42 кв.м., з яких 1 кімната жилою площа - 16,3 кв. м, що підтверджено копією свідоцтва про право на житло, інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», копією технічного паспорта на квартиру /том 1 а.с. 10-13/.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої - АДРЕСА_1 , звернулась до П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 /том 1 а.с. 6, 7, том 2 а.с. 5/.

16 липня 2020 року із аналогічною заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_4 /том 2 а.с. 4/.

03 листопада 2020 року постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори № 2316/02-31 відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_5 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини з померлою /том 2 а.с. 29/.

08 липня 2022 року постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори № 1297/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_5 , у зв`язку із недоведенням факту проживання однією сім`єю /том 2 а.с. 40/.

Щодо позовної вимоги-1, суд встановив наступне.

Позивач наводить аргументи про те, що входила б до четвертої черги спадкоємців, адже проживала зі спадкоємцем однією сім`єю більше п`яти років на момент відкриття спадщини, зареєстрована за адресою проживання, здійснювала оплату за отримані житлово-комунальні послуги, опікувалась та матеріально допомагала померлій, була з померлою колегами по роботі, займалась здійсненням її поховання, а відтак у відповідності до ст. ст. 1264, 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину, адже проживала із спадкодавцям на час відкриття спадщини однією сім`єю більше п`яти років.

Згідно з статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 21 постанови Пленуму Пунктом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судовому практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (Постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала суду показання про те, що померла була її колегою по роботі та знайома з нею із 1985 року. ОСОБА_5 не мала ані чоловіка, ані родичів. Також свідок працювала із позивачем близько 20 років. Позивач із померлою працювала в одному кабінеті та товаришували. Вдома у ОСОБА_5 ніколи не була. Бачила як позивач із померлою користувались одним міським транспортом, разом приїжджали на роботу та разом йшли з роботи. З 2013 року почали проживати разом. Організацією похорону займалась позивачка.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала суду показання про те, що вона працювала із померлою з 2000 року. Були колегами. Працює разом з позивачем в одному відділенні. Колеги спілкувалися між собою щодня. Зазначила, що померла сім`ї не мала, а щодо родичів їй невідомо. Більшу частину часу ОСОБА_5 проводила із співробітниками на роботі. Позивач із померлою дружили та разом приїжджали на роботу. Вони дійсно проживали разом, про що свідку повідомила померла. ОСОБА_5 допомога позивачу відносно житла адже у позивача були проблеми із житлом, і ОСОБА_5 запропонувала позивачу проживати у неї. У 2019 році свідок була в гостях у померлої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що товаришувала із матір`ю померлої. Один, два рази на рік їздили в гості до неї. Часто розмовляли по телефону. Із чоловіком померла припинила шлюб і проживала сама. Від позивача дізналась про смерть ОСОБА_5 . Позивач дружила із померлою, допомагала їй купувати меблі, розкладати речі, однак, померла жила сама. Померла лікувала свідка. Під час такого лікування свідок бачила позивача за місцем праці померлої, знає що вони працювали на одній роботі.

Аналізуючи показання свідків, як кожен окрема, так і в їх сукупності між собою, суд прийшов до переконання про те, що такі докази підтверджують товаристські, робочі відносини між позивачем та померлою, носять більш узагальнений характер. Будь-яких даних, які повідомили свідки, не містять обставини щодо їх спільного проживання виходячи із факту не лише проживання, але і інших вищевказаних обставин, які мають значення для віднесення позивача до четвертої черги спадкоємців у відповідності до ст. 1268 ЦК України.

Отже, показання свідків, не є достатніми доказами для встановлення обставин проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (справа № 466/3769/16).

Позивач наводить аргументи про те, що спільно проживала в одній квартирі із померлою, що підтверджено даним про зареєстроване місце проживання позивача за адресою - АДРЕСА_1 з 22.07.2016, тобто становить менше п`яти років на момент відкриття спадщини (07.09.2019) /том 1 а.с. 6,7/.

Отже, зареєстроване місце проживання позивача було у квартирі, яка належала на праві власності померлій, було останньої зареєстрованим місцем проживання та фактичним місцем проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне місце проживання особи не завжди співпадає із місцем її реєстрації.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 (справа № 204/6931/20) під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Відтак, факт реєстрації місця проживання позивача за адресою проживання спадкодавця не підтверджує обставин постійного фактичного проживання позивача не менше п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Позивачем надано ряд квитанція та платіжних документів на оплату за житлово-комунальні послуги, які включають період з 2011 року по день смерті ОСОБА_5 . Аналізуючи надані докази, суд встановив, що у рахунках за житлово-комунальні послуги вказано ім`я ОСОБА_5 ; платіжні документи (квитанції) до рахунків не містять даних про те, що оплату за такі житлово-комунальні послуги здійснював позивач від власного імені за отримані житлово-комунальні послуги за адресою - АДРЕСА_1 , а навпаки, платіжні документи містять дані про сплату за отримані послуги саме померлою.

Будь-яких домовленостей щодо розподілу обов`язків між позивачем та померлою відносно оплати за житлово-комунальні послуги суду не надано, а тому не встановлено достеменно, що позивач брав участь у таких обов`язках /том 1 а.с. 15-63/.

ОСОБА_1 зазначає у заявах по суті про ведення з ОСОБА_5 спільного господарства, наявність спільного побуту, але при цьому не надає доказів на підтвердження вказаних фактів.

Разом із тим, позивачем не доведено доказами реальності відносин із спадкодавцем, які б дали їй право бути віднесеною до осіб четвертої черги спадкування за законом, наявності спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.

Наявність у позивача документів, які пов`язані із смертю спадкодавця, а саме: договір-замовлення на організацію та проведення похорону, свідоцтво про поховання /том 1 а.с. 65-67/, не є доказами наявності юридичного факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлим у відповідності до ст. 1264 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 202/5003/16-ц).

Доводи позивача про те, що вона працювала із спадкодавцем в ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України на момент смерті ОСОБА_5 не підтверджують факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, адже наявність лише спільного проживання позивача із спадкоємцем на час відкриття спадщини не є достатнім для віднесення позивача до четвертої черги спадкоємців за законом у відповідності до ст. 1264 ЦК України, а отже у позовній вимозі-1 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги-2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме квартири АДРЕСА_2 , то оскільки така вимога є похідною від основаної вимоги-1, у якій відмовлено, а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги-2, а тому у такій слід відмовити.

Будь-яких інших фактичних даних, які б мали значення для правильного вирішення справи, суд не встановив.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відтак сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_4 , місце проживання російська федерація, АДРЕСА_3 ;

третя особа П`ята київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження - м. Київ, вул. Машинобудівна, 8, код ЄДРПОУ 39023905.

Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя О. І. Якимець