Решение № 117986733, 18.03.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024м. ХарківСправа № 922/4801/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", 03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «ЕТАЛОН», 61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171 простягнення 1 767 214,04 грн.за участю представників сторін:

позивача: Горбач А.М.;

відповідача: Максимов М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «ЕТАЛОН» про грошових коштів у сумі 1 767 214,04 грн., з яких: пеня - 1 274 365,50 грн., штраф - 492 848,54 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2108000091 від 20.08.2021 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року позовну заву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (вх. № 4801/23) залишено без руху.

23.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 32225) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 грудня 2023 року о 11:45 год.

04.12.2023 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 33270) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 33270 від 04.12.2023 року) представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.12.2023 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 33894/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року задоволено заяву (вх. № 33894/23 від 08.12.2023 року) позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 34844/23) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року знято з розгляду справу № 922/4801/23 у зв`язку із порушенням функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, та призначити підготовче засідання у справі на "24" січня 2024 р. о(б) 11:00 год., про що повідомити учасників справи. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

28.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35888/23), у якому останній, просить суд, поновити процесуальний строк на подання відзиву до суду. Відмовити у задоволенні позову. Зменшити розмір пені та штрафу до 0,0 грн.

03.01.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 123/24), у якій останній, просить суд, прийняти дану відповідь на відзив до розгляду та врахувати наведені пояснення при ухваленні рішення по суті справи. Позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

09.01.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 533 від 09.01.2024 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року клопотання (вх. № 533 від 09.01.2024 року) відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено частково.

18.01.204 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1606) у якому останній, просить суд, надати можливість позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» приймати участь у всіх судових засіданнях по справі № 922/4801/23 в особі представників в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року клопотання (вх. № 1606 від 18.01.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено частково.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання за вх.34844/23 від 19.12.2023 року.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача викладене у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 35888/23) про поновлення процесуального строку на подання відзиву, долучено документи до матеріалів справи, та подальший розгляд ведеться з їх урахуванням.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07 лютого 2024 року о(б) 11:00 год. Також задоволено усні клопотання позивача та відповідача від 24.01.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.02.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3171/24).

07.02.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3482/24) у яких останній, зокрема просить суд, відмовити у задоволенні позову. Зменшити розмір пені та штрафу до 0,0 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження, та призначає справу до розгляду по суті на 26 лютого 2024 року о(б) 14:30 год. Також задоволено усні клопотання позивача та відповідача від 07.02.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 13.03.2024 року о(б) 13:00 год. Також задоволено усні клопотання позивача та відповідача від 26.02.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

08.03.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6473/24) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

08.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 6478/24).

11.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6611/24).

12.03.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 6690/24).

Ухвалою суду від 12.03.2024 року клопотання (вх. № 6473/24 від 08.03.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «ЕТАЛОН» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено частково.

13.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 6822/24).

13.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 6918/24).

Ухвалою суду від 13.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 18.03.2024 року о(б) 16:00 год. Також задоволено усні клопотання позивача та відповідача від 13.03.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року виправлено описку допущену при оголошенні ухвали суду від 13.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання у справі № 922/4801/23, а саме вважати вірним час наступного судового засідання "18" березня 2024 р. о(б) 15:00 год.

18.03.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло повідомлення (вх. № 7313/24) про представника, який буде приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.03.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 7404/24) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом долучено вищевказані документи до матеріалів справи, подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням та урахуванням клопотання вх.6690/24 від 12.03.2024 року

Ухвалою суду від 18.03.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом поновлено строк, долучено документи до матеріалів справи, подальший розгляд ведеться з їх урахуванням.

У судовому засіданні 18.03.2024 року відповідачем заявлено усне клопотання про відкликання клопотання за вх.7404/24 від 18.03.2024 року.

Судом поставлено на обговорення усне клопотання відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення усного клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом задоволення усне клопотання відповідача про відкликання клопотання за вх.7404/24 від 18.03.2024 року.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 20.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна транспортна компанія «ЕТАЛОН» (відповідач, виконавець) було укладено договір № 2108000091.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2023 року. В частині гарантійного зобов`язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункти 1.2. - 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони погодили, що загальна вартість виконаних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить 8 304 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 384 000,00 грн. Ціна договору є твердою і не може змінюватись у ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.

