Постановление суда № 117677516, 11.03.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4505/24

Провадження № 1-кс/344/1998/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддяІвано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті ОСОБА_1 ,з участюсекретаря ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,слідчого ОСОБА_4 ,підозрюваної ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_6 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою до ОСОБА_5 врамках кримінальногопровадження,внесеного 08березня 2024року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12024091010000646за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И Л А:

11 березня 2024 року старший слідчий СВ Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_8 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11 березня 2024 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Доводи клопотання.

Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№12024091010000646 від 08 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановленому місці та у невстановлений час, діючи умисно, та в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», придбала згорток ізоляційної стрічки, всередині із зіп-пакетом із порошкоподібною речовиною, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який зберігала при собі з метою подальшого збуту.

08 березня 2024 року близько 16 години 30 хвилин працівниками поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області під час здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, по вулиці Тисменицька у місті Івано-Франківську було зупинено ОСОБА_5 . Під час усного спілкування із останньою, у працівників поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_5 незаконно зберігає при собі речовини, обіг яких заборонено. Окрім цього, в ході візуального огляду її мобільного телефону було встановлено, що ОСОБА_5 причетна до незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, шляхом формування «закладок» на території міста Івано-Франківська.

Надалі 08 березня 2024 року під час проведення працівниками слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області огляду місця події у період часу з 18 години 04 хвилин до 18 години 58 хвилин по

вулиці Микитинецька, 7, що у місті Івано-Франківську, за участі ОСОБА_5 , остання усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним придбанням та зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, добровільно видала 12 згортків ізоляційної стрічки, при відкритті одного з яких всередині виявлено зіп-пакет із кристалічною речовиною, яка згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), у кількості 0,3061 грама.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Чернівці Чернівецької області, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою:

АДРЕСА_2 , громадянка України, українка, неодружена, офіційно не працевлаштована, раніше не судима, 19 жовтня 2023 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України скеровано на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

09 березня 2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України України.

09 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протоколами допиту свідків та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється

ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Підставами вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є те що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, і усвідомлює про неминучість покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім цього, ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення може виїхати за межі населеного пункту, в якому проживає.

Підставами вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, є те, що вона офіційного джерела доходів не має, офіційно не працевлаштована, підозрюється у вчиненні корисливого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, а тому для подальшого отримання доходів може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Не менш важливим є той факт, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вище наведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрювана може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі, якщо суд прийде до висновку по можливість застосувати заставу, визначити її у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила клопотання задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні вину визнала, просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав думку підозрюваної ОСОБА_5 та просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваної, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВРвід 17липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протоколами допиту свідків та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваної до вчинення злочину, передбачених ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України; наявністю ризиків того, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваної від органів

досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрювана ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, і усвідомлює про неминучість покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім цього, ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення може виїхати за межі населеного пункту, в якому проживає.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваної та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженню.

Слідчий суддя вважає доведеним той факт, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Слідчий суддя, оцінюючи наявність даного ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, враховує те, що підозрювана ОСОБА_5 офіційного джерела доходів не має, офіційно не працевлаштована, підозрюється у вчиненні корисливого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, а тому для подальшого отримання доходів може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України?

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України).

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 Кримінального процесуального кодексу України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваної на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваної джерел доходів, достатніх для внесення застави, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для неї. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Слідчий суддя зазначає, що цілодобовий домашній арешт, про застосування якого заявила підозрювана у судовому засіданні, є ізоляційним запобіжним заходом, проте рівень ізоляції особи за ним суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням волі підозрюваного. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрювану обов`язків, оскільки підозрювана, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на неї обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також даний запобіжний захід не зможе у цьому випадку ефективно запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Пояснення підозрюваної про те, що вона бажає пройти курс лікування у лікувальному закладі судом не приймається до уваги, оскільки належна медична допомога їй може бути надати в умовах слідчого ізолятора.

Також підозрювана та її захисник не надали жодних належних та допустимих доказів про те, що необхідна їй належна медична допомога не може бути надати в умовах слідчого ізолятора.

Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочинів, характеризуючі особу підозрюваної дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а у судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільнимзадля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому встановлений законом обов`язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує те, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України. До підозрюваної було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з внесенням застави у розмірі 214720,00 грн. 04 травня 2023 року ОСОБА_5 у зв`язку з внесенням застави була звільнена з-під варти.

Також, згідно пункту 3 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Слідчий суддя враховує те, що щодо ОСОБА_5 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, тому слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України,строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання підозрюваної, а саме з 09 березня 2024 року.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що існують, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення і слід застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання (тобто 09 березня 2024) до 07 травня 2024 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 09 березня 2024 року

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Строк дії ухвали до 07 травня 2024 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 15 березня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1