Решение № 117696565, 15.03.2024, Березанський районний суд Миколаївської області

15.03.2024 Справа №469/199/21

2/469/95/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Мішустін М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради до Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 11 березня 2021 року звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №23 від 31 січня 2020 року про затвердження проєкту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0470 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1633 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу), за межами населеного пункту у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0470 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1633 вартістю 146356,00 грн.;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що надана у приватну власність відповідача ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також встановлені містобудівною документацією та державними будівельними нормами і правилами заборони індивідуального дачного будівництва у межах трикілометрової зони узбережжя Чорного моря та прибережної захисної смуги, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, з метою усунення перешкод власнику у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном прокурор просив зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку належному власнику державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

16 березня 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

31 січня 2022 року судом залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області; ухвалою суду від 18 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду; 12 вересня 2023 року ухвалою суду залучено Коблівську сільську раду до участі у справі як правонаступника позивача Миколаївської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача Коблівської сільської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Миколаївської РДА у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необгрунтованість, оскільки при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність його було погоджено відділом Держгеокадастру у Березанському районі, що свідчить про дотримання законодавства України під час оформлення землевпорядної документації, зокрема про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Чорного моря.

Крім того, зазначав про наявність повноважень районної державної адміністрації відповіднодо п."в" ч.3 ст.122 ЗК України щодо передачі земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва, та посилався на недостатність для висновку про місце розташування земельної ділянки наданого прокурором вимірювання відстаней меж земельної ділянки до урізу води Чорного моря, зробленого за допомогою функції програмного забезпечення Публічної кадастрової карти з вимірювання відстані між об`єктами, оскільки таке вимірювання не відповідає вимогам ч.ч.1-2 ст.8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", проведене без засобів вимірювальної техніки з дотриманням вимог щодо точності, регламентованих для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації, та не входять до офіційних відомостей, передбачених ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр, які містяться у державному земельному кадастрі як єдиній державній геоінформаційній системі відомостей.

Виходячи з положень ст.223 ЦПК України, враховуючи, що учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, вільно розпорядились належними їм процесуальними правами та що їх неявка не перешкоджає належному з`ясуванню обставин справи, судом розглянуто справу без участі осіб, що не з"явились у судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №23 від 31 січня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту с.Рибаківка у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею 0,0470 га. з кадастровим номером 4820983900:09:000:1633 (а.с.15).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,047 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1633, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 35391925 (а.с.17-18).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 14 липня 2020 року, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на землях рекреації, визначених проектом планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженим постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112; вказаним проектом в зонах рекреації передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури (а.с.19).

Згідно з витягом з публічної кадастрової карти України, відстань від північної межі ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1633 до узбережжя Чорного моря становить 465,65 м, від південної 424,41 м. (а.с.20).

З повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області вбачається, що у базах даних документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які зареєстровані Управлінням, записи щодо об`єктів будівництва, замовником яких є ОСОБА_1 , відсутні (а.с.21-22).

З повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 21 серпня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні забудови, будівельні матеріали, тимчасові споруди (а.с.23).

Норми права, які застосував суд

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для цілей, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірного розпорядження був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

Відповідно до абзацу першого Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Об"єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, земельні ділянки (ст.10 вказаного Закону).

На підставі ч.1 ст.15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності);

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

На підставі ч.1 ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються картографічна основа, індексні кадастрові карти (плани) та всі відомості Державного земельного кадастру, передбачені статтями 12-15 цього Закону, в тому числі у векторному вигляді, без права їх зміни (редагування).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей з Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюються безоплатно. Для безоплатного доступу до оприлюднених даних Державного земельного кадастру в мережі Інтернет створюються та забезпечується функціонування таких електронних сервісів: сервіси пошуку даних; сервіси перегляду (візуалізації) даних; аналітичні сервіси; сервіси для вивантаження даних; інтерфейси прикладного програмування для доступу до даних без права їх редагування.

На підставі ст.8 Закону України "Про Державний земельний кадастр" геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа. Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до норм та правил, технічних регламентів. Для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат. До Державного земельного кадастру включаються відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про картографічну основу: склад відомостей, що відображаються на картографічній основі, у тому числі адреси об`єктів нерухомого майна (за наявності); дата створення картографічної основи; відомості про особу, яка створила картографічну основу; масштаб (точність) картографічної основи; система координат картографічної основи. Картографічна основа Державного земельного кадастру використовується для формування та ведення містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів.

За змістом п.6 ст.3 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" до сфери законодавчо регульованої метрології належать, зокрема, топографо-геодезичні, картографічні та гідрометеорологічні роботи, роботи із землеустрою.

Отже, вимоги цього Закону поширюються саме на вказану діяльність, у тому числі при створенні та функціонуванні Державного земельного кадастру.

Відповідачем не обгрунтовано та не надано доказів порушення вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" при оприлюдненні та функціонуванні відкритих баз даних Державного земельного кадастру, у тому числі щодо спірної земельної ділянки.

Аналізуючи зазначені положення законодавства, суд приходить до висновку про допустимість та правдивість наданих прокурором вимірювань відстаней від меж спірної земельної ділянки до урізу води Чорного моря, отриманих за допомогою функціоналу Державного земельного кадастру з відкритих баз даних.

Суд зважає також на те, що встановлені відстані від меж ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1633 до узбережжя Чорного моря, які становлять 465,65 м. від північної межі та 424,41 м. - від південної межі, є значно меншими, ніж законодавчо встановлені розміри прибережної смуги Чорного моря (2000 м.), а також на те, що наведені розміри відповідачем не спростовані шляхом надання відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Таким чином, Березанською районною державною адміністрацією розпорядженням № 23 від 31 січня 2020 року всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Встановлене свідчить і про неврахування у висновку Відділу Держгеокадастру в Березанському районі Миколаївської області від 29 квітня 2016 року щодо можливості відведення земельної ділянки у власність (а.с.56) місцезнаходження земельної ділянки та встановлених законодавством обмежень щодо розпорядження землями прибережних захисних смуг.

Повноваження органів влади щодо розпорядження землями державної та комунальної власності визначені ст.122 ЗК України, зокрема, на підставі ч.3 вказаної статті (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч.5 ст.122 ЗК України).

Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та у силу закону не могла передаватися для індивідуального дачного будівництва, районна державна адміністрація, розпорядившись зазначеною земельною ділянкою для цілей, не передбачених законом, перевищила свої повноваження.

Встановлені обставини свідчать про те, що на момент звернення прокурора з позовом Миколаївська ОДА мала повноваження власника земельної ділянки, встановлені ч.5 ст.122 ЗК України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил), у яких зобороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (пункт г ч.2 ст.61 ЗК України, п.4 ч.1 ст.89 ВК України п.п.4 абз.3 п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Згідно з п.10.17 ДБН 360-92, які відповідно до ст..1 Закону України Про будівельні норми є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення містобудівною документацією - Проектом планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженим постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, -будівництво індивідуальних дачних будинків у вказаній зоні не передбачено.

Отже, ведення індивідуального дачного будівництва на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області у частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва не є законним.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, частина друга вказаної статті передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Виходячи з викладеного, розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 23 від 31 січня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надання у власність земельної ділянки, суперечить вимогам земельного та водного законодавства, не є законним.

У частині застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави суд зазначає таке.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Позовна заявау ційсправі подана заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою державної власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, для ефективного захисту інтересів держави достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові, а тому вимоги про визнання незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації не є належним способом захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, яким розділ Х Перехідних Положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім зазначених у цьому пункті винятків. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

На підставі ч.4 ст.122 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), відповідно до якої обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у корисування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, Миколаївська обласна державна адміністрація на час виникнення спірних здійснювала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Оскільки вказана земельна ділянка розташована в межах території Коблівської об`єднаної територіальної громади та не належить до земель, щодо яких п.24 Перехідних Положень Земельного кодексу України, передбачені винятки, повноваження Миколаївської ОДА щодо розпорядження земельною ділянкою з моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин припинилися, перейшовши до Коблівської об`єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради, яка відповідно до п.24 розділу Х Перехідних Положень ЗК України набула права володіння, користування та розпорядження нею, в тому числі право на її витребування.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути у власність Коблівської об`єднаної територіальної громади спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору за задоволеною позовною вимогою майнового характеру та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 2270,00 грн.+1135,00 грн.=3405,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради земельну ділянку площею 0,047 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1633.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 3405,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: