Решение № 117949809, 27.03.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10586/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Прибору І.І., звернувся до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою судді від 26.12.2023 року відкрито провадження у справі №340/10432/23 за цим позовом. На підставі статті 172 КАС України позовні вимоги у справі роз`єднано та виділено з неї у самостійне провадження позовні вимоги про визнання противоправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ014886 від 19.09.2023 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірною постановою до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за перевезення 10.08.2023 року вантажу транспортним засобом марки Renault, н.з. НОМЕР_2 за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених статтею 48 цього Закону. Позивач стверджує, що штраф накладений на нього незаконно, оскільки він з 15.06.2023 року припинив свою підприємницьку діяльність. Стверджує, що він не був автомобільним перевізником у цьому перевезенні, а тому не повинен був забезпечувати дотримання водієм законодавства про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. З цих підстав позивач просив суд визнати спірну постанову №ПШ 014886 від 19.09.2023 року протиправною та скасувати її.

Ухвалою судді від 27.12.2023 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у ході рейдової перевірки 10.08.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевезення вантажу транспортним засобом марки Renault, н.з. НОМЕР_2 без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт". Так, водій транспортного засобу ОСОБА_2 не надав протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Особу автомобільного перевізника ОСОБА_1 встановлено на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної. За результатами перевірки складено акт №АР026003 від 10.08.2023 року, зі змістом якого водій ознайомився під підпис. На підставі цього акту прийнято постанову №ПШ 014886 від 19.09.2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив з тими ж доводами та аргументами, що у позовній заяві.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 26.08.2015 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності: вантажний автомобільний транспорт. Державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності за його рішенням відбулася 15.06.2023 року.

Посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 10.08.2023 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі М-29 (Харків - Красноград - Перещепине), 40 км, щодо дотримання вимог чинного автотранспортного законодавства України.

У ході рейдової перевірки проведено перевірку транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Renault Midlum, н.з НОМЕР_2 . Цим транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 , який на підставі товарно-транспортної накладної №313 від 10.08.2023 року перевозив вантаж за маршрутом: м. Харків м. Одеса.

За результатами перевірки щодо автомобільного перевізника ОСОБА_1 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР026003 від 10.08.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, передбаченого пунктом 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року.

Матеріали рейдової перевірки направлені для розгляду до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті за місцезнаходженням ОСОБА_1 .

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено у відділі державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 19.09.2023 року, про що позивача повідомлено належним чином.

Начальник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №ПШ 014886 від 19.09.2023 року, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 17000 грн. (17 грн. х 1000).

Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частин 12, 14, 17, 21 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктами 2, 14, 15 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд установив, що спірною постановою №ПШ 014886 від 19.09.2023 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За висновками відповідача, позивач як автомобільний перевізник 10.08.2023 року здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки у водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, як того вимагає наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно притягнув його до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та незаконно застосував до нього адміністративно-господарський штраф, передбачений цією нормою, оскільки він не мав статусу суб`єкта господарювання, не виступав перевізником при перевезенні вантажу 10.08.2023 року, не приймав участі у цій господарській операції, не є власником транспортного засобу.

У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Статтею 909 Цивільного кодексу України установлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" ("Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення") автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 розділу І ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239, 241 Господарського кодексу України).

Об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є зокрема перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Суб`єктами відповідальності за цією нормою є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які надають послуги з перевезень вантажів у внутрішньому сполученні згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

У статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За правилами частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з частинами 1, 3 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 50, частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Суд установив, що 15.06.2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Тож оскільки позивач з 15.06.2023 року втратив статус фізичної особи-підприємця та суб`єкта господарювання, тому з цього моменту він не підпадає під сферу дії Закону України "Про автомобільний транспорт" та на нього не поширювалися вимоги Інструкції №385 щодо умов використання тахографів автомобільними перевізниками.

На час проведення 10.08.2023 року рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови №ПШ 014886 від 19.09.2023 року ОСОБА_1 вже не був суб`єктом господарювання та автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", тому до нього як до фізичної особи не міг бути застосований адміністративно-господарський штраф, передбачений статтею 60 цього Закону.

Посадові особи Укртрансбезпеки у ході рейдової перевірки та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не з`ясували обставини перевезення вантажу 10.08.2023 року, не встановили суб`єктний склад учасників перевезення, не з`ясували, хто саме виступав у ньому автомобільним перевізником, не дослідили та не перевірили правовий зв`язок водія транспортного засобу ОСОБА_2 з вантажовідправником, на якого покладається обов`язок скласти товарно-транспортну накладну для перевезення вантажів, та з автомобільним перевізником, який повинен забезпечити водія відповідними документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що станом на 10.08.2023 року ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з учасниками перевезення - вантажовідправником чи вантажоодержувачем, надавав їм послуги з перевезення вантажів. Також відсутні докази того, що позивач на законній підставі використовував транспортний засіб, який належить ОСОБА_3 , або мав трудові чи цивільно-правові відносини з водієм ОСОБА_2 .

У ході судового розгляду справи відповідач не довів законність оскаржуваної постанови №ПШ 014886 від 19.09.2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. Тому позов про визнання цієї постанови протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивача у первісному позові з вимогами про визнання протиправними та скасування двох постанов відповідача просив стягнути на його користь судові витрати на сплату судового збору у сумі 2147, 20 грн. (1073, 60 грн. х 2) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн., на підтвердження розміру яких надав відповідні докази.

Відповідач не заперечував щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і не посилався на їх неспівмірність та завищення.

У цій справі суд задовольнив одну з двох вимог позивача про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Тому у цій справі позивачу слід присудити витрати на сплату судового збору в сумі 1073, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2500 грн. (5000 грн.: 2).

Відповідач у справі - відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є структурним підрозділом апарату Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальним органом.

Тому судові витрати, присуджені позивачу у цій справі, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 014886 від 19.09.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