Приговор № 117939089, 27.03.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4161/23

1-кп/583/69/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023200000000155 від 18.05.2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комиші Охтирського району Сумської області, громадянина України, освіта середня, працюючого машиністом бульдозера в АК-2 УТ ПАТ «Укрнафта», розлученого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 18 травня 2023 року о 12.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки BMW 320D д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Т 1705 «Лохвиця - ПК «Велика Писарівка» від с. Мала Павлівка в напрямку с. Комиші Охтирського району Сумської області. На відстані 1 км від с. Комиші Охтирського району Сумської області, порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме:

-п. 2.9 а ПДР «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

-п. 12.1 ПДР «Під час вибору в установлених межах швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

-п. 12.6 ПДР «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год»,

-п. 12.9 ПДР «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»,

внаслідок власної протиправної недбалості обвинувачений ОСОБА_4 рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості на вказаній автодорозі (щонайменше 119,5 км/год.) не врахував дорожню обстановку, знехтував безпекою дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини, з послідуючим його перекиданням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля BMW 320D д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, тобто запобігти виїзду керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини з послідуючим його перекиданням, шляхом виконання ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які не відповідають вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з подією та її наслідками, що настали, тобто спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_8 .

В результаті виниклої дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді розтрощення черепу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 96 від 16.06.2023 р. мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 18 травня 2023 р. він перебував на роботі на Качанівському ГПЗ. В обідню перерву він ( ОСОБА_4 ) разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 випили по 2 чарки горілки. Після цього ОСОБА_8 попросив з`їздити до магазину в с. Комиші, щоб купити дві пляшки коньяку. Він ( ОСОБА_4 ) погодився і вони разом з ОСОБА_8 на його ( ОСОБА_4 ) автомобілі BMW 320D д.н.з. НОМЕР_1 поїхали в с. Комиші, при цьому він ( ОСОБА_4 ) був за кермом автомобіля, а ОСОБА_8 сидів на передньому пасажирському сидінні. Автомобіль рухався зі швидкістю 100 - 110 км/год., а коли вони стали спускатися з гори по дорозі в с. Комиші, то швидкість автомобіля збільшилась. В цей час він ( ОСОБА_4 ) «схопив обочину», не впорався з керуванням і автомобіль перевернувся. Він ( ОСОБА_4 ) визнає, що керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та порушив Правила дорожнього руху України і це призвело до дорожньо-транспортної пригоди, під час якої настала смерть потерпілого ОСОБА_8 , у вчиненому щиро розкаюється. Він ( ОСОБА_4 ) добровільно відшкодував потерпілій 50000 грн. завданої шкоди. Цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди визнає частково в сумі 250000 грн.

Заслухавши думку учасників судового розгляду: прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілої та її представника, які не оспорюють фактичних обставин справи, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись допитом обвинуваченого.

За таких обставин суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за обставин, викладених у вироку при формулюванні обвинувачення, є доведеною.

Злочинні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст.286-1 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, характер скоєного та наслідки, які настали, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, враховує стан здоров`я та вік обвинуваченого.

Статті 3 та 27 Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

До пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, і враховуючи ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі, та додаткове покарання в вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

29.08.2023 р. потерпілою ОСОБА_6 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 13810,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_6 визнав частково, в розмірі 250000 грн. моральної шкоди.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст.1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Встановлено, що потерпілою ОСОБА_6 понесено витрати на поховання чоловіка ОСОБА_8 в розмірі 13810,00 грн., що підтверджується квитанцією від 20.05.2023 р. (а.с. 38).

Враховуючи викладене, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 13810,00 грн.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо, зокрема, шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 є дружиною загиблого ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, на утримання потерпілої перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про НОМЕР_2 .

Відповідно до роз`яснень даних у п.3, 9, 17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з доводами потерпілої ОСОБА_6 про перенесені нею душевні страждання у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Враховуючи глибину та тривалість завданих потерпілій моральних страждань, ступінь тяжкості заподіяної їй душевної травми, в результаті злочину вона втратила рідну їй людину, перенесені нею душевний біль, пригніченість, порушення звичного життя, враховуючи характер діяння обвинуваченого та форму його вини, а також враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників, а його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, а також з урахуванням добровільного часткового відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілій на суму 50000,00 грн., стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої моральну шкоду в сумі 450000,00 грн.

Згідно ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 23420,04 грн.

Арешт на майно, а саме: автомобіль «BMW 320D», д.н.з. НОМЕР_1 , подушку безпеки водія, сонцезахисні козирки з місця водія та пасажира, чоловічі капці, руків`я коробки передач, куртку, пару кросівок та джинси, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.05.2023 року, слід скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити йому за цим законом із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь потерпілої ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 450000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 13810,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 23420,04 грн.

Арешт на майно, а саме: автомобіль «BMW 320D», д.н.з. НОМЕР_1 , подушку безпеки водія, сонцезахисні козирки з місця водія та пасажира, чоловічі капці, руків`я коробки передач, куртку, пару кросівок та джинси, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.05.2023 року, скасувати.

Речові докази: автомобіль «BMW 320D» д.н.з. НОМЕР_1 , що зберігається на території Охтирського РВП ГУНП в Сумській області (вул. Незалежності, 29 м. Охтирка Сумської області), подушку безпеки водія, сонцезахисні козирки з місця водія та пасажира, руків`я коробки передач, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУНП в Сумській області (квитанція №00274), - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Речові докази: чоловічі капці, куртку, пару кросівок та джинси, змиви з керма та контрольний зразок, зіскоб РБК та контрольний зразок з водійських дверцят, зіскоб РБК та контрольний зразок з передніх пасажирських дверцят, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУНП в Сумській області (квитанція №00274), - знищити.

Речові докази: флеш-карту «Micro SD HC I Team 500 x» з відеозаписом від 18.05.2023 р. та оптичний диск «DVD-R ALERUS» з відеозаписом від 18.05.2023 р. - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Речовий доказ: медичну карту стаціонарного хворого № 4107 ОСОБА_4 - повернути до хірургічного відділення КНП ОМР « ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: ОСОБА_1