Решение № 117355807, 01.03.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/63/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди.

В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що 02.01.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ПП «Аверс-LVIV» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ). 23.02.2023 сталося ДТП за участю транспортного засобу Сеат (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням відповідача та автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №014037/4615/0000392. Згідно постанови Франківського районного суду від 17.03.2023 року (справа №465/1668/23), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ). На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 37 382,52 грн. До ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.02.2023. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Сеат (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в AT «СК «ВУСО» згідно полісу № 209097869. Ліміт відповідальності страховика становить - 130 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн. ПрАТ «СК «УНІКА» звернулось до AT «СК «ВУСО» з відповідною заявою. 22.03.2023 AT «СК «ВУСО» було виплачено страхове відшкодуання в розмірі - 29 152,10 грн. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 8 230,42 грн, тобто суму виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» за вирахуванням розміру страхового відшкодування AT «СК «ВУСО».

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2024 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи в судове засідання.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.01.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ПП «Аверс-LVIV» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ).

Договір було укладено відповідно до Закону України «Про страхування».

23.02.2023 в м. Львові сталося ДТП за участю транспортного засобу Сеат (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ).

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ), який був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №014037/4615/0000392.

Як вбачається з постанови Франківського районного суду від 17.03.2023 року (справа №465/1668/23), ДТП сталося з вини ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ).

На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 37 382,52 грн. (ПД №076357, бух довідка №024632 від 06.03.2023).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, зважаючи на викладене, до позивача ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Нісан (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.02.2023 в м. Львові.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Сеат (д.р.н. НОМЕР_2 ), була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в AT «СК «ВУСО» згідно полісу № 209097869.

Ліміт відповідальності страховика становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ПрАТ «СК «УНІКА» звернулось до AT «СК «ВУСО» з відповідною заявою.

22.03.2023 AT «СК «ВУСО» було виплачено страхове відшкодуання в розмірі 29 152,10 грн. (ПД №12369).

Якщо потерпілий та/або особа що має право на відшкодування збитків звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик відповідача визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди (відповідач), якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 року у справі № 648/4308/16-ц.

Таким чином, з винної особи підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту, без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Як було встановлено судом, в порядку досудового врегулювання спору АТ СК «ВУСО» сплатили на користь ПрАТ «СК «УНІКА» суму страхового відшкодування в розмірі 29 152,10 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди (37 382,52 грн.) і страховою виплатою, яку здійснило АТ СК «ВУСО» (29 152,10 грн.), становить 8230,42 грн. (37 382,52 грн. (сума страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка») - 29 152,10 грн. (сума страхового відшкодування згідно полісу AT «СК «ВУСО») = 8230,42грн.

На підставі вищенаведеного, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування заподіяної ним шкоди.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст.77-79 ЦПК України.

Як видно з досліджених судом письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, такі отримані у порядку встановленому Законом, стосуються безпосередньо обставин справи та підтверджують покликання позивача на існуючі обставини справи, а відтак беруться судом до уваги, як належні та допустимі докази в процесі доказування. Водночас, відповідач в судове засідання не з`явився та не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи докази по справі в цілому, беручи до уваги вищенаведені встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір доручення №1 ВНМ від 01.11.2023 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 , з метою виконання умов договору, має право залучати для виконнання покладених на нього обовязків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські обєднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені ч. 5 Договору.

02.11.2023 року між ФОП ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги №2/23ю, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Білий» зобов`язується за дорученням ФОП ОСОБА_2 надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується договором доручення №1 ВНМ від 02.11.2023 року та Додатком № 2 до нього.

Згідно Договору про надання правової допомоги №2/23ю та Додатку № 2 (фіксований) позивачем (через повірену особу ФОП ОСОБА_2 ) вже понесено витрати, за надану професійну правничу допомогу АБ «Білий» у розмірі 5000,00 грн.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься у Постанові ВП ВС від 12.05.2020 №904/4507/18 (12-171гс19), де суд зазначив: «Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкчадальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, то ж належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару».

Разом з цим, суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є необґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, з огляду на наступне.

В частині 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом; вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, частина 5 ст. 137 ЦПК України, вказує на те, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020 приходить до висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Згідно із заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача заявлено розрахунок витрат у розмірі 5000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала в підготовці позовної заяви.

На думку суду, дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позов задоволено, а позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн не є пропорційним до предмета спору та складності справи, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, та вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1000 грн.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 8 230,42 (вісім тисяч двісті тридцять гривень 42 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.Р.Волоско