Решение № 117786883, 14.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Справа № 914/2752/23

За позовом: Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-Логістик», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 44 299,52 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-Логістик» про стягнення заборгованості у розмірі 44 299,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою від 13.11.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2752/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначено на 15.12.2023. Зобов`язано позивача надати на огляд суду оригінали: платіжного доручення №416 від 10.02.2021 та акту приймання-передачі паливних карток №290121/2 від 29.01.2023. В подальшому розгляд справи було відкладено на 18.01.2024.

Ухвалою суду від 18.01.2024 позовну заяву Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» залишено без руху, зобов`язано позивача надати суду оригінали: платіжного доручення №416 від 10.02.2021 та акту приймання-передачі паливних карток №290121/2 від 29.01.2023.

На виконання вимог ухвали суду від 18.01.2024 позивачем подано до суду заяву щодо надання документів на виконання ухвали суду за вх.№2625/24 від 29.01.2024, до якої позивачем долучено видаткову накладну №290121/2 від 29 січня 2021 року; платіжне доручення №416 від 10 лютого 2021 року та виписку по особовому рахунку за період 10.02.2021 - 10.01.2021.

Ухвалою від 31.01.2024 суд продовжив розгляд справи №914/2752/23, підготовче засідання призначено на 15.02.2024.

Ухвалою суду від 15.02.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/2752/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024.

В судові засідання представник позивача не з`явився, через канцелярію суду 15.12.2023 подав клопотання (вх.№30738/23) про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем свого обов`язку за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 в частині поставлення оплаченого товару.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, ухвали суду скеровувались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено судом, 28.01.2021 року між Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу №УМТЗ-21-35/5.

Згідно умов Договору Продавець зобов`язується поставити нафтопродукти (паливні картки на бензин А-95 та дизельне пальне), згідно заявки Покупця та Специфікації до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах Договору.

Умовами Додатку № 1 до Договору (Специфікації) визначено строк поставки Товару 5 к.д. з моменту отримання заявки від Покупця та підписання Договору, поставка Товару здійснюється партіями за паливними картками , через стаціонарну мережу АЗС Учасника.

Вищезазначений Договір та Специфікація зі сторони покупця підписано директором ДП «ЗАВОД 410 ЦА» Є.О. Тітляновим та засвідчено печаткою ДП «ЗАВОД 410 ЦА», зі сторони продавця договір та специфікація не підписані взагалі.

Згодом, 29.01.2021 року позивач направив на електронну пошту відповідача заявку на поставку дизельного пального по Договору та просив виставити рахунок на оплату за пальне.

Згідно виставленого відповідачем рахунку №61 від 29.01.2021 року позивач перерахував грошові кошти за дизельне паливо та бензин А-95 на рахунок відповідача в розмірі 44 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 416 від 10.02.2021 року.

Згідно видаткової накладної від 29.01.2021 року № 290121/2 позивач сплатив за паливні картки на заправку бензину А-95 на 1000 л. та дизельного палива на 1000 л. 44 700,00 грн.

Рахунок на оплату №61 від 29.10.2021 та Видаткова накладна № 290121/2 від 29.01.2021 є підписаними зі сторони Постачальника (відповідача) та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик».

Однак, позивач заправив автотранспорт лише на суму 17 473,90 грн.

Як стверджує позивач, він неодноразово повідомляв відповідача про неможливість здійснення заправки автомобілями по карткам на пальне та просив відповідача поповнити їх грошовими коштами для заправки автотранспорту.

Листом №1820 від 06.04.2021 ТзОВ «Кондор Логістик» повідомив позивача про наявні технічні проблеми в системі відпуску пального та гарантував виконання умов Договору в повному обсязі.

Згодом, 24.11.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу, у якій повідомив про дострокове розірвання Договору №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 та вимагав негайно перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в загальному розмірі з врахуванням штрафних санкцій в сумі 34 087,07 грн.

Однак, відповіді на дану вимогу позивач не отримав.

Станом на момент подання до суду позову ні відпуск (передача) товару, ні повернення коштів позивачу не відбулись, відтак, для відновлення порушених прав та законних інтересів позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 27 226,10 грн суми основного боргу, 4955,15 грн пені, 1905,82 грн штрафу, 1391,89 грн 3% річних та 8820,56 грн інфляційних втрат.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи Договір №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 є підписаний зі сторони Покупця (позивача) Є.О. Тітляновим та скріплений печаткою Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА», зі сторони Продавця (відповідача) договір не підписаний взагалі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: 1) Продавець передає Покупцю рахунок для оплати замовлено продукції; 2) Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку) проводить платіж.

У матеріалах справи міститься Рахунок на оплату №61 на суму 44 700,00 грн від 29 січня 2021 року та Видаткова накладна №290121/2 від 29 січня 2021 року, які підписані зі сторони відповідача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-Логістик».

Згідно платіжного доручення №416 від 10 лютого 2021 року позивач здійснив оплату у розмірі 44 700,00 грн на рахунок відповідача, призначення платежу: «за ДП, бензин А-95 по дог. №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 зг. рах. №61 від 29.01.2021».

Також, листом №1820 від 06.04.2021 відповідач гарантував виконання умов Договору в повному обсязі та зобов`язався здійснювати відпуск палива на АЗС.

Суд звертає увагу, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору, відтак, у відповідності до ст. 180, 181 ГК України, Договір №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 є укладений.

Як вже зазначалось, згідно виставленого відповідачем рахунку №61 від 29.01.2021 року, позивач перерахував грошові кошти за дизельне паливо та бензин А-95 на рахунок Постачальника в розмірі 44 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банківської установи про проведення платежу №416 від 10.02.2021 року.

Згідно видаткової накладної від 29.01.2021 року №290121/2 позивачем було отримано паливні картки на заправку паливом дизельним MUSTANG на 1000 л. та бензином А-95 Євро-5 на 1000 л. на суму 44 700,00 грн.

Однак, відповідач передав оплачений позивачем товар лише частково. Невикористаними залишились паливні картки на придбання дизельного палива загальну суму 27 226,10 грн. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із відпуску товару - дизельного палива на загальну суму 27 226,10 грн, що свідчить про неналежне виконання умов укладеного договору.

Також, суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Держпроживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №290121/2 від 29 січня 2021 року на загальну суму 44 700,00 грн не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі паливних карток (талонів) на 1000 л. дизельного палива та 1000 л. бензину А-95 Євро-5, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Згідно пункту 10.3. Договору Покупець (позивач) має право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку у випадку втрати для нього економічної доцільності Договору, а також при наявності будь-яких порушень умов Договору зі сторони Продавця, шляхом письмового про це повідомлення Продавця в тому числі електронною поштою.

Як вже зазначалось, 24.11.2021 позивач направив на адресу ТзОВ «Кондор Логістик» лист-вимогу, у якій повідомив про дострокове розірвання Договору №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 та вимагав негайно перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в загальному розмірі з врахуванням штрафних санкцій в сумі 34 087,07 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 27 226,10 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4955,15 грн суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до пункт 7.3. Договору за порушення строків поставки Товару стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що загальний розмір пені у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором №УМТЗ-21-35/5 від 28.01.2021 становить 2723,99 грн.

Щодо вимоги в частині про стягнення 1905,82 грн штрафу, 1391,89 грн 3% річних та 8820,56 грн інфляційних втрат суд встановив наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п.7.3. Договору встановлено, що за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на порушення відповідачем умов договору, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що до стягнення з відповідача підлягає 1905,82 грн штрафу, 1391,89 грн 3% річних та 8820,56 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2552,75 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-Логістик» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ: 39046990) на користь Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94) 27 226,10 грн основного бору, 2723,99 грн пені, 1905,82 грн штрафу, 1391,89 грн 3% річних, 8820,56 грн інфляційних втрат та 2552,75 грн відшкодування витрат судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 20.03.2024.

Суддя Березяк Н.Є.