Приговор № 117865597, 25.03.2024, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/4275/23

1-кп/154/229/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченогно ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальне провадження №12023030510000835 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,з повноюзагальною середньоюосвітою,військовослужбовця військовоїчастини НОМЕР_1 ,розлученого, громадянина України, українця, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 14.08.2023, близько 04 години, перебуваючи поблизу території залізничного переїзду, розташованого по АДРЕСА_2 , з мотивів особистих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, з застосуванням переваги у фізичній силі, в порушення вимог ст. ст. 29 33 Конституції України, відповідно до яких кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, свободу пересування, з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 , схопив останнього за руку та із застосуванням фізичної сили провів його до дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних транспортних засобів заборонено», де з використанням мотузки і полімерних кабельних стяжок білого кольору, які він заздалегідь приготував для реалізації свого умислу, використовуючи фізичну силу прив`язав руки потерпілого ОСОБА_5 до металевої опори дорожнього знаку чим позбавив останнього можливості вільно пересуватись.

В подальшому ОСОБА_4 обмеживши свободу пересування ОСОБА_5 та зрозумівши, що останній не має можливості чинити опір за допомогою рук наніс йому удари в область його голови та лівої руки, внаслідок чого, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді синців кистей рук та голови, котрі відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та не були небезпечними для життя в момент заподіяння, після чого роздягнув потерпілого та залишив ОСОБА_5 стояти біля дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних транспортних засобів заборонено»,у період часу з 04 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. 14.08.2023 р. таким чином заподіявши останньому фізичних страждань, допоки потерпілий не був виявлений випадковою перехожою.

Допитана всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 вину уінкримінованому їйзлочині визнавповністю.Щиро розкаявся у вчиненому злочині, просив суворо не карати.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, учасники судового провадження не заперечують щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження фактичних обставин справи, немаючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 349 КПК України, суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого, дослідити дані у справі, що характеризують його особу.

Учасникам судового провадження розяснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у незаконному позбавленні волі людини, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, є доведеною та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 146 КК України.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, котрі обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який не судимий, на обліку у лікаря наркогола та психіатра не перебуває, а також сукупність помякшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженних, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, суд з урахуванням вищенаведених обставин дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі та його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме у

справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи».

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Скасувати арешт майна.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

На періодпроходження військовоїслужби наглядза ОСОБА_4 , як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Речові докази: мотузку, полімерні кабельні стяжки, фрагмент пакету з полімерного матеріалу чорного кольору, сліди взуття та рук - знищити. Сумку чорного кольору, в якій міститься одяг, спортивну сумку синього кольору, дві дорожні сумки синього кольру, два рюкзаки із речами повернути ОСОБА_4 .

Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01.09.2023 скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя ОСОБА_1