Решение № 117124385, 23.01.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2024 Справа №607/24145/23 Провадження №2-а/607/64/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лобач М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8200722 від 24 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8200722 від 24 листопада 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 24 листопада 2023 року о 14 год. 13 хв. в м. Тернополі по вул. Січ. Стрільців, поліцейським УПП в Тернопільській області Винник В. В. було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 340 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 24 листопада 2023 року о 13 год. 58 хв. здійснив зупинку транспортного засобу Шкода Супер б, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Тернополі по вул. Січ Стрільців, ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме 50 см від пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9 г) ПДР України.

Позивач покликається, що у зв`язку із тим, що він не погоджувався із правомірністю складання постанови, вважає її безпідставною та винесеною із грубим порушенням його конституційних прав, оскільки ОСОБА_1 дотримувався Правил дорожнього руху (далі ПДР), в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Під час притягнення до адміністративної відповідальності, як вбачається з постанови, розгляд проводився формально і без дотримання норм законодавства і врахування обставин, які визначають склад адміністративних правопорушень за вищевказаними нормами КУпАП.

Працівниками поліції не встановлено, хто саме керував транспортним засобом та не встановлено, як саме інспектори поліції визначили відстань від транспортного засобу до пішохідного переходу. Також працівниками поліції не роз`яснено його прав передбачених ст. 268 КУпАП та не надано можливості скористатися правом на правову допомогу.

Постанову ОСОБА_1 отримав 24 листопада 2023 року у поштовому відділенні та своєчасно звернувся з позовом до суду, позовну заяву надіслав поштовим відправленням.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що працівниками УПП в Тернопільській області ДПП незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ №8200722 від 24 листопада 2023 року.

Ухвалою судді від 12 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ №8200722 від 24 листопада 2023 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

21грудня 2023року судомзареєстровано відзивна позовузаяву,в якомупредставник УППв Тернопільськійобласті ДППпросив відмовитиу задоволенніпозовних вимогу повномуобсязі,з оглядуна те,що позивач24листопада 2023року о13год.58хв.,керуючи автомобілемШкода Суперб,номерний знак НОМЕР_1 ,в м.Тернополі повул.Січ Стрільців, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме 50 см від пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожнім знаком 5.38.2, чим порушив вимоги п. 15.9 г) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора спростовується доводи позивача щодо не роз`яснення прав згідно ст. 268 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 не надано права заявляти клопотання та скористатись правовою допомогою адвоката. Відеозаписом з нагрудної камери №473539 о 14 год 03 хв 37 с., зафіксовано, що позивачу перед розглядом справи про адміністративне правопорушення роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після роз`яснених прав позивач заявив клопотання про надання ним усних пояснень, а також бажав скористатись правовою допомогою. Вказані клопотання були задоволені в повному обсязі. Проте, позивач вимагав, щоб працівники поліції надали позивачу безоплатну правову допомогу, на що отримав пояснення, що у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, безоплатна правова допомога не надається особі. Таким чином, позивач не був обмежений в жодному з прав, передбачених чинним законодавством, а його твердження, які наведені у позовній заяві, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові, суду пояснив, що працівники поліції не встановили, особу водія, також не було зафіксовано факт керування транспортним засобом, не проводилося замірів. Враховуючи викладене, просив скасувати спірну постанову, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП вважає спірну постанову законною, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8200722 від 24 листопада 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 24 листопада 2024 року о 13 год. 58 хв. в м.Тернополі повул.Січ Стрільців, він керуючи автомобілем Шкода Супер б, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме 50 см від пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожнім знаком 5.38.2, чим порушив вимоги п. 15.9 г) ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будьякі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановленихобмежень швидкостіруху транспортнихзасобів більшяк надвадцять кілометрівна годину,порушення вимогдорожніх знаківта розміткипроїзної частинидоріг,правил перевезеннявантажів,буксирування транспортнихзасобів,зупинки,стоянки,проїзду пішохіднихпереходів,ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах,а таксамо порушеннявстановленої длятранспортних засобівзаборони рухатисятротуарами чипішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 15.9 г) ПДР України зупинка забороняєтьсяна пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

За змістом п. 1.10 Правил дорожнього руху, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Згідно розділу 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка, 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 (зебра, у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.

Відповідно дорозділу 33Правил дорожньогоруху дорожнізнаки, 5.38.1 і 5.38.2 Пішохідний перехід. Знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу.

Тобто, у виниклому між сторонами спорі відповідач повинен належними та допустимими доказами довести, що ОСОБА_1 всупереч вимог ПДР України здійснив зупинку керованого ним транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу за що його на законних підставах було притягнуто до адміністративної відповідальності.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будьяких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будьякого доказу, якто наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачу слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскаржувана постановапро притягненняпозивача доадміністративної відповідальностіне єбеззаперечним доказомвчинення ОСОБА_1 правопорушення,оскільки самепо собіописання адміністративногоправопорушення неможе бутиналежним доказомвчинення особоютакого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17).

Зміст відеозапису, наданого представником відповідача, містить відомості про те, що позивач зупинився на керованому ним транспортному засобі перед нерегульованим пішохідним переходом, однак належним доказомправопорушення,передбаченого ч.1ст.122КУпАП,виходячи зйого природи,є замірвідстані намісці вчиненняправопорушення підчас йоговчинення,що іпідтверджувало бфакт зупинкиавтомобіля ближче 10 м від пішохідного переходу (постанови Верховного суду від 08 лютого 2018 року у справі 760/3696/16а, від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16а(2а/216/33/17).

Водночас,при переглядівідеозапису із нагрудної камери поліцейських, наданого представником відповідача УПП в Тернопільській області ДПП, судом не встановлено факту проведення замірів, відстані від припаркованого автомобіля до пішохідного переходу.

Відтак,оскільки відповідачне спростувавдоводи позивачапро відсутністьпроведення замірів,а наданісуду представникомвідповідача фотоматеріалидо спірноїпостанови недодавалися,а отжене можутьвважатися належнимта допустимимдоказом вчиненогоправопорушення(постановаВерховного Судувід 13лютого 2020року усправі №524/9716/16а),то в суду відсутня можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення у вказаній справі.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на неповноту зібраних матеріалів у справі про адміністративне правопорушення у суду відсутня об`єктивна можливість встановити обставини справи та наявність у діях позивача ОСОБА_1 порушень вимог п. 15.9 г) ПДР України. Отож, суд у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, приймає рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8200722 від 24 листопада 2024 року та надіслання справи на новий розгляд до УПП в Тернопільській області ДПП.

На підставі наведеного, керуючись статтями 17377, 90, 205, 241246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8200722 від 24 листопада 2023 року задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8200/22 від 24 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень скасувати, а матеріали справи надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульноїполіції вТернопільській областіДепартаменту патрульноїполіції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 268 (двісті шістдесят вісім),40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управлінняпатрульної поліціїв Тернопільськійобласті Департаментупатрульної поліції,код ЄДРПОУ:40108720,адреса місцезнаходження:вул.Котляревського,буд.24,м.Тернопіль,46003.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О.Герчаківська