Решение № 117198312, 20.02.2024, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3621/23

провадження №: 2/398/466/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2023 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулась до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 44926,97 грн. та судового збору в сумі 2 684, 00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем, в період з листопада 2018 року по лютий 2023 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 44926,97 грн. за адресою споживання м.Олександрія пр-т Соборний, 96/13, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем.

Зазначає, що компанія зверталась до суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, проте ухвалою від 20.06.2022 року по справі № 398/5833/21 відмовлено у видачі судового наказу, а тому компанія вимушена звернутись в суд з даним позовом.

Вказує, що компанія, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб та відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загально суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» і є постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року та ст. cт. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» компанія зобов`язана постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України та укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до вимог Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення Споживачем Постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - ВАТ «Кіровоградгаз» та вноситься до особового рахунку Споживача).

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідач акцептував Договір, фактично споживаючи природний газ.

Постачальник проводить нарахування вартості спожитого природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єми розподіленого/спожитого споживачем природного газу.

Посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, згідно яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, позивач просив задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ в розмірі 44926,97 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 28.08.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 20.02.2024 року позивачу відмовлено у заміні неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного ОСОБА_2 , оскільки позивачем порушено строк звернення до суду з зазначеним клопотанням, відповідно до вимог ст.51 ЦПК України.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений, представник позивача під час звернення в суд просив про розгляд справи без участі сторони позивача, в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 1 ст.280ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем при зверненні до суду з позовом заявлені вимоги про стягнення суми боргу з ОСОБА_1 за об`єктом споживання газу у АДРЕСА_1 , оскільки відповідач є споживачем даних послуг саме за цією адресою.

На підтвердження фактів, викладених у позовній заяві, позивачем надано ухвалу про відмову у видачі судового наказу від 20.06.2022 року, фінансовий стан на ім`я ОСОБА_1 , вимогу про сплату заборгованості від 14.12.2022 року.

Під час розгляду справи, маючи сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, керуючись ч.7 ст.81 ЦПК України, судом 20.12.2023 року сформовано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якої встановлено, що вищезазначений об`єкт нерухомості належить на праві власності ОСОБА_2 .

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подано до суду відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача, проте ухвалою суду від 20.02.2024 року клопотання було залишено без розгляду, оскільки подано в порушення норм ст.51 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Аналогічна позиція зазначена і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі№ 308/3162/15-ц(пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі№ 127/93/17-ц(пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі№ 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі№ 570/3439/16-ц(пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі№ 552/6381/17(пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі№ 757/39920/15-ц(пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі№ 520/17304/15-ц(пункт 63)).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, судом встановлено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача ОСОБА_1 , відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача на належного ОСОБА_2 , суд вважає, що у задоволені позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір не підлягає відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст. ст.7,12,17,18,76,141,259,263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20.02.2024 року.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місце знаходження: вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116,ЄДРПОУ40121452;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В.Голосеніна