Решение № 11786589, 14.10.2010, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010Справа №2-15/4484-2010 За позовом Комунального підприємства «Житловик 2» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про стягнення 23779,22 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Ануфрієнко В.О.- юрисконсульт, дов. від 22.09.2010 р., у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Комунальне підприємство «Житловик 2» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 23779,22 грн. за договором оренди від 12.05.2005 р. , у тому числі 20025,49 грн. заборгованості по орендній платі у розмірі 17266,63 грн., заборгованості по земельному податку у розмірі 1225,90 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат балансодержателю на піддержання орендованого нерухомого майна у розмірі 1532,96 грн., а також пеню у розмірі 3753,73 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору оренди від 12.05.2005 р. відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно та у повному обємі оплачувати орендну плату, відшкодувати балансодержателю витрати по земельному податку відповідно розрахунку. Позивач передав відповідачу у термінове платне користування нежиле підвальне приміщення загальною площею 110,4 кв.м, по АДРЕСА_2, відповідач свої зобовязання по оплачуванні орендної плати не виконував взагалі, що привело до утворення заборгованості у розмірі 20025,49 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 23.09.2010 р. представником позивача подана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач уточнив періоди стягнення заборгованості, від стягнення пені у сумі 3753,73 грн. позивач відмовився.

Так, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне подальший розгляду справи здійснювати з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, що задовлена судом.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2005 року між Комунальним підприємством «Житловик 2» (Орендодавець) (позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Орендатор) (відповідач) були укладені Договір оренди (а.с.13-18) та Договір про відшкодування витрат балансодержателя на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг орендатору.

Пунктом 1.1 Договору оренди встановлено, що Орендодавець передає, а Орендатор приймає в термінове платне користування майно: нежиле приміщення підвального поверху загальною площею 110,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 вартість якого визначена відповідно експертному висновку у сумі 47500 грн. станом на 17.01.2006 р.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оренди, Орендатор вступає у термінове платне користування майном у строк, якій вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами дійсного договору й акту прийомки передачі майна.

У відповідності з пунктом 3.1 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методиці розрахунку орендної плати затвердженої міською радою, й становить за перший місяць оренди 200,93 грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний послідуючий місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за послідуючий місяць.

Згідно до пункту 5.8 Договору, орендатор зобовязаний відшкодувати балансодержателю витрати по земельному податку відповідно розрахунку.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору про відшкодування витрат балансодержателя на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг орендатору, орендатор зобовязується не пізніше 10 числа місяця, послідуючого за звітним місяцем , вносити плату на рахунок Балансодержателя Будівлі, за санітарне обслуговування придомової території й допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі у відповідності з загальною площею Приміщення, на ремонт у відповідності з відновлювальною вартістю приміщення, а також за комунальні послуги.

При несвоєчасної внесенні плати, оплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення, включаючи день прострочення.

Позивач передав відповідачу в термінове платне користування нежиле підвальне приміщення загальною площею 110,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому - передачі від 12.05.2005 р. (а.с. 19).

Проте, відповідач не виконав свої обовязки за договорами щодо повної та своєчасної оплати, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 20025,49 грн., що і послужило підставою для звернення Комунального підприємства «Житловик-2» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договорів та вимогам чинного законодавства зобовязання за договорами по оплаті наданих позивачем послуг не виконав належним чином у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 20025,49 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

23.09.2010 р. представником позивача подана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач уточнив періоди стягнення заборгованості, від стягнення пені у сумі 3753,73 грн. позивач відмовився (а.с. 44).

За приписами пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення пені за період з 12.05.2008 р. по 12.10.2008 р. у сумі 3753,73 грн. підлягає припиненню. в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Житловик-2» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945, р/р 26003485321952 в «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010) 20025,49 грн. заборгованості, 106,22 грн. державного мита та 198,24 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені в розмірі 3753,73 грн. провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.