Решение № 117828448, 20.03.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21925/23

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України у нарахуванні 17901,68 грн та виплаті 14410,85 грн компенсації втрати частин оплати праці плати у зв`язку з порушення строків їх виплати починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових документів України, протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року за весь період невиплати по 28 липня 2023 року.

2. Визнати протиправними дії чи бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України, що полягають у не проведенні нарахування компенсації втрати частин оплати праці у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових документів України протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року (включно) за весь період невиплати по 28 липня 2023 року в сумі 17901,68 грн та у не проведенні виплати в сумі 14410,85 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України здійснити, а саме:

- нарахування компенсації втрати частин заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових актів України протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року за весь період невиплати по 28 липня 2023 року в сумі 17901,68 грн;

- утримання податків в сумі 3490,83 грн (податок на доходи фізичних осіб (18%) = 3222,30 грн, військовий збір (1,5%) = 268,53 грн.);

- виплату компенсації втрати частин заробітної плати у в`язку з порушенням строків їх виплати протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.1206 року в розмірі 14410,85 грн.

4. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України провести виплату грошових коштів в рахунок компенсації завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що судом встановлено факт вчинення протиправних дій чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень, що завдавався законним правам та інтересам позивача, а саме: неправомірне позбавлення права на оплату праці протягом періоду з січня 2006 року по 04 квітень 2016 року (включно) відповідно із законодавчими та нормативно - правовими актами України, чинними на той період часу, Колективними договорами ДПІ у м. Хмельницькому та затвердженими річними Кошторисами на утримання бюджетної установи ДПІ у м. Хмельницькому в частині оплати праці кожного бюджетного року. Судом встановлено систематичне та довготривале (більше 10 років) порушення відповідачем - суб`єктом владних повноважень протягом періоду з 01.01.2006 року по 04.04.2016 року (включно) законодавства України з оплати праці, в тому числі і законодавства з оплати праці державних службовців. Враховуючи наведене, позивач вважає, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частин грошових доходів (заробітна плата) у в`язку із порушенням строків їх виплати. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 26.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-111 є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу які стягнуто на підставі цього рішення.

В свою чергу, позивач не довела, що у зв`язку з невчасною виплатою частин оплати праці їй було заподіяно моральну шкоду, а саме: не надано належних пояснень та доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Головного управління ДПС у Хмельницькій області та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача звертає увагу у відзиві на те, що позивачем подано позовну заяву з порушенням строку, визначеного трудовим законодавством для вирішення такого виду спорів. Просить залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо такого клопотання суд зазначає наступне.

Позивач у прохальній частині позову просить нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати заробітної плати.

Порядок та особливості здійснення компенсації втрати частини доходів врегульований приписами Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Згідно з статтею 7 Закону відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, право позивача ще не було порушене суб`єктом владних повноважень, тому звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Застосовуючи зазначений правовий висновок, а також маючи на меті його уточнити, Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 по справі №240/186/20 та від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання в судовому порядку виплатити компенсацію.

Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання повідомлення - відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 пов`язується початок перебігу строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення щодо відмови у виплаті компенсації та зобов`язання її виплатити. Відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання компенсації та зумовлює виникнення у неї права на судовий захист у формі звернення з позовом до адміністративного суду.

У постанові від 04.05.2022 по справі №200/14472/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цієї позиції.

Таким чином, законодавцем передбачене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 21.11.2023 про виплату відповідної компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідачем надано відмову у такій виплаті, оформленій листом від 30.11.2023.

Позовна заява подана до суду 22.12.2023, тобто у межах визначених КАС України строків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

30.09.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 822/2839/17 ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 про донарахування Головним управлінням ДПС у Хмельницькій на користь ОСОБА_1 та виплату частини оплати праці в грошовому виразі, в тому числі частин її складових за видами виплат:

- надбавки за вислугу років державного службовця за 2014 рік, січень - квітень 2015 року в сумі 460,61 грн;

- надбавки за високі досягнення у праці за січень - березень 2006 року, 2014 рік та за січень - квітень 2015 року в сумі 432,78 грн;

- індексації грошових доходів за квітень-грудень 2006, 2008-2015 р в сумі 4161,79 грн;

- премії щомісяця за грудень 2015 року та за січень 2016року в сумі 439,62 грн;

- тимчасової непрацездатності в наслідок захворювання за лютий - березень 2014 року та за січень - вересень 2015 року в сумі 341,62 грн;

- основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби за вересень та грудень 2007 року, за вересень 2008 року, за квітень та вересень 2009 року, за серпень, вересень 2010 року, за травень, серпень, вересень 2011 року, за серпень, вересень 2012 року, за серпень, вересень 2013 року, за серпень, вересень 2014 року та за вересень, листопад 2015 року в сумі 1161,77 грн;

- грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 1866,13 грн;

- вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 89,50 грн.

Суд у рішенні від 30.09.2021 в адміністративній справі №822/2839/17 встановив факт неправомірного позбавлення позивача права на оплату праці протягом періоду з січня 2006 року по 04 квітень 2016 року (включно) відповідно із законодавчими та нормативно - правовими актами України, чинними на той період часу, колективними договорами ДПІ у м. Хмельницькому та затвердженими річними кошторисами на утримання бюджетної установи ДПІ у м. Хмельницькому в частині оплати праці кожного бюджетного року.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснило виплату за вказаним рішенням суду в сумі 7207,82 грн (з урахуванням оподаткування) 28 липня 2023 року.

21 листопада 2023 року позивач звернулася до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з проханням здійснити виплату компенсації втрати частин оплати праці у зв`язку із порушенням строків їх виплати протягом періоду з 01.01.2006 року по 04.04.2016 року.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області ДПС України надало лист від 30 листопада 2023 року за №15953/6/22-01-10-02-14, в якому позивачці відмовлено у нарахуванні 17901,68 грн та виплаті 14410,85 грн компенсації втрати частин грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати протягом періоду 01.01.2006 poку до 04.04.2016 року (включно) за весь період невиплати по 28 липня 2023 року. У листі зазначено, що «судовим рішенням у справі №822/2839/17 вирішено спір щодо стягнення оплати праці за період з 01.01.2006 року по 04.04.2016 року, який виник після звільнення з роботи, на дату звільнення спору про розмір сум, належних при звільненні, не було».

Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Отже, у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства.

Фактична виплата частини заробітної плати позивачки за період 01.01.2006 року - 04.04.2016 року, яка зазначена у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 в адміністративній справі № 822/2839/17, відбулась лише 28.07.2023.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2006 по 04.04.2016, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме - 28.07.2023.

Разом з тим, стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати в конкретних сумах, суд зазначає, що обчислення суми коменсації, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України провести виплату грошових коштів в рахунок компенсації завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25.04.2019 в справі №818/1429/17, від 27.06.2019 в справі №825/1030/17, від 12.11.2019 в справі №818/1393/17, від 18.11.2019 в справі №820/5044/18, від 28.11.2019 в справі №826/27549/15, від 28.02.2020 в справі №804/2593/17, від 18.06.2020 в справі №339/183/16-а, від 02.09.2020 в справі №1340/4056/18, від 24.09.2020 в справі №1.380.2019.001368, від 18.02.2021 в справі №420/7423/19, від 25.03.2021 в справі №520/4577/19, від 17.01.2023 в справі №160/1554/20, від 07.02.2023 в справі №823/2108/18, від 22.02.2023 в справі №400/491/21, від 07.03.2023 в справі №280/1530/20 та інших, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Суд звертає увагу, що встановлення позивачу інвалідності не є безумовним доказом причинно-наслідкового зв`язку між діями Головного управління ДПС у Хмельницькій області та заподіянням їй моральної шкоди.

Виходячи з доводів позивача та наявних у справі доказів, суд вважає їх недостатніми, отже, позивачкою не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку із викладеним в задоволенні вищевказаних позовних вимог слід відмовити.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій област нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016, починаючи з 01.01.2006 по день фактичної виплати - 28.07.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.К. Блонський