Решение № 117329092, 27.02.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3707/23

Провадження № 2/626/107/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко .І .Г.,

за участю секретаря Скачко Т.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація", треті особи- приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Красноградського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (далі ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація"), за участю третьої особи без самостійних вимог: приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько М.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.07.2019 року приватним нотаріусом КМНО Бутько М.В.. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №390, за яким стягнуто з неї на користь ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація" заборгованість в розмірі 13005,00 грн.

Вважає, що вказаний виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, так як вчинений нотаріусом на борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172. Також посилається на те, що нею не укладались нотаріально посвідчені цивільно-правові угоди, тому позивач не має перед товариством фінансових зобов`язань. Письмову вимогу про погашення заборгованості про усунення порушень основного зобов`язання від ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація" не отримувала.

Враховуючи наведене, просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий

напис, вчинений 19.07.2019 року приватним нотаріусом КМНО Бутько М.В. і зареєстрований в реєстрі за № 390 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1-181109-894-2 від 09.11.2018 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація" в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представники третіх осіб - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько М.В., в судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомленийі у встановленому порядку, до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яною Володимирівною вчинено виконавчий напис № 390 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація" заборгованості за кредитним договором №181109-894-2 від 09.11.2018 року; стягнення заборгованості проводиться за період з 06 листопада 2018 року по 08 липня 2019 року; заборгованість за тілом кредиту 3000 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 8805,00 грн., витрати по вчиненню виконавчого напису 1200,00 гривень; загальна сума, яка підлягає стягненню 13005,00 гривень.

Постановою приватного виконавця Вольф Т.Л. від 31.07.2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. № 390 вчиненого 19.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ"ФК "Фінанс Інновація" заборгованості в розмірі 13005,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

За п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.2. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може проводитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчено нотаріально, отже не був тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 і підтриманої Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2018 року у справі №207/3365/16, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх ч стині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення договору №181109-894-2 від 09.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є відповідач та безспірності заборгованості боржника при вчиненні виконавчого напису № 390 від 19.07.2019 року, що в сукупності вказує на недотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вимог законодавства України під час вчинення виконавчого напису № 390 від 19.07.2019 року, тому суд приходить до висновку, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню та задовольняє вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 19.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського районного нотаріального округу Бутько М.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ФК "Фінанс Інновація" боргу, реєстр № 390.

З приводу відшкодування судових вират суд рахує вірним зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, суд повністю задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Позивачем в позовній заяві було заявлено, що витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи орієнтовно складають 6000 грн.

В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінанс Інновація" в сумі 8000 грн.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судом встановлено, що 12.05.2023 року між адвокатом Плугатирьовим В.В. та Дубовою М.В. укладений договір про надання правничої допомоги б/н.

Згідно додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги б/н від 12.05.2023 року укладеної 09.01.2024 року сторони погодили, що вартість послуг з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі 626/3707/23 складає 8000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 09.01.2024 вартість наданих послуг склала 8000,00 грн з яких 1000 грн. первинна консультація клієнта, 1000 грн. аналіз документів, 4000 грн. складання позовної заяви, 500 грн. моніторинг судової справи, 500 грн. підготування заяви про видачу рішення суду та виконавчих листів, 1000 грн. підготування та подання до суду заяви про стягнення судових витрат.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає неспівмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (8000,00 грн.), складністю справи. Тому заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 280-282 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація", треті особи- приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати виконавчий напис вчинений 19 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яни Володимирівни за реєстровим №390 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" заборгованость в сумі 13005,00 гривень таким, що не підлянає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація", код ЄДРПОУ 41146462, що розташоване в м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, б.4, оф.520, 08200, на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. та понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп

Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя