Решение № 117019015, 15.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокусправа № 380/23592/23Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: пл. Ринок, 1, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 04055972), в якій просить:

- визнати бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівській області протиправною;

- зобов?язати Дрогобицьку міську раду Львівській області затвердити матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність з моменту звернення;

- витребувати у Дрогобицької міської ради матеріали адміністративної послуги справи №02009-001679084-005-03.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 02.09.2021 звернувся до відповідача зі заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказує, що 01.05.2023 він звернувся з інформаційним запитом до відповідача, з метою з`ясування, чому адміністративна послуга щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою не надана у встановлений законом строк. 15.05.2023 ним була отримана відповідь про те, що звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягало розгляду на сесії міської ради в березні 2022 року, однак через введення воєнного стану сесія не відбулася. Додатково повідомлено, що у зв`язку з введенням воєнного стану та забороною безоплатної передачі земель державної або комунальної власності у приватну, його звернення може бути розглянуто на засіданні сесії Дрогобицької міської ради після закінчення воєнного стану або у разі внесення змін у діюче законодавство.

Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправно, вказує, що його заява послуга щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою повинна була бути розглянута протягом двох тижнів, тобто ще до введення на території України воєнного стану, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 08.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що підставою поданого позову, на думку позивача, є бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо розгляду його заяви від 02.09.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Водночас, вказує, що 02.11.2023 на XLIII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну у зв`язку із введенням воєнного стану.

Вказує, що підпунктом 5 п. 27 Розділу X Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Тобто, Закон України №2145-IX встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації. Отже, оскільки Дрогобицька міська рада Львівської області самостійно усунула порушення, які зумовили звернення позивача до суду та розглянула подану ним заяву, то на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

13.11.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що прийняттям 02.11.2023 на XLIII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради рішення про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну у зв`язку із введенням воєнного стану, відповідач намагається заплутати та ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи. По-перше, заборона передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» почала діяти лише з 07.04.2022.

Статтею 58 Конституції України встановлено - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з п. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Вказує, що Дрогобицька міська рада 216 днів (з 02.09.2021 по 07.04.2022) не розглядала його заяву і не затвердила матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у встановлений Законом строк, у чому і проявляється її бездіяльність як суб`єкта владних повноважень. Саме цією бездіяльністю Дрогобицька міська рада порушила конституційні права позивача, надані Конституцією України, а саме статтями 13, 14, 22. Відтак, просить позов задовольнити.

16.11.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких вказує, що введені в дію обмеження на період воєнного стану забороняють відповідачу затверджувати матеріали проекту землеустрою позивача, тому в даному випадку Дрогобицька міська рада прийняла рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.

Більше того, вказане рішення не позбавляє позивача повторно звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження проекту землеустрою, але вже після закінчення воєнного стану.

20.11.2023 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких повторно виклав обґрунтування позовної заяви та відповіді на відзив.

21.11.2023 на виконання ухвали суду відповідачем долучено до матеріалів справи матеріали адміністративної послуги справи №02009-001679084-005-03.

23.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

01.12.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про заперечення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказує, що позивачем завищено розмір понесених