Приговор № 117495482, 07.03.2024, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/662/24

Провадження № 1-кп/484/184/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Первомайськ Миколаївської області кримінальне провадження №112024152110000017 від 03.01.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Теджен країни Туркменістан, громадянина України, пенсіонера, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючий, не маючого статусу депутата, маючого ІІІ (третю) групу інвалідності загального захворювання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений, та діяв станом на грудень 2023 року.

Так, 26 грудня 2023 року, близько 11:00 год. ОСОБА_3 , з метою зняття грошових коштів із банківської картки, прийшов до банкомату «ОщадБанк», який розташований по вул. Грушевського, 1, м. Первомайська, Миколаївської області, де зайняв чергу.

Стоячи в черзі, ОСОБА_3 зрозумів, що жінка, яка стояла поперед ним, а саме: ОСОБА_5 , не може отримати грошові кошти, так як під час здійснення нею відповідних комбінацій для зняття готівки, стався збій у роботі банкомату.

Коли ОСОБА_5 , не отримавши грошові кошти, відійшла від банкомату та направилась в іншому напрямку, ОСОБА_3 підійшов до банкомату та в цей же час, побачив, що у лотку для видачі грошових коштів вказаного банкомату, знаходяться грошові кошти у сумі 10 000 грн., які належать ОСОБА_5 , так як остання перед цим намагалась їх зняти зі своєї банківської картки. В цей момент в ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: вищевказаних грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 10 000 грн.

Виконуючи задумане, в цей же час, ОСОБА_3 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може чинити перешкоди, реалізуючи прямий умисел, корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою незаконного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, ОСОБА_3 , таємно викрав грошові кошти ОСОБА_5 в сумі 10 000 грн., з якими з місця скоєння злочину зник, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Викладене цілком підтверджено в судовому засіданні поясненнями обвинуваченого, який визнав свою вину повністю, підтвердив те, що дійсно вчинив таємне викрадення чужого майна за умов та обставин, викладених вище. У скоєному щиро кається, матеріальну шкоду потерпілій відшкодував повністю.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність, матеріальна шкода їй відшкодована у повному обсязі шляхом повернення майна, цивільний позов заявляти не буде. Крім того, просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 4 ст. 185 КК України, як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 50КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений будучи раніше не судимим вчинив тяжкий злочин, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, є інвалідом ІІІ групи, не працює, характеризується позитивно, щире каяття обвинуваченого добровільне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію прокурора та потерпілої, що дає підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності кримінального провадження, не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу за власною згідно даного вироку суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 369 - 371 , 373 - 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1