Решение № 117739031, 18.03.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/8/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Дарії Кравчук, розглянув цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського, буд. 12-а, м. Житомир, ЄРДПОУ 42163803) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Житомирська міська рада (м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир) про стягнення суми завданих збитків,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся із вимогами, якими просить стягнути з відповідача суму завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і, відповідно, без фіксації його перебігу та заперечень щодо такого порядку від учасників не надходило і судом не встановлено.

Відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомлений про існування даного судового спору свого ставлення до заявлених вимог не висловив і жодних доказів суду не надав. Враховуючи такі фактичні обставини справи та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом вирішено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи надані позивачем, а інших суду не надавалось, як і не заявлялось клопотань про витребування/забезпечення доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

25 листопада 2022 року спеціалістами Державної екологічної інспекції Поліського округу, під час здійснення заходів щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території земель комунальної власності Житомирської міської ради виявлено, що громадянин ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_2 здійснив порубку одного дерева породи "Груша", без спеціального дозволу.

Стосовно відповідача державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2022 року № 016482, за ст. 153 КУпАП.

25 листопада 2022 року державним інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1064-3.2, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 153 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до квитанції від 5 грудня 2022 року № 1Р3Н-ССМ0-72А3-НТНТ відповідач сплатив суму штрафу в повному обсязі.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу за наслідками самовільної рубки одного дерева породи "Груша" було здійснено розрахунок суми збитків, заподіяних зеленим насадженням.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку збитків заподіяних внаслідок зеленим насадженням, розмір шкоди становить 2 300 гривень.

Інспекція зверталась до відповідача з претензією № 71-3.2/24 від 25 листопада 2024 року про необхідність добровільно відшкодувати суму збитків нанесених державі, які утворились внаслідок здійснення відповідачем правопорушення, передбаченого ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" та ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Однак сума збитків у розмірі 2 300 (дві тисячі триста) гривень ОСОБА_1 не сплачена.

Зазначені правовідносини врегульовані та відповідають наступним нормам матеріального права.

На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно статті 89 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно статті 1 ЦПК України.

Відповідно Статті 1 Законом України "Про охорону навколишнього природнього середовища", завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до пункту 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 1-10 цього Порядку); на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадяни України зобов`язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; вносити штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

Як зазначено у статті 40 Закону України "Про рослинний світ" відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у: самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу; порушенні вимог охорони умов місцезростання об`єктів рослинного світу; порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об`єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об`єктів рослинного світу; Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

За змістом Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 №105 (далі Правила утримання зелених насаджень), озеленіння території це ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об`єкти зеленого будівництва).

При цьому, територія, на якій розташовані зелені насадження, є, за змістом Закону "Про благоустрій населених пунктів", є саме об`єктом благоустрою.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Як вбачається з вимог статті 69 зазначеного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статей 6,25, 36 Закону України "Про рослинний світ" Державна екологічна інспекція України здійснює державне управління у сфері охорони та контролю використання та відтворення рослинного світу.

Згідно з статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 та пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 167 ЦК України встановлено, що Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилами, встановленими статтею 1166 ЦК України, для відшкодування шкоди необхідно: наявність самої шкоди, неправомірність дій (бездіяльності) особи, що її заподіяла, за умови, що її дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи.

До того ж, перераховані підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як роз`яснено судам в п. п. 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини 2 Положення, Держекоінспекція України входить до органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Отже, позивач є уповноваженим Державою органом, який виступає від імені Держави з метою захисту інтересів Держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, вимоги законодавства у даних правовідносинах й усталену судову практику, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, доведені, тому підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача слід стягнути в розмірі 2 300 гривень заподіяної шкоди.

Крім зазначеного, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд даної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 258, 259, 263-265 ,268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями, 6, 25, 36, 40 Закону України "Про рослинний світ", 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу суму завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 2 300 (дві тисячі триста) гривень, а також судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлене 18 березня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко