Постановление суда № 117924610, 26.03.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12304/23

№ 1-кп/183/1134/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Дніпропетровська обл.,

м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023046350000129 від 16.05.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Актюбінськ, Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, не працює, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,

-08.06.2022 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на три роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.03.2024 р., обвинувачений заявив заяву про відвід головуючому судді. Обґрунтовуючи свою заяву обвинувачений зазначив, що 15.02.2024 р. відбулося попереднє засідання в якому обвинувачений зробив заяву щодо заміни адвоката ОСОБА_8 , так як остання не виконувала свої обов`язки щодо його захисту під час розгляду заяви про відвід іншим суддею, не оскаржувала рішення судді ОСОБА_9 . За заявою обвинуваченого відкрите кримінальне провадження щодо адвоката ОСОБА_8 . Адвокат ОСОБА_8 не захищала обвинуваченого перед прокурором ОСОБА_10 , який забрав в нього матеріали справи та перешкоджав в ознайомленні з ними. Головуючим же було відмовлено в заміні захисника. Обвинувачений на запитання головуючого повідомив, що не ознайомлений з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження. Однак, головуючий не перевірив його відповідь та відкрив провадження, хоча повинен був повернути обвинувальний акт прокурору. На цих підставах обвинувачений заявив відвід головуючому.

Захисник підтримала заяву обвинуваченого.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви. Пояснив, що цей відвід заявлений повторно з надуманих підстав. Є зловживанням права обвинуваченого на відвід, а тому просив залишити цю заяву без розгляду.

Потерпілі вирішення заяви про відвід залишили на розсуд суду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження обвинуваченим в судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2024 р., заявлявся головуючому у справі судді ОСОБА_1 .

Заява обґрунтовувалася тим, що в провадженні Новомосковськом міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12023046350000129 від 16.05.2023 відносно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України. Кримінальне провадження слухається суддею ОСОБА_1 . Вважає, що даний суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки склалися обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді з огляду на наступне: по-перше: відповідно до ст. ст. 8, 10 Кодексу суддівської етики : суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонню і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя. Однак, незважаючи на приписи Кодексу, суддя при, розгляді кримінальної справи, явно виражає свою неповагу до нього. Неповага, упередженість судді спостерігалася під час розгляду справи. По даній справі були свідки та потерпілі особи що і в даному кримінальному провадженні. Безпідставно його було видалено з залу судового засідання. Отже, вважає що суддя є упереджений, відносно мене у нього склалося упереджене відношення і ось знову суддя слухає у відношенні нього іншу справу. По-друге: суддя ОСОБА_1 , при розгляді даної справи є прямо, опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, і він діє не відповідно до Закону підпорядковується йому. Вважає, що він обрав сторону звинувачення і буде всіляко сприяти інтересам прокурора. До нього у судді склалося неприязне відношення. По-третє: свідок даного кримінального провадження є ОСОБА_11 , яка є працівником даного суду. Отже, у нього є всі підстави недовіри, як судді так і суду в цілому. Оскільки вона безпосередньо є заінтересованою особою на стороні потерпілих, виявляє до нього особисту неприязнь, може використати своє положення та вплинути на прийняття рішення по суті.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 р. в задоволенні заяви було відмовлено.

Що стосується заяви від 26 березня 2024 р. обвинуваченого про відвід головуючого судді, суд зазначає наступне.

У кожному кримінальному провадженні незалежність і об`єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений обвинуваченим відвід головуючому судді ОСОБА_1 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.

Доводи заявника щодо відмови головуючим у задоволенні його заяви про заміну захисника та відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про повернення прокурору обвинувального акту, ґрунтуються винятково на його незгоді із ухвалами суду постановленими за результатами розгляду клопотань під час судового провадження.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК України).

Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже заявлявся відвід головуючому судді ОСОБА_1 , то заявлений 26.03.2024 р. у судовому засіданні захисником відвід з підстав не згоди з процесуальними рішеннями головуючого судді, суд оцінює як повторно заявлений відвід.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

Щодо наявності підстав для висновку про зловживання стороною захисту правом на відвід.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).

На переконання суду підстави заявлених обвинуваченим відводів є тотожними та зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, ухваленими під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні обвинувачений вже двічі заявляв відводи судді ОСОБА_1 , отже наявні ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.

Зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій судом, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 314-316, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід головуючому судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 27 березня 2024 р. о 08 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1