Решение № 117202170, 05.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/15367/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15367/23

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК",

2) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Компанія "КАЙФЕЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (KEIFEL TRADING LIMITED),

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

За участю представників:

позивача Дубчак Л.С.;

відповідачів не з`явилися;

третьої особи-1 не з`явився;

третьої особи-2 Делявська Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (далі - відповідач-1, Товариство) та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2, РДА) про:

- визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 31.07.2023 у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

- зобов`язання відповідача-2 вчинити реєстраційну дію: внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача як особу, яка може вчиняти дії від імені відповідача-1 з 31.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю вищого органу управління відповідача-1 щодо вирішення питання про звільнення позивача, що порушує право позивача на звільнення із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи для реалізації конституційного права на працю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/15367/23 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 06.11.2023, залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Компанію "КАЙФЕЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (KEIFEL TRADING LIMITED) [далі - третя особа-1, Компанія] та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - третя особа-2, Агентство, АРМА), а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

23.10.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

30.10.2023 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 06.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду пояснення третьої особи-2, відкладено вирішення питання щодо прийняття відзиву відповідача-2 на позов, а також відкладено підготовче засідання на 30.11.2023.

13.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача-2, викладених у відзиві на позов, а також вказує, що такий відзив має бути залишений без розгляду, оскільки підписаний особою, повноваження якої на підписання відзиву на позов від імені Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не підтверджені згідно з вимогами чинного процесуального законодавства.

Ухвалою суду від 30.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.12.2023.

21.12.2023 третьою особою-2 подані додаткові письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 21.12.2023 представники позивача та третьої особи-2 просили закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, представник відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 у підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 21.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, судом не прийнято до розгляду відзив відповідача-2, прийнято до розгляду додаткові пояснення третьої особи-2.

Не приймаючи до розгляду відзив відповідача-2, суд виходив з того, що поданий до суду відзив не надісланий іншим учасникам справи, крім того, підписаний особою, повноваження якої діяти від імені РДА не підтверджені відповідно до вимог статей 56, 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, ні в порядку самопредставництва, ані як адвоката юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2024.

11.01.2024 позивач подав суду клопотання про постановлення окремої ухвали.

У судовому засіданні 18.01.2024 було оголошено перерву до 05.02.2024.

05.02.2024 позивач подав суду письмові пояснення.

Суд протокольною ухвалою від 05.02.2024 відмовив у постановленні окремої ухвали, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Позивач просив постановити ухвалу щодо з`ясування причин реального невиконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/4214/22 від 15.06.2022.

Втім, до предмета розгляду у даній справі не входить з`ясування питання виконання/невиконання вказаної ухвали суду та заявник не обмежений правом безпосередньо звернутися до прокурора з метою вирішення вказаного питання.

У судове засідання 05.02.2024 представники відповідачів і третьої особи-1 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, до матеріалів справи долучені конверти, які повернулися з адрес відповідача-1 та третьої особи-1 без вручення, та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтверджують вручення ухвал суду відповідачу-2.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників позивача та третьої особи-2, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 05.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду фінансового директора в Товаристві відповідно до наказу від 25.09.2017 № 88-к та рішення єдиного учасника Товариства від 15.09.2017 № 53.

Відомості про ОСОБА_1 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) як особу, яка має право вчиняти дії від імені відповідача-1.

Позивач вказує, що, зважаючи на те, що Товариство як один з найбільших туристичних операторів України фактично перестало здійснювати свою діяльність, позивач прийняла рішення припинити трудові відносини з Товариством, у зв`язку з чим подала директорові відповідача-1 відповідну заяву про звільнення, а також звернулась до єдиного учасника Товариства - Компанії з повідомленням про звільнення та необхідністю проведення позачергових загальних зборів.

Втім, як зазначає позивач, загальні збори учасників Товариства не було проведено та питання про припинення повноважень ОСОБА_1 у передбаченому Статутом Товариства та нормами чинного законодавства порядку не було вирішено.

Разом з тим, Подільською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022102070000080 від 05.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 110-2 Кримінального кодексу України, за фактом діяльності групи осіб, які забезпечували функціонування підконтрольних суб`єктів господарювання з метою здійснення протиправної діяльності, спрямовану у тому числі на привласнення коштів, а також на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційної ладу або захоплення державної влади.

Позивач вказує, що не має жодного відношення до вчинення жодного кримінального правопорушення, щодо яких відкрито кримінальне провадження № 42022102070000080.

Досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадження було розпочато у зв`язку з тим, що засновником Товариства є Компанія, власником та кінцевим бенефіціаром якої є громадянин російської федерації ОСОБА_2 , розмір статутного капіталу - 31 570 889,70 грн (частка 100%).

Вказані корпоративні права постановою прокурора визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.05.2022 у справі № 758/3572/22 накладено арешт на майно, а саме: на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу Товариства в розмірі 31 570 889,70 грн, яка належить Компанії, кінцевим бенефіціаром якої є ОСОБА_2 , громадянин російської федерації, шляхом заборони учасникам Товариства, іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю) відчужувати вищевказані корпоративні права.

Крім того, вказаною вище ухвалою заборонено будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на корпоративні права Товариства, які належать засновнику - Компанії, власником та кінцевим бенефіціаром якої є ОСОБА_2 , громадянин російської федерації, розмір внеску до статутного капіталу 31570889,70 грн (частка 100%), у тому числі вносити зміни, пов`язані зі зміною засновників (учасників, кінцевих бенефіціарних власників), місця знаходження юридичної особи, внесення будь-яких інших змін в статутні документи товариства.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42022102070000080 шляхом передачі Агентству в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», майно, а саме корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу Товариства.

ОСОБА_1 звернулась до АРМА із зверненням, в якому просила надати інформацію з приводу того, чи має Агентство повноваження на ініціювання внесення змін до відомостей про юридичну особу в Реєстр та які для цього необхідні документи, а також просила внести відповідні зміни щодо виключення інформації щодо ОСОБА_1 з Реєстру.

У відповідь на вказане звернення листом вих. № 34/В-41-23/6 від 13.04.2023 АРМА повідомило, що:

«відповідно до ухвал Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2022 у справі № 758/4214/22 та від 28.07.2022 у справі № 758/5973/22 в управління АРМА передано корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ "ТТВК" (ЄДРПОУ 36285831) в розмірі 31 570 889,70 гривень та шість транспортних засобів, які також належать ТОВ "ТТВК".

Підпунктом 14 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 613, визначено, що АРМА здійснює заходи, пов`язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі.

Станом на дату написання листа Активи від прокурора чи слідчого за вказівкою прокурора не приймались.

Щодо питань, які зазначені в запиті, повідомлено, що АРМА немає повноважень на внесення змін та відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, вирішення інших питань, які зазначені у запиті, виходить за межі повноважень АРМА, передбачених статтями 9,10 Закону».

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Дубчак Леся Сергіївна у серпні 2023 року звернулась до АРМА з адвокатським запитом, в якому знову ж таки просила надати актуальну інформацію щодо передачі активів.

У відповідь на адвокатський запит АРМА листом № 16446.1-38-23/6 від 24.08.2023 повідомлено, що станом на дату написання листа активи від прокурора чи слідчого за вказівкою прокурора не приймались, до АРМА звернення прокурора чи слідчого за вказівкою прокурора щодо передачі активів за актами не надходили, у зв`язку з чим заходи, пов`язані з їх фактичним прийняттям (передачею), не здійснювались.

Таким чином, засновник Товариства, а саме Компанія була позбавлена можливості розпоряджатись корпоративними правами.

У червні 2023 року ОСОБА_1 повторно направила засновнику Товариства - Компанії заяву про звільнення та повідомлення про проведення 31 липня 2023 року позачергових загальних зборів учасників. На порядок денний загальних зборів було поставлено такий перелік питань:

1. Про відкликання фінансового директора Товариства;

2. Про затвердження Статуту Товариства в новій редакції;

3. Про внесення змін до відомостей про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України;

4. Призначення особи, відповідальної за подання документів для внесення змін до відомостей про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України.

Слід зазначити, що заява та повідомлення були отримані Компанією 11.07.2023 шляхом їх доставки кур`єром компанії з міжнародних перевезень DHL Express.

Однак позачергові загальні збори учасників Товариства 31 липня 2023 року не відбулись, оскільки учасник Товариства (Компанія) не з`явився для участі в них; доказів протилежного суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив суд визнати припиненими трудові відносини та зобов`язати РДА вчинити відповідну реєстрацій дію.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами [правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30.01.2019 у справі № 145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18)].

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктами 7.1 та 7.2 Статуту Товариства визначено, що виконавчим органом Товариства є дирекція товариства у кількості двох членів: генерального директора та фінансового директора. Кожен член Дирекції здійснює свої повноваження до моменту прийняття Зборами Учасників рішення про його (її) відкликання.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено у пункті 6.1 Статуту Товариства.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з частинами першою - третьою статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор/фінансовий директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Питання щодо звільнення фінансового директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, а тому позивач як фінансовий директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з відповідної посади.

Відповідно до частин другої та третьої статті 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Втім, скликані позивачем на 31.07.2023 загальні збори учасників Товариства не відбулися, тобто рішення про звільнення ОСОБА_1 прийнято не було.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Враховуючи викладене, відсутність розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення фінансового директора, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, фінансовому із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

В силу приписів норм Конституції України, які є нормами прямої дії, та положень Закону України "Про працю" слід зазначити таке.

Посада у виконавчому органі є насамперед реалізацією права на працю - робота з оплатою за виконання певних посадових обов`язків.

Відтак при ігноруванні наймачем власником (учасником) суб`єкта господарської діяльності, звернення працівника про звільнення, захисту підлягають насамперед трудові права людини, а не корпоративні суб`єкта господарювання.

Право на працю, на вільний вибір місця роботи є фундаментальним основоположним.

У даному спорі йдеться не про реалізацію корпоративних прав органу управління, а про припинення виконання роботи на посаді за ініціативи працівника.

Таке право працівника, який перебуває на посаді (є посадовою особою - виконавчим органом) врівноважене правом власника або уповноваженого ним органу припинити договірні відносини з посадовою особою пункт 5 статті 41 КЗпП без будь-яких причин і підстав.

Водночас особливістю даного спору є призначення державою управителя, який в свою чергу має вчинити комплекс дій.

Отже, в даному випадку слід звернутись до приписів частини чотирнадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Суд бере до уваги, що позивач неодноразово звертався до Агентства з метою з`ясування питання щодо звільнення, втім, АРМА вказане питання не вирішила та повідомляла про те, що корпоративні права/активи не були передані.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення фінансового директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади фінансового директора відповідача за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права (визнання трудових відносин з відповідачем припиненими) є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із Товариством.

Однак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Так, трудові відносини мають бути припинені не з 31.07.2023, як заявлено позивачем, а з моменту набрання рішенням законної сили.

Що ж до позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 вчинити відповідну реєстраційну дію, то вона підлягає задоволенню як похідна та виходячи з такого.

За приписами частини другої статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, який забезпечить відновлення його порушених прав є зобов`язання відповідача-2 вчинити реєстраційну дію - внести запис про виключення з Реєстру про ОСОБА_1 як особу, яка може вчиняти дії від імені Товариства.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача-1 та позивача (з огляду на часткове задоволення позову та відсутність винних дій відповідача-2 у виникненні спору) пропорційно по 2684,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 128, код 36285831) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади фінансового директора Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Зобов`язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42, код 37308812) вчинити реєстраційну дію - внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) як особу, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 128, код 36285831).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 128, код 36285831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2024

Суддя О.Г. Удалова