Постановление суда № 117094983, 19.02.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6757/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛ ЕНТЕПРАЙЗ», про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 р. по справі №757/30157/22-к у кримінальному провадженні № 42021100000000207 від 23.03.2021,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛ ЕНТЕПРАЙЗ», про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 р. по справі №757/30157/22-к у кримінальному провадженні № 42021100000000207 від 23.03.2021.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Вказує, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України відсутні, оскільки відсутні докази, які б свідчили, що товариство має відношення до кримінального правопорушення, підозра посадовим особам товариства не пред`являлась.

Відтак, адвокат просить суд скасувати накладений арештна грошові кошти ТОВ «ГЛ ЕНТЕПРАЙЗ».

Адвокат в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги підтримала.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність прокурора/слідчого, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наявними матеріалами встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021100000000207 від 23.03.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 у справі 757/30157/22-к було накладено арешт, зокрема, і на на грошові кошти, які знаходилтсь у Філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 322669), адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 27, - ТОВ «ГЛ ЕНТЕРПРАЙЗ» (код ЄДРПОУ 43636099) № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту, з метою збереження речових доказів.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що, на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження, оскільки досудове розслідування триває.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав товариства та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛ ЕНТЕПРАЙЗ» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 р. по справі №757/30157/22-к у кримінальному провадженні № 42021100000000207 від 23.03.2021 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1