Постановление суда № 117203752, 23.02.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1547/24

2/296/1641/24

УХВАЛА

Іменем України

"23" лютого 2024 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"" про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м.Житомира звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"" про визнання незаконним та скасування рішення.

Згідно заявлених вимог позивача просить визнати незаконним та скасувати рішення АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"" від 25.02.2022, оформлене протоколом №92 від 25.02.2022, на підставі якого відповідачем складено акт розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму і обсягу природного газу та рахунок на оплату на суму 87735,27 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи головуючим суддею визначено Адамовича О.Й.

При вирішені питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що даний позов не підсудний Корольовському районному суду м. Житомира.

Питання визначення підсудності врегульовано параграфом 3 глави 2 ЦПК України.

Частиною 2 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, у статті 30 ЦПК України закріплені правила визначення виключної підсудності.

Частина 1 статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Суд звертає увагу, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування процесуальних норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27,28 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 р. у справі №638/1988/17 сформував правовий висновок про те, що "послуги з утримання майна надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі №910/10647/18 зазначено: "виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18 сформулювала правовий висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. До спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Предметом позову у цій справі є оскарження донарахування абоненту ОСОБА_1 необлікованого об`єму та обсягу природного газу у квартирі в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з утримання нерухомого майна, яке знаходиться на території Богунського району м. Житомира.

Беручи до уваги предмет позову та враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду, слід дійти висновку, що розгляд зазначеного спору має здійснюватися судом з обов`язковим дотриманням правил виключної підсудності.

Розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права на розгляд справи суд, встановлений законом та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на те, що спір стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, яке знаходиться на території Богунського району м. Житомира, суд дійшов висновку, що з урахуванням правил виключної підсудності вказана справа підлягає переданню на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира за підсудністю.

Керуючись статтями 27,30,32,260,261,353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"" про визнання незаконним та скасування рішення передати на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Передачу справи за підсудністю здійснити на підставі цієї ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Й. Адамович