Постановление суда № 117348586, 27.02.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2024 року м. РівнеСправа №460/19386/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням від 26.10.2023, яке набрало законної сили 28.11.2023, позов задоволено.

11.12.2023 державним виконавцем органу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.12.2023 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/19386/23.

Окремою ухвалою від 19.12.2023 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №460/19386/23, в частині застосування при нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункової величини прожиткові мінімуми; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції до 1 січня 2015 року, із застосуванням розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом календарного року (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік); встановлено ГУ ПФУ в Рівненській області строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

14.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№10432/24), в якій позивач просить суд:

1. накласти на посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за невиконання рішення суду у справі №460/19386/23 від 26.10.2023, окремої ухвали суду від 19.12.2023 у справі № 460/19386/23;

2. винести окрему ухвалу щодо корупційних дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиконання рішення суду у справі №460/19386/23 від 26.10.2023, окремої ухвали суду від 19.12.2023 у справі № 460/19386/23;

3. направити окрему ухвалу щодо корупційних дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ДБР та НАБУ;

4. зобов`язати ДБР та НАБУ внести відомості до ЄРДР щодо посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

В обґрунтування заяви позивач покликається до положень статей 378, 382 КАС України.

Вирішуючи подану заяву, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та встановлення строку для подання такого звіту. Правові наслідки, визначені частиною другою статті 382 КАС України, а саме: встановлення нового строку для подання звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, - можуть бути застосовані судом за наслідками розгляду поданого звіту про виконання судового рішення або в разі неподання такого звіту.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).

Водночас, крім зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме:

невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст. 382 КАС України);

обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст. 383 КАС України).

Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.

При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що у справі, що розглядається, заходи судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до положень статті 382 КАС України учасниками справи не ініціювалися, судом не застосовувалися.

Натомість 19.12.2023 у цій справі судом постановлено окрему ухвалу в порядку, встановленому статтею 383 КАС України, якою, зокрема, встановлено ГУ ПФУ в Рівненській області строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Таким чином, оскільки суд в порядку частини першої статті 382 КАС України не зобов`язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення і не встановлював строку подання такого звіту, відсутні підстави для застосування заходів, передбачених частиною другою цієї статті, шляхом накладення штрафу на посадових осіб відповідача, а тому заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Окрім цього, суд зазначає, що заява позивача в частині вимог про постановлення окремої ухвали щодо корупційних дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиконання рішення суду у справі та окремої ухвали суду у справі № 460/19386/23; направлення такої окремої ухвали до ДБР та НАБУ, не містить ні обґрунтувань, ні доказів наявності в діях посадових осіб відповідача ознак корупційних правопорушень. А відтак означені вимоги суд розцінює як безпідставні та необґрунтовані, а підстави для їх задоволення - відсутніми.

Що стосується заяви в частині зобов`язання ДБР та НАБУ внести відомості до ЄРДР щодо посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд зазначає, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) здійснюють уповноважені службові особи органів прокуратури та органів досудового розслідування за допомогою програмних засобів ведення Реєстру з урахуванням повноважень, визначених КПК України та Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.

Вимоги про зобов`язання уповноважених владних суб`єктів внести відомості до ЄРДР знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, а отже не можуть бути задоволені судом.

Якщо позивач вбачає в діях посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, то він не позбавлений права самостійно звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою.

Також, суд зазначає, що в цій справі 11.12.2023 державним виконавцем органу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.12.2023 Рівненським окружним адміністративним судом.

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, відповідно до частини першої цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 76 цього Закону за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, законодавцем чітко регламентовано відповідальність за невиконання судового рішення під час його примусового виконання, в тім числі шляхом накладення штрафу на боржника, а за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, шляхом направлення виконавцем до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Також відсутні будь-які підставі для застосування при вирішенні заяви позивача статті 378 КАС України, положення якої не є релевантними спірній ситуації, оскільки регламентують відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. А тому покликання позивача на таку правову норму, без будь-якого обґрунтування, суд до уваги не бере.

За таких обставин, заява позивача про застосування запропонованих ним засобів судового контролю не підтверджена належними й допустимими доказами, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 166-167, 241, 256, 294, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№10432/24 від 14.02.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу складено 27 лютого 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко