Решение № 117086856, 19.02.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2024 Справа №607/787/24 Провадження №2-а/607/80/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Янчишина В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 02.01.2024 інспектором СПД (смт Козова) відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лабівським Р.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1182114, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 02.01.2024 о 18 год. 05 хв. на 114 км автодороги М-30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого відсутній передбачений конструкцією задній бампер, чим порушив п. 31.4.7 (е) Правил дорожнього руху.

Позивач зазначив, що дане правопорушення не вчиняв та Правил дорожнього руху не порушував.

Зауважив, що в оскаржуваній постанові у графі 7 вказано, що до постанови додається відеозапис з нагрудної камери ДМТ9 та автомобільного реєстратора 70mаі, що є загальною назвою даних технічних приладів. Однак у постанові не зазначені номери відповідних технічних приладів, якими здійснювалась відеофіксація.

Посилався на п. 31.5 Правил дорожнього руху, який, на думку позивача, дозволяв йому керування транспортним засобом до місця ремонту, куди власне і рухався позивач.

Також позивач вказав, що до 02.01.2024 не мав можливості поремонтувати автомобіль, оскільки саме 02.01.2024 транспортний засіб оглядався представником страхової компанії, що є підставою для подальшої виплати страхового відшкодування. Позивач повідомив про ці обставини поліцейського, однак останній не врахував ці доводи під час винесення оскаржуваної постанови.

Позивач вважає, що в його діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

За таких підстав позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1182114, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП.

12.01.2024 відкрите провадження у справі, призначене судове засідання на 22.01.2024, визначений відповідачу строк для подання відзиву.

17.01.2024 відповідач подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, до постанови долучені докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, під час розгляду справи відносно позивача останньому були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та позивач жодних клопотань не заявляв, проти притягнення його до адміністративної відповідальності не заперечував. На думку відповідача, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та винесена з урахуванням об`єктивних обставин справи.

22.01.2024 розгляд справи не здійснювався у зв`язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті під час судового розгляду іншої справи. Судове засідання призначене на 19.02.2024.

У судовому засіданні 19.02.2024 представник позивача адвокат Янчишин В.Й. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання 19.02.2024 позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.

У судове засідання 19.02.2024 представник відповідача ГУНП в Тернопільській області не з`явився. У поданому відзиві просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Указане згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також згідно зі ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Суд установив, що 02.01.2024 інспектором СПД (смт Козова) відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лабівським Р.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1182114. Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 02.01.2024 о 18 год. 05 хв. на 114 км автодороги М-30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого відсутній передбачений конструкцією задній бампер. Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 31.4.7 (е) Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.4.7 (е) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, у яких відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частини 1-3ст.90КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, для спростування доводів, викладених у позовній заяві, і на підтвердження правомірності постанови серії ЕНА № 1182114 від 02.01.2024 відповідач надав відеозаписи з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва файлу «IMG_1609») та з нагрудної камери патрульного поліцейського (назва файлів «NOR_8888888_000000_20240102180641_0010 (1)», «NOR_8888888_000000_20240102182141_0011», «NOR_8888888_000000_20240102183641_0012», «NOR_8888888_000000_20240102195138_0017»).

Так, з відеозапису з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва файлу «IMG_1609») вбачається, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого відсутній передбачений конструкцією задній бампер. Такі обставини не заперечувались ні ОСОБА_1 на місці події, ні представником позивача у судовому засіданні.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність поважних причин для керування даним транспортним засобом та відсутність умислу на порушення Правил дорожнього руху, суд зазначає таке.

З наданих позивачем доказів вбачається, що дійсно 24.12.2023 мала місце дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої у транспортному засобі марки «Ford» моделі «Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 був відірваний задній бампер. Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16.01.2024 у справі № 604/1728/23 винуватою у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнана ОСОБА_2 .

Разом зтим судзауважує,що обставини,за якиху керованогопозивачем транспортногозасобу буввідірваний заднійбампер,навіть заумови невинуватостіпозивача уцьому,не спростовуютьподальшого обов`язкупозивача неексплуатувати такийтранспортний засіб,у якого відсутнійпередбачений конструкцієюбампер,що чітковизначено п. 31.4.7 (е) Правил дорожнього руху.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про можливість такого керування на підставі п. 31.5. Правил дорожнього руху.

Так,п.31.5.Правил дорожньогоруху визначає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених упункті 31.4цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимогпунктів 9.9і9.11цих Правил.

Тобто законодавець визначив можливість керування технічно несправним транспортним засобом за наявності трьох умов: 1) така несправність виникла в дорозі; 2) водій не зміг усунути такі несправності та рухається якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту; 3) водій дотримався запобіжних заходів з виконанням вимогпунктів 9.9і9.11цих Правил.

Разом з тим жодна з цих умов позивачем дотримана не була.

Так, втрата заднього бампера у керованому позивачем автомобілі відбулась 24.12.2023, в той час, як позивач був зупинений працівниками поліції вже 02.01.2024. Тобто технічна несправність виникла не в дорозі, а за декілька днів до цього.

Також суд відхиляє доводи позивача, що останній рухався на станцію технічного обслуговування для здійснення ремонту транспортного засобу. На підтвердження цих обставин позивач надав рахунок № 01-0026 від 02.01.2024, в якому визначений перелік встановлених запчастин, послуг та їхня вартість. Покупцем зазначений ОСОБА_1 .

Разом з тим з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського (18 год. 29 хв. та 18 год. 34 хв., назва файлу «NOR_8888888_000000_20240102182141_0011») вбачається, як ОСОБА_1 повідомив поліцейського, що вже здійснив замовлення бамперу та оплатив його вартість, однак ремонт буде здійснюватись близько місяця. Тобто даний рахунок підтверджує лише замовлення позивачем запчастин та послуг та здійснення оплати їхньої вартості, однак не свідчить, що ремонті роботи здійснювались саме 02.01.2024. Також суд критично оцінює ті обставини, що ОСОБА_1 рухався на станцію технічного обслуговування у вечірню пору, після закінчення робочого часу. При цьому протягом усього розгляду справи відносно ОСОБА_1 останній жодного разу не повідомив патрульних поліцейських про ці обставини, а лише періодично просив їх не притягувати його до адміністративної відповідальності, а періодично погрожував зверненням до ДБР та до суду.

При цьомувідповідно доп.9.9(в)Правил дорожньогоруху аварійнасвітлова сигналізаціяповинна бутиввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами.

Разом з тим, як вбачається з відеозапису з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції (назва файлу «IMG_1609»), транспортний засіб марки «Ford» моделі «Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався без увімкненої аварійної світлової сигналізації.

Указане в сукупності дає підстави дійти висновку, що позивач у порушення зазначених вище положень керував транспортним засобом без передбаченого технічною конструкцією заднього бампера, хоча не мав права на таке керування технічно несправним автомобілем, що дає підстави дійти висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Також суд приймає до уваги, що патрульний поліцейський під час розгляду справи роз`яснив позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та за наслідками такого роз`яснення позивач жодних клопотань не заявляв. Так само під час винесення оскаржуваної постанови поліцейський вірно наклав адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн, оскільки інші види адміністративного стягнення санкція даної норми закону не передбачає.

Щодо доводів позивача про відсутність посилання на технічний засіб, яким здійснювалась відеофіксація, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що до постанови додається відео з нагрудної камери ДМТ9 та з автомобільного відеореєстратора 70mаі, та такі відеозаписи були надані відповідачем до відзиву. Докази того, що такі відеозаписи є неналежними та що обставини, на них зафіксовані, не відповідають дійсності, суду не надані.

З урахуванням викладеного суд вважає, що під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1182114 патрульний поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а сама постанова відповідає вимогам ст. 278, 279, 280, 283 КУпАП, є правомірною та відсутні підстави для її скасування.

Так, ч. 3ст. 286 КАС Українивизначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а відтак рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зіст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією ID 5519-9560-5007-9186 від 10.01.2024. Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Згідно зч.7ст.139КАС Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, до виходу суду до нарадчої кімнати (з урахуванням того, що судові дебати не проводились) позивач та його представник не подали до суду докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Так само позивач та його представник не подали письмову заяву чи не заявили усно у судовому засіданні про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому суд зауважує, що сам по собі ордер без долучення договору про надання правової допомоги, у якому визначено обсяг такої допомоги, узгодження фіксованої суми оплати наданих послуг та умови здійснення розрахунку за надані послуги, не є підтвердженням тих обставин, які підлягають доведенню під час розподілу понесених сторонами судових витрат.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що заяву позивача про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 36, 121, 245, 278, 279, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Залишити постанову інспектора СПД (смт Козова) відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лабівського Р.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1182114 від 02.01.2024 без змін.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Заяву ОСОБА_1 про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Янчишин Володимир Йосифович, місцезнаходження: вул. С.Крушельницької, буд. 35А, офіс 02, м. Тернопіль.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

СуддяІ. В. Марциновська