Постановление суда № 117154722, 19.02.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2024 Справа №607/3241/24 Провадження №2-о/607/203/2024

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

УСТАНОВИВ:

13.02.2024 заявник ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просить встановити факт належності їй трудової книжки, дата заповнення 2 січня 1980 року у якій на першій сторінці запис прізвища ОСОБА_2 (на російській мові) замінено на прізвище ОСОБА_3 (на російській мові).

Ознайомившись із матеріалами заяви, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступного висновку.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого, зокрема, розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ч.3 ст.294ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України, так і вимогам щодо її змісту.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження, підлягає до сплати судовий збір в 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що складає 605,60 гривень.

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, міститься клопотання представника заявника про звільнення заявника від сплати судового збору. Зазначає, що заявник є непрацюючою, не отримує пенсію, є малозабезпеченою. Зокрема, вказав, що у 2023 році, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела нарахованого доходу, за передану в оренду земельну ділянку ТОВ «Мрія фармінг Тернопіль», отримала кошти в сумі 3416,15 гривень, з яких сплатила податок на доходи та військовий збір. Інших доходів не отримувала.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, стаття 136 ЦПК України, передбачає право суду, а не обов`язок відстрочити, розстрочити, зменшити розмір, або звільнити від оплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони.

Аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

У пунктом 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Практика ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Положеннями пункту 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Заявником подано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.12.2023, виданої Тернопільською державною податковою інспекцією, з якої вбачається, що дана відомість надана лише за період з 2 кварталу 2023 року по 3 квартал 2023 року. Проте, інформація за 1 квартал 2023 року та 4 квартал 2023 року у вказаній відомості відсутня.

Таким чином, долучені до матеріалів справи відомості не є належним доказом скрутного матеріального становища заявниці, та відповідно, не свідчить про неможливість сплати судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки не містить інформації про загальний майновий стан заявниці, яка може мати й інші джерела доходу.

Разом з тим, наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву або заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки надані відомості не характеризують її майновий стан у повному обсязі.

За таких обставин клопотання по звільнення заявника від сплати судового збору є необгрунтованим та до задоволення не підлягає.

Крім цього, встановлена законом сума судового збору в розмірі 605,60 гривень, не може вважатись надмірно обтяжливою для заявника, яка б ставила її у скрутне матеріальне становище.

Відтак, заявнику необхідно сплати судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, заяву слід залишити без руху і надати заявнику строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зокрема: сплатити судовий збір за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою в розмірі 605,60 гривень та подати суду оригінал платіжних документів про сплату судового збору.

Керуючись ст. 10, 175, 177, 185, ч. 1, 2, 258-261, 293-294, 315, 318 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заявника ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявнику строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Л. Дзюбич