Постановление суда № 117245175, 23.02.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

23 лютого 2024 року Справа № 520/471/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

установив

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 1 липня 2021 року, з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 1 липня 2021 року, з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України.

Ухвалою від 15.01.2024 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023 з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023, з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України залишити без руху.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 22.01.2024 надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду в обґрунтування якого зазначено, що позивач проживав за межами м.Харків, внаслідок військової агресії РФ, намагався отримати пояснення відповідача щодо виплати доплати до пенсії, проте відповіді на свої звернення не отримував, зазначив про те, що на спірні правовідносин поширюються вимоги ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

У період з 25.01. по 08.02.2024 та з 12.02. по 21.02.2024 головуюча перебувала у відпустці.

По суті заявленого клопотання суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

У силу правового висновку п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022р. у справі №420/4995/21 під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з`ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об`єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.

Тлумачення змісту абз.1 ч.2 ст.122 КАС України викладено також і в постанові Верховного Суду від 20.04.2021р. у справі №807/627/16, відповідно до якої неможливість точного встановлення дня обізнаності особи з порушенням власних прав зумовлює обчислення строку з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно з правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/14/22: 1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Стосовно випадку звернення громадянина до суду у спорі про пенсійне забезпечення застосовними (релевантними) є правові висновки постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, де указано, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує; така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових; з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до правової позиці, наведеної у п. 59 постанови Верховного Суду у справі №990/102/22 від 08.12.2022 обставина повномасштабного вторгнення РФ на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Водночас, позивачем не доведено обставин, що перешкоджали йому через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутись до суду в межах строку встановленого законом. Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі № 420/9157/22 від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

В той же час відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.

Положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» поширюються виключно на випадки перерахунків розмірів раніше вже призначених пенсій у зв`язку із підвищенням поточної винагороди діючого публічного службовця, непроведених (або неправильно проведених) саме за довідками про грошове забезпечення з вини терорганів системи Пенсійного фонду України або державного органу, який видає довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Предметом спору у цій справі є не нарахування та не виплата щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", тобто вказані відносини мають іншу правову природу, суть та механізм призначення, обчислюється безвідносно до зміни розмірів видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Щодо посилання на висновок , викладеного у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі 380/1907/23, то суд зазначає, вони є нерелевантними саме до зазначеної справи, оскільки стосуються іншого предмету позову - видачі довідки про розмір грошового забезпечення осіб для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивачем не надано доказів надіслання наданих до клопотання звернень на електронну адресу відповідача, надсилання звернень засобами поштового відправлення та повернення останніх без розгляду, звернення до відповідача через « веб портал» ПФ України.

Інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не наведено.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, у пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі "Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain" (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску і не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023 з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023, з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 7, 122, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023 з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01. 07.2021 по 06.07.2023, з урахуванням виплачених сум на підставі вищевказаної Постанови №713 Кабінету Міністрів України повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Зоркіна Ю.В.