Решение № 117241591, 26.02.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 лютого 2024 р. Справа № 120/14075/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положенні" Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Зокрема, позивачка наголошує, що законодавець не ставить право особи на отримання допомоги в залежності від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, вказав, що позивачка реалізувала своє право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, відтак відсутні підстави для встановлення її грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд зазначає наступне.

Позивачці призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у віці 55 років.

19.05.2023 року позивачка подала до головного управління Пенсійного фонду України заяву щодо отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положенні" Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Листом від 13.05.2023 року позивачку повідомлено про відсутність підстав для призначення грошової допомоги, оскільки пенсію було призначено згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Окрім того, вказано на те, що така допомога призначається особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погоджуючись з вказаним, позивачка звернулася за захистом своїм прав до суду.

Відповідно до п. 7-1 р. XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон - № 1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (Перелік № 909)), незалежно від віку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Згідно із п.5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5637/17.

У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року № 328/1619/17 зазначено, що синтаксичний аналіз п. 7-1 р. ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та п. 5 Порядку № 1191, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Отримання вказаної грошової допомоги визначене як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

За змістом листа відповідача від 13.06.2023 року єдиною підставою для відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п.7-1 р.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV є те, що позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

Відповідно до матеріалів справи, позивачка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки позивача. Так, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка з 15.08.1987 року по 22.08.1995 року працювала в Тиманівській допоміжній школі-інтернаті на посаді вчителя музики та співів, з 23.08.1995 року по 26.08.2009 року працювала в Тиманівській ЗОШ І-ІІІ ст. на посаді вчителя музики та співів, з 26.08.2009 року по 26.08.2020 року працювала в цій установі на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи, та з 26.08.2020 року - на посаді директора.

Так, судом встановлено, що на момент призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку педагогічний стаж позивачки склав понад 34 роки, тобто був достатнім для виплати їй грошової допомоги, передбаченої п.7-1р.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Судом враховано, що наявність необхідного спеціального стажу відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що наявність у особи умов, передбачених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дійсно надає їй пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто, саме пенсії за віком, а не будь-якого іншого виду пенсії, позаяк вказана норма не пов`язує настання у позивачки права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Тому, наявність в особи певних умов дійсно надає їй пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто, саме пенсії за віком, а не будь-якого іншого виду пенсії, позаяк вказана норма не пов`язує настання у позивача права на пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058.

Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказано, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", саме в день досягнення пенсійного віку.

Оскільки позивачка на момент призначення їй пенсії за віком працювала на посаді, що визначена ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відтак вона має право на призначення та виплату спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович