Решение № 117925532, 19.03.2024, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1155/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м. Погребище

Погребищенський районнийсуд Вінницькоїобласті ускладі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Встановив:

У грудні 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 75319258 від 19.08.2021 у розмірі 35630 грн. 63 коп, судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн. 00 коп.

Позов мотивований тим, що 19.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75319258 (надалі-Договір).

Згідно п. 1 Договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору, сума позики становить 10607 грн. 00 коп.; строк позики- 30 днів; процентна ставка (базова, фіксована) рахується за кожен день користування позикою.

Відповідно до Договору позичальник до моменту підписання вивчив його умови та Правила надання грошових коштів у позику (надалі Правила), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначену в правилах процедуру і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація).

Відповідно до положень Договору його укладено дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нарахувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстроковогокористуваннята закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджуєтьсяз тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Позивач зазначає, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісний кредитор) свої зобов`язання за договором позики №75319258 від 19.08.2021 виконало належним чином, перерахувавши кошти у розмірі 10607 грн. 00 коп. відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням.

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 09.11.2023 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 35630 грн. 63 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту10607 грн. 00 коп.;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги24829 грн. 51 коп.;

- заборгованість з комісії- 0,00 грн;

- нараховані 3% річних - 24 грн. 41 коп.;

- інфляційні втрати-169 грн. 71 коп.

17.01.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 75319258 від 19.08.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 .

У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 75319258 від 19.08.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75319258 від 19.08.2021 у розмірі 35630 грн. 63 коп.; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2684 грн.00 коп.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Ухвалою судді від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 51 - 52).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України, проте в позовній заяві директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» О.І. Мостовенко просить розгляд справи провести у відсутність представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти прийняття заочного рішення (а. с. 3).

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судові засідання 01.02.2024 та 19.03.2024 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не подала (а. с. 56, 60).

В силу ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 19.03.2024 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимогист. 264 ЦПК Українизобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Так, судом встановлено, що 19.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75319258 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Сума позики становить 10607 грн.00 коп., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% день, дата повернення позики 18.09.2021. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою2,70%, пеня2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка906,08%, орієнтовна загальна вартість позики12823 грн. 33 коп. (а.с. 4). Вищевказаний Договір позики відповідачкою було підписано одноразовим електронним підписом хХ0FVo411 (а. с. 4 див. на звороті).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 п. 5 Договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) застосування автопролонгації йому зрозумілі.

Згідно із п.12 Договору цей договір укладено дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положеньЗакону України«Про електроннукомерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно листа № 17/02-2023-23 від 17.02.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_1 від 12.02.2021 та Витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг №37 від 29.01.2016, відповідно до умов Договору №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою, було здійснено успішний переказ згідно кредитного договору № 7531925 від 19.08.2021 на суму 10607 грн. 00 коп.,на карту НОМЕР_2 . Номер платежу 63764966947709362852534421.

Оскільки Товариство не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а. с. 11).

27.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ » було укладено Договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №75319258 від 19.08.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 (а.с. 17-19), що також підтверджується платіжним дорученням № 32465 від 27.01.2022 (а.с. 19). Відповідно до реєстру боржників № 1 від 27.01.2022 про відступлення прав вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 35436 грн. 51 коп., з яких: 10607 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 24829 грн. 51 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 20 - 11).

10.01.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 75319258 від 19.08.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 (а. с. 23-25), що також підтверджується актом прийому-передачу Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023/01 від 10.01.2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 (а. с. 25) та Реєстром боржників до даного договору, згідно якого заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 35630 грн. 63 коп., з яких:

- 10607 грн.00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням;

- 24829 грн.81 коп. заборгованість за нарахованими відсотками;

- 194 грн. 12 коп. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а. с. 26 28).

За змістом ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1ст.1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.

Відповідно достатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно достатті 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно достатті 518 ЦК Україниборжник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно із ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно розрахунку заборгованості, який міститься у позові, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 09.11.2023 становить - 35630 грн. 63коп., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту (тіло кредиту) - 10607 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 24829 грн. 51 коп.; 3% річних - 24 грн. 41 коп.; інфляційні збитки за користування грошовими коштами в розмірі 169 грн. 71 коп., які нараховані у відповідності до ст.625ЦК України (а. с. 15, 16).

Всупереч умов Договору після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Разом з тим, станом на день звернення до суду заборгованість за Договором позики в частині повернення тіла кредиту відповідачкою у добровільному порядку не сплачена, а тому позовна вимога про стягнення із відповідачки на користь позивача тіла кредиту в сумі 10607 грн. 00 коп. підлягає задоволенню повністю.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 24829 грн. 51 коп.

Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками суд послуговується на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 82-87, 91, 95-97, 104-106, 109, 110, 112-115, 122, 123), який зводиться до того, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно достатті 1048 ЦК Українипоза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбаченихстаттею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановленихзаконом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті6і статті627 ЦК Українивизначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

У частині третійстатті 6 ЦК Українизазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третястатті 6 ЦК Українине допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Устатті 627 ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимогЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати якстаттю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості по Договору № 75319258 від 19.08.2021 відсотки за період строку кредитування, тобто з 19.08.2021 по 18.09.2021 нараховувались в розмірі 0,70 %, а за період поза межами строку кредитування, тобто з 19.09.2021 по 17.12.2021 нараховані саме як проценти за «користування кредитом» в розмірі 1,99 %, а не як міра відповідальності на підставічастини 2 статті 625 ЦК України. При цьому загальний розмір заборгованості за процентами станом на 17.12.2021 року становить 24829 грн. 51 коп., яку позивач просить стягнути із відповідачки ( а. с. 12 - 13).

Крім того, суд звертає увагу на те, що в обґрунтування позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 24829 грн. 51 коп. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР не посилається саме на положення частини 2 статті 625ЦК України та не вказує на те, що наявна у відповідачки заборгованість за відсотками кваліфікується саме як три проценти річних (чи інший їх розмір, встановлений договором) від простроченої суми грошового зобов`язання (тіла кредиту).

Більше того, позивач окремо просить стягнути із відповідачки нараховані відповідно до положень ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 24 грн. 41 коп.

Також не можуть слугувати достатньою правовою підставою для стягнення із відповідачки всієї нарахованої позивачем заборгованості за процентами в сумі 24829 грн. 51 коп. і умови п.6.5 Правил, за змістом яких кредитор має право нарахувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстроковогокористуваннята закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів, позаяк такі умови Договору суперечать наведеним вище вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене суд вважає, що, виходячи із умов Договору, заборгованість за відсотками ОСОБА_1 за період з 19.08.2021 по 18.09.2021 мала б складати 2227 грн. 47 коп. (10607 грн. х 0,70 х 30 дн.).

Разом з тим, в додатку № 1, що є невід`ємною частиною до Договору позики № 75319258, зазначено, що за вищевказаний період відсотки за користування кредитом становлять 2216 грн. 33 коп., а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом саме в розмірі, зазначеному в Додатку № 1 до Договору позики, адже вони були самостійно визначені первісним кредитором саме як проценти за «користування кредитом» в межах строку кредитування (а. с. 4 див. на звороті).

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних в сумі 24 грн. 41 коп. та інфляційних втрат в сумі 169 грн. 71 коп., то суд виходить із наступного.

Зобов`язання виникають із підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

За змістом положеньстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно достатті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Згідно розрахунків, що надані позивачем на підтвердження сум заборгованості, передбаченихстаттею 625 ЦК України, відповідні нарахування здійснюються за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 року. Позивач просить суд стягнути з відповідачки 3% річних за порушення зобов`язання з повернення заборгованості за Договором позики, що складає 24 грн. 41 коп., а також нараховані на заборгованість інфляційні втрати, що становлять 169 грн. 71 коп. Загальний розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідачки трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання становить 194 грн. 12 коп. (а.с. 15, 16).

Суд звертає увагу на те, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 Прикінцевих та перехідних положеньЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 рокув Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє дотепер.

З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку, що нарахування 3 % річних за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання та інфляційних втрат було проведено позивачем за період до введення в Україні воєнного стану, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0398900029 від 24.11.2023 (а. с. 45).

Ціна позову становить 35630 грн. 63 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10607 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 2216 грн. 33 коп., нараховані 3% річних в розмірі 24 грн. 41 коп., інфляційні втрати в розмірі 169 грн. 71 коп., а разом 13017 грн. 45 коп., що становить 36,53 відсотки від ціни позову.

Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 980 грн. 47 коп. (2684 грн. 00 коп. : 100% х 36,53%), що становить 36,53 відсотків від сплаченого при поданні позову судового збору у сумі 2684 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Положеннямист. 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2ЦПК України).

Відповідно до ст.1З У «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.133ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК Українивстановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги, що укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а. с. 39 - 40); копію Прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затвердженого Рішенням загальних зборів № 03-01/2023 від 03.01.2023 (а. с. 41); платіжну інструкцію № 0396740000 від 09 листопада 2023, відповідно до якої ТОВ «КОЛЕЛЕКТ ЦЕНТР» перерахувало АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 52000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги (а. с. 42); заявку на надання юридичної допомоги № 29 від 04 листопада 2023 (а. с. 43); витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 (а. с. 44).

Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу в сумі 4748 грн. 90 коп. (13000 грн.00 коп. : 100 х 36,53 %).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280 - 282, 351, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 75319258 від 19.08.2021 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором позики № 75319258 від 19.08.2021 станом на 09.11.2023 в сумі 13017 (тринадцять тисяч сімнадцять) грн. 45 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 47 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 4748 (чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн. 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони по справі:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання невідоме.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

Cуддя