Решение № 117244921, 26.02.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 лютого 2024 року № 520/38167/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2023 року № 262340019617 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 11.09.1982 року по 28.11.1983 рік, з 28.08.1991 року по 28.12.1997 рік та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.07.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2023 року № 262340019617 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком є протиправним та таким, що порушує його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.12.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача із посиланням на положення Закону №1058, Закону України „Про пенсійне забезпечення, Порядку підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, а також Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, зазначено, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1979: з 11.09.1982 по 28.11.1983 - слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; з 28.08.1991 по 28.12.1997 не зазначено назву організації-роботодавця у записі про прийом на роботу. Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою від 18.07.2023 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2023 року №262340019617 відмовлено у призначенні пенсії. При цьому зі змісту вказаного рішення вбачається, що пенсійний вік становить 60 років, вік заявника 60 років, необхідний страховий стаж становить 30 років, страховий стаж особи становить 25 років 7 місяців 16 днів. Також вказано, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. За результатом розгляду документів, доданих до заяви вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи, оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 05.09.1979 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110, а саме: з 11.09.1982 по 28.11.1983 - слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; з 28.08.1991 по 28.12.1997 не зазначено назву організації-роботодавця у записі про прийом на роботу. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Крім того вказано, що заявниця не працює, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Заявниця матиме право на пенсію після досягнення віку 63 років з 19.02.2026 року.

У позовній заяві позивачем вказано, що із записів в трудовій книжці вбачається, що записи трудової книжки містять усю необхідну інформацію про період роботи позивача. В той же час працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок та іншої документації з вини адміністрації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах, що цілком відповідає висновкам Верховного Суду.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

За змістом статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Провідним законом у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2, ч.4 ст.24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Наведене узгоджується також з положеннями ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 вона працювала у Совхозі 22 з`їзду КПРМ з 11.09.1982 року до 28.11.1983 року та звільнена за власним бажанням (записи №3 та №4), у театрі-студії «Альтернатива» з 28.08.1991 року до 28.12.1997 року (записи №12 - №14). Звільнення у вказані періоди відбулось за власним бажанням.

Стосовно відсутності у записі про прийняття назви підприємства позивачем вказано, що назва підприємства зазначена на печатці, якою завірений запис про звільнення з роботи. Крім того позивачем вказано, що відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу та слабкий відбиток печатки, зроблений більш як 40 років назад є лише недоліком заповнення трудової книжки.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи вчиняються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Суд зазначає, що представником відповідача в якості єдиної підстави для не зарахування періодів роботи позивача зазначено наявність стосовно періоду з 11.09.1982 по 28.11.1983 - слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; стосовно періоду з 28.08.1991 по 28.12.1997 не зазначено назву організації-роботодавця у записі про прийом на роботу, що і було покладено в основу прийнятого рішення в цій частині.

Будь-яких інших доводів відповідачем з приводу вказаного питання наведено не було.

Суд зазначає, що позивач, яка у даному випадку була працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.

Відтак, відповідальність за організацію ведення обліку бухгалтерських документів покладається на роботодавця, а тому формальні неточності в записах щодо роботи позивача, які містяться в документах, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такі документи складені.

Водночас, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, зазначені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу роботи останньої, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, зазначає, що оскільки вказані доводи представника відповідача були покладені в основу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2023 року №262340019617 про відмову у призначенні пенсії позивачу, то таке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи обставин прийняття відповідачем протиправного рішення, яким було порушено права позивача, та враховуючи обставини того, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідачем в цілому не було надано належної оцінки поданим документів, суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог позивача відповідно до положень ч.2 ст. 9 КАС України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, суд вважає, що встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 11.09.1982 по 28.11.1983, з 28.08.1991 по 28.12.1997.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.07.2023 року суд зазначає, що останні є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи їх передчасність з огляду на не здійснення відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області належного розгляду заяви позивача від 18.07.2023 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262340019617 від 26.07.2023 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 11.09.1982 по 28.11.1983, з 28.08.1991 по 28.12.1997.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.