Згідно пункту 4.1 договору, підрядник зобов`язується виконати роботи до 31.12.2022 року з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Строки виконаних робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 4.2. договору).

Датою закінчення виконання підрядником робіт вважається їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовником (пункт 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору, сторони визначили. що місце виконання робіт:

1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5;

2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59;

3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А;

4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

Згідно пункт 5.1. договору, передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом із актом приймання виконаних робіт, підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітній період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт в частині фактичного виконання робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікат / паспорт на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, Технічні, якісні та кількісні характеристики, додаток № 2 до договору договірна ціна, додаток № 3 до договору - графік виконання робіт.

Як зазначає позивач, відповідно до графіку виконання робіт терміни виконання робіт ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ становить - 31.12.2022 року. Тобто останнім днем виконання робіт є 31.12.2022 року.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, у встановлені строки роботи у повному обсязі виконані не були, а саме відповідачем станом на 31.12.2022 року було виконано роботи на суму 1 263 306,62 грн. про що свідчать акти приймання будівельних робіт, а саме: № 1 (КБ-2в) від 30.11.2021 року загальна вартість 246 243,84 грн.; № 2 (КБ-2в) від 30.11.2021 року загальна вартість 347 373,06 грн.; № 3 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 209 882,06 грн., № 4 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 176 119,01 грн., № 5 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 26 145,00 грн., № 6 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 91 318,68 грн., № 7 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 45 257,94 грн., № 8 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 63 502,43 грн., № 9 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 57 464,60 грн.

Вартість залишку невиконаних робіт за договором становить 7 040 693,38 грн.

Вищевикладене, стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій, а саме пеню у сумі 1 274 365,50 грн., та штрафу у розмірі 492 848,54 грн. У зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Відповідно до вимог частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).

В силу частини 3 статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 20.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "ЕТАЛОН" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 2108000091.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги.: Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Крім того, з умов пункту 4.4. договору вбачається, що місце виконання робіт: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

За твердженнями позивача, відповідно до графіку виконання робіт терміни виконання робіт ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ становить - 31.12.2022 року. Тобто останнім днем виконання робіт є 31.12.2022 року.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, у встановлені строки роботи у повному обсязі виконані не були, а саме відповідачем станом на 31.12.2022 року було виконано роботи на суму 1 263 306,62 грн., про що свідчать акти приймання будівельних робіт, а саме: № 1 (КБ-2в) від 30.11.2021 року загальна вартість 246 243,84 грн.; № 2 (КБ-2в) від 30.11.2021 року загальна вартість 347 373,06 грн.; № 3 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 209 882,06 грн., № 4 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 176 119,01 грн., № 5 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 26 145,00 грн., № 6 (КБ-2в) від 30.12.2021 року загальна вартість 91 318,68 грн., № 7 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 45 257,94 грн., № 8 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 63 502,43 грн., № 9 (КБ-2в) від 18.02.2022 року загальна вартість 57 464,60 грн. Вартість залишку невиконаних робіт по договору становить 7 040 693,38 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 10.2. договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 ; від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Оскільки, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем у встановлені договором та графіком виконаних робіт строки не було виконано роботи, останнім на підставі пункту 10.2. було нараховано відповідачу штрафні санкції, а саме за період з 03.01.2023 року по 02.07.2023 року пеню у сумі 1 274 365,50 грн., та штрафу у розмірі 492 848,54 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 35888/23 від 28.12.2023 року) зазначив, що між сторонами було укладено договір про закупівлю № 2108000091. Також, зазначає що 20 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" та Акціонерним товариством "БАНК АЛЬЯНС" було укладено договір про надання банківської гарантії № 8579-21 від 20 липня 2021 року на суму 415 2000 гривень з метою забезпечення належного виконання договору про закупівлю № 2108000091 від 20 серпня 2021 року.

Відповідач зобов`язався виконати усі роботи у строк до 31.12.2022 року з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3). При цьому відповідач зазначає, що додаток № 3 до договору про закупівлю № 2108000091 від 20 серпня 2021 року не містить строків виконання окремих етапів робіт, та станом на 24.02.2022 року відповідачем за договором про закупівлю № 2108000091 від 20 серпня 2021 року було виконано певні види робіт, що підтверджується долученими разом з позовом актами. Виконаний об`єм робіт повністю відповідає запланованому темпу та графіку.

Також зазначає, що після початку військової агресії російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, супроводжувалося бомбардуванням, обстрілами та пересуванням колон військової техніки російської федерації по території Харківської області, ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань було ускладнено, з огляду на наступні обставини:

- територія, на якій мали виконуватися роботи за договором, починаючи з 24 лютого 2022 року відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року визначена як територія, де проводяться активні бойові дії (а саме Ізюмський, Лозівський та Красноградський райони Харківської області), що в свою чергу унеможливило виконання роботи на даній території. Наведене підтверджується також відповіддю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.03.2023 року на запит відповідача; у зв`язку із неможливістю ведення господарської діяльності та веденням бойових дій у Харківській області, спираючись на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ відповідач був вимушений 24 березня 2022 року призупинити трудові відносини з усіма працівниками до відновлення можливості виконувати роботу. Таке призупинення було здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, що підтверджується відповідями Міністерства економіки України від 19.03.2023 року та Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 року на запит відповідача; мобілізація працівників відповідача до лав ЗСУ; офісне приміщення відповідача неодноразово перебувало під артилерійським обстрілом про що було надано письмові докази; дохід відповідача за 2022 рік зменшився у 6 разів, а раніше прибуткове підприємство перестало таким бути.

Вищевикладене на думку відповідача, свідчить про те, що останній з 24 лютого 2022 року призупинив виконання робіт за договором про закупівлю №2108000091 від 20 серпня 2021 року. Також зазначає, що позивач листами від 05.03.2023 року та 20.04.2022 року самостійно визнав війну у якості обставини форс-мажору та запропонував призупинити виконання договірних зобов`язань, та на теперішній час, позивач намагається стягнути штрафні санкції за порушення зобов`язання, виконання якого позивач самостійно і призупинив.

Крім того, останній неодноразово звертався з усними повідомленнями про причини та підстави зупинення виконання робіт; листом від 13.06.2022 року з повідомленням про дострокове розірвання договору про закупівлю № 2108000091 від 20 серпня 2021 року по причині дії обставин форс-мажору; листом від 15.08.2022 року з наданням відповідної інформації та копії листа Торгово-промислової палати. 27 лютого 2023 року відповідачем було отримало від Сумської Торгово-промислової палати довідку АН-14/1 про істотну зміну обставин, яка підтвердила, що після початку військової агресії російської федерації проти України ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань відповідачем було ускладнено і, враховуючи специфіку діяльності відповідача, сукупність вищезазначених обставин безпосередньо призвела до порушення можливості нормального провадження господарської діяльності, тому для відповідача відбулась істотна зміна обставин, яка знаходилась поза контролем сторін, та об`єктивно ускладнила можливість ведення господарської діяльності. Вищевикладене свідчить про те, що відсутня вина відповідача у порушенні строків виконання договірного зобов`язання та існували об`єктивні обставини, які значним чином ускладнили його виконання. У зв`язку із чим, відповідач просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір штрафних санкцій до 0,0 грн.

Позивачем у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 123/24 від 03.01.2024 року) зокрема зазначено, що граничний термін виконання робіт - ремонту будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ - 31.12.2022 року, що визначено сторонами у додатку 3 до договору. Проте, станом на 31.12.2022 рік, підрядником виконано лише частину робіт та надано відповідні акти на суму 1 263 306,62 грн. Вартість залишку невиконаних робіт (прострочено виконання) по договору становить 7 040 693,38 грн, а тому є очевидним факт порушення відповідачем умов договору, що є підставою для нарахування і стягнення з нього передбачених договором штрафних санкцій.

Також позивач зазначає, що обґрунтовуючи власну позицію щодо відсутності підстав для нарахування і стягнення позивачем договірних санкцій на підставі пункту 10.2. договору, сторона відповідача покликається до статей 617 Цивільного кодексу України і 218 Господарського кодексу України та стверджує про настання для неї обставин непереборної сили. Відповідач також зазначає про те, що листом від 13.06.2022 року підрядник звертався до замовника із повідомленням про дострокове розірвання договору з підстав дії обставин форс-мажору. Проте, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку із війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Проте, відповідач не сповіщав у визначеному договором поряду замовника про настання для нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють належне виконання підрядником договору та не надавав відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, у зв`язку із чим, в силу пункту 8.3. договору відсутні підстави для застосування ними пунктів 8.1. та/або 8.5. договору. Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 за вже сформованою і сталою практикою Верховного Суду є недостатнім для покликання до обставин непереборної сили як підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Довідка АН-14/1 від 27.02.2023 про істотну зміну обставин, на яку послався але не надав представник відповідача, не є безумовною правовою підставою для розірвання договору чи звільнення підрядника від відповідальності за його невиконання. Отже, посилання стороною відповідача на обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності є безпідставним та таким, що суперечать умовам договору. У зв`язку із чим, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази із урахуванням вищевикладених заперечень позивача та відповідача, зазначає наступне.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З аналізу вищевикладеного слідує, що зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 8.1. договору, сторони погодили, що жодна із сторін не несене відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючи ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріації, примусове вилучення, захоплення підприємства, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви у роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревії, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха.

Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс - мажорна) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс - мажора) на строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України (пункт 8.2. договору).

Згідно пункту 8.3. договору, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або не надання сертифікату Торгово - промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності.

При цьому, пунктом 8.4. договору сторони визначили, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно пункту 8.5. договору, якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання.

З вищевикладеного слідує, що пунктом 8.5. договору, сторони визначили обставини та право кожної із сторін в односторонньому порядку розірвати даний договір.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

Крім того, у спеціальних нормах Цивільного кодексу досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 Цивільного кодексу). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №727/898/19, від 24.05.2023 року у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №465/5980/17).

Зі змісту наведених норм слідує, що одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 року у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 року у справі №727/898/19, від 24.05.2023 року №756/420/17.

При цьому, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та двосторонніми чи багатосторонніми (договори) (частини 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом із тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

У постанові від 08.10.2020 року у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у якості доказів у підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, відповідачем було надано до суду лист адресований до позивача за вих. № 1/9-1 від 13.06.2022 року у якому останній, на підставі пункту 8.5. договору повідомив позивача про розірвання даного договору з 29.06.2022 року у зв`язку із тим, що обставини непереборної сили тривають понад 90 календарних днів.

Крім того, у матеріалах справи також наявна відповідь позивача на лист відповідача вих. № 1/9-1 від 13.06.2022 року у якій позивачем зазначено, що згідно пункту 8.1 договору № 2108000091 від 20.08.2021 року жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Згідно пункту 8.2 зазначеного договору повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України. Пропоную ТОВ «БТК «ЕТАЛОН» дотримуватись умов договору, враховувати дію і умови форс-мажорних обставин при виконанні зобов`язань за договором. Підряднику необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України, який буде підтверджувати вплив форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання Підрядником зобов`язань, передбачених умовами договору № 2108000091 від 20.08.2021 року. Розірвання договору в односторонньому порядку з порушенням умов, викладених в договорі, неможливе.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 219 Господарського кодексу України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Непереборною силою в якості підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань є обставина, яка характеризується одночасно надзвичайністю та невідворотністю як самої події, так і її наслідків, і при цьому невідворотність при непереборній силі є об`єктивною та при визначенні події непереборною силою не має значення ,чи можливо було передбачити її настання.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з ти, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Як вбачається із умов пункту 4.4. договору, місце виконання робіт за договором є:

1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5;

2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59;

3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А;

4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан, який діє станом на час розгляду справи.

Відповідно до загальновідомих відомостей, та згідно наказу № 309 від 22.12.2022 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, із подальшими змінами якими затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія на якій відповідно до умов договору відповідачем повинні були виконуватись роботи, були включені до переліку зон які знаходились в окупації або потенційних бойових дій, а саме:

- Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада - с. Асіївка Балаклійської міської територіальної громади - з 24.02.2022 року . Відповідно до змін внесених наказом № 197 від 11.07.2023 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій с. Асіївка Балаклійської міської територіальної громади виключено з переліку, та зазначено - Балаклійська міська територіальна громада за винятком м. Балаклія, с. Бригадирівка, с. Вовчий Яр, с. Волохів Яр, с. Калинівка, с. Степок, с. Таранушине, с. Яковенкове з 11.09.2022 року.

- Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка - вся територія Лозівського району з 24.02.2022 року.

- Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина - вся територія Красноградського району - з 24.02.2022 року, та дата припинення можливості бойових дій - 09.06.2023 року.

- Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка - вся територія Красноградського району - з 24.02.2022 року, та дата припинення можливості бойових дій - 09.06.2023 року.

Вищевикладене унеможливило виконання відповідачем робіт відповідно до умов договору на даних територіях, а оскільки такі обставини тривали понад 90 днів, відповідач скористався своїм правом відповідно до умов пункту 8.5. договору.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до відкритих даних, що є загальновідомими відповідно до офіційних відомостей, до складу Красноградського району входять 220 населених пунктів, які об`єднані у 6 територіальних громад: Красноградська міська, Зачепилівська, Кегичівська, Сахновщинська селищні та Наталинська і Старовірівська сільські територіальні громади, що спростовує твердження позивача, що с. Коханівка та смт. Сахновщина до переліку не включались.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у підтвердження вказаних обставин до відзиву на позовну заяву (вх. № 35888/23 від 28.12.2023 року) було надано до суду копії:

- наказу № 25К від 07.07.2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 ;

- витяг з наказу Міністерства оборони України командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 року № 66 щодо мобілізаційного плану та прийняття до виконання службових обов`язків ОСОБА_1 ;

- лист від позивача щодо виконання договору від 20.04.2022 року вих. № ТОВВИХ-22.3992 у якому зокрема зазначено, що враховуючи військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) та настання з 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Товариством зобов`язань, про що було зазначено у листі ТОВ «Оператор ГТС України» від 05.03.2022 року №ТОВВИХ-22-2648, пропонуємо відтермінувати виконання зазначеного договору до скасування воєнного стану. Разом з тим, у разі готовності підрядної організації виконати повний комплекс робіт передбачений договором, просимо повідомити про це окремим листом з наданням детального графіку виконання робіт на об`єкті;

- лист - повідомлення від 27.03.2023 року щодо відмови від стягнення банківської гарантії;

- лист позивача від 05.03.2022 року вих. № ТОВВИХ-22-2648 про повідомлення про настання форс - мажорних обставин, до якого було додано загальний лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1;

- лист позивачу вих. № 15 від 15.08.2022 року щодо надання сертифікату;

- лист вих. № 1/9-1 від 13.06.2022 року про розірвання договору;

- відповідь позивача на лист відповідача вих. № 1/9-1 від 13.06.2022 року про розірвання договору;

- наказ відповідача від 24.03.2022 року № 22 про призупинення дії трудових договорів з працівниками у зв`язку із агресією Російської Федерації;

- заяви свідків у справі № 910/8053/23;

- довідка Торгово промислової палати України Сумська Торгово - промислова палата № 14/1 від 27.02.2023 року про істотну зміну обставин (hardship);

- лист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.03.2023 року № 22/9.1-2955-23;

- лист Міністерства економіки України від 19.03.2023 року № 4706-05/11718-07;

- лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 року № 898/2/2.1-23а.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України), а за умовами пункту 8.5 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів.

З аналізу вищевикладеного слідує, що оскільки обставини непереборної сили, які обумовили неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині виконання робіт, тривали понад 90 календарних днів, відповідач скористався своїм правом передбаченим пунктом 8.5. договору про що свідчить лист, та в односторонньому порядку розірвав договір з 29.06.2022 року, що відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства та умов договору є підставою для звільнення останнього від відповідальності.

У зв`язку із чим, необґрунтованими є вимоги позивача, про стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 1 767 214,04 грн. за загальний період з 03.01.2023 року по 02.07.2023 року, з яких: пеня - 1 274 365,50 грн. та штраф - 492 848,54 грн.

Щодо клопотань відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 35888/23 від 28.12.2023 року) та запереченнях (вх. № 3482/24 від 07.02.2024 року) про зменшення розміру пені та штрафу до 0,0 грн., суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, вищевказані клопотання відповідача не підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44, ЄДРПОУ 42795490);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "ЕТАЛОН" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171, ЄДРПОУ 42796803).

Повне рішення складено "28" березня 2024 р.

Суддя О.О. Ємельянова