Решение № 117150174, 21.02.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18114/23

РІШЕННЯ

іменем України

21 лютого 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у відмові призначити ОСОБА_1 за її заявою одноразову допомогу на сім`ю в зв`язку з смертю годувальника (чоловіка ОСОБА_2 ) у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 за її заявою одноразову допомогу сім`ї в зв`язку з смертю годувальника (чоловіка ОСОБА_2 ) у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової допомоги сім`ї у зв`язку з втратою годувальника.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Проте місце реєстрації позивача не співпадає з місцем реєстрації годувальника.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2024 у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову без розгляду відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 липня 2021 р. о 19 год 30 хв, затвердженим першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області 29.11.2022, визнано нещасний випадок з ОСОБА_2 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) пов`язаним з виробництвом.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 16.03.2023 про призначення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітнього утриманця ОСОБА_3 , у тому числі одноразової допомоги сім`ї загиблого та дитині.

Листом від 04.09.2023 №2200-0312-8/81165 відповідач повідомив позивача про призначення йому одноразової допомоги у розмірі 47580,00 грн та щомісячної страхової виплати на утриманця ОСОБА_3 . Розмір щомісячної страхової виплати з 29.07.2021 становить 2831,38 грн, з 01.03.2022 - 3227,77 грн (з урахуванням коефіцієнта збільшення основного розміру пенсії 1,14), з 01.03.2023 - 3863,64 грн (з урахуванням коефіцієнта збільшення основного розміру пенсії 1,197). Підстави для призначення одноразової допомоги сім`ї у зв`язку із втратою годувальника згідно наданих документів відсутні, через виявлені розбіжності. Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не співпадає з місцем реєстрації годувальника ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 (згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався форми Н-1/П від 25.11.2022). Інших документів, підтверджуючих спільне проживання не надано.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV з 01.01.2023 уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Приписами частини 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

Відповідно до статті 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Такими непрацездатними особами, зокрема, є діти, які не досягли 18 років.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок №11).

Положеннями пункту 5.4 Порядку №11 визначено, що у разі смерті потерпілого виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Суд встановив, що згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.03.2023 №6825-5002615816, місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 та витягу з реєстру територіальної громади від 05.10.2023 місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 .

Як встановив суд, підставою для відмови у призначенні одноразової допомоги сім`ї у зв`язку із втратою годувальника слугували висновки відповідача щодо наявних розбіжностей в частині місця реєстрації позивача та годувальника ОСОБА_2 , а саме в акті спеціального розслідування нещасного випадку, в адресі місця реєстрації останнього відсутній номер квартири.

Про помилковість висновків відповідача свідчать відомості паспортів серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.03.2023 №6825-5002615816, витягу з реєстру територіальної громади від 05.10.2023, якими підтверджено однакове місце реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 .

Крім того, визначення поняття сім`ї та її членів закріплено в Сімейному кодексі України, відповідно до статті 3 якого сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Закон №1105-XIV не містить визначення сім`ї та її членів і не містить вимоги, згідно з якою право на отримання страхової виплати пов`язане з обов`язковою однаковою реєстрацією місця проживання членів сім`ї потерпілого, смерть якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві.

За такого правового регулювання з урахуванням предмету спору, суд зазначає, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом який має враховуватись при визначені поняття сім`ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом №1105-XIV.

Отже, в цих правовідносинах факт того, що в акті спеціального розслідування нещасного випадку, в адресі місця реєстрації ОСОБА_2 відсутній номер квартири, не свідчить, що така сім`я перестала бути сім`єю та, відповідно, втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настанням страхового випадку.

Як встановив суд, відповідач повідомив позивача про результати розгляду заяви листом від 04.09.2023 №2200-0312-8/81165, що свідчить про розгляд заяви у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Положеннями статті 38 Закону №1105-XIV встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Приписами пункту 1.3, 1.4 Порядку №11 визначено, що управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Отже, рішення за наслідком розгляду заяви про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого, приймається у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа, у формі постанови.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не прийняв рішення у формі постанови за результатами розгляду заяви позивача, тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло не у порядку та не у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття за результатом розгляду заяви позивача від 16.03.2023 рішення у формі постанови та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 16.03.2023 з прийняттям рішення у формі постанови, та з урахуванням висновків суду.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У позовній заяві зазначено про наявність витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, що суд розцінює як клопотання про їх стягнення.

Щодо цього суд зазначає та враховує таке.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 05.10.2023; акт про надання послуг від 09 жовтня 2023 року (виконаних робіт); платіжну інструкцію від 05.10.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1103105; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3182.

Між адвокатом Алексєєвим Олегом Дмитровичем і позивачем (клієнт) 05.10.2023 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого:

- предметом даного договору є надання адвокатом правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку визначених договором усіма законними методами та способами у отриманні одноразової допомоги на сім`ю, страхових виплат у Пенсійному фонді України та представництва інтересів клієнта в Хмельницькому окружному адміністративному суді з цього приводу щодо оскарження рішень Пенсійного фонду України (пункт 1.1);

- клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі 10000 гривень (підпункт 2.4.1 пункту 2.4);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 4.1);

- даний договір діє до прийняття рішення суду першої інстанції (пункт 4.2).

За змістом акту про надання послуг від 09 жовтня 2023 року (виконаних робіт), позивачу надано таку правничу допомогу:

- попередня консультація - 1000 грн (кількість годин - 1 год.);

- вивчення документів наданих клієнтом та пошук актуальної судової практики, пов`язаної із пред`явленням позовної заяви - 2000 грн (кількість годин - 2 год.);

- формування правової позиції, пошук документів, необхідних для надання правничої допомоги, написання позовної заяви - 6000 грн (кількість годин - 6 год.);

- складання процесуальних документів, копіювання матеріалів додатків позовної заяви відповідно до кількості сторін (в тому числі через Електронний суд) - 1000 грн (кількість годин - 1 год.).

Відповідно до платіжної інструкції від 05.10.2023 позивач сплатив 10000 грн.

Такий вид правничої послуги, як написання позовної заяви включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: вивчення документів наданих клієнтом, надання юридичної консультації.

Суд зазначає, що пошук актуальної судової практики, копіювання матеріалів додатків позовної заяви відповідно до кількості сторін (в тому числі через Електронний суд) не є видами правової допомоги. При цьому, пошук актуальної судової практики є допоміжною діяльністю при складанні процесуальних документів.

Щодо зазначення в акті про складання процесуальних документів, то крім позовної заяви надано відповідь на відзив, яка, як зазначено вище, не враховується судом, оскільки її подання не передбачено частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

До позовної заяви адвокатом додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг, визначених в акті про надання послуг від 09 жовтня 2023 року (виконаних робіт), неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та, відповідно, вимоги про відшкодування 10000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 2000,00 грн, яку слід стягнути на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не прийняття за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.03.2023 рішення у формі постанови.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2023 та прийняти рішення у формі постанови, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк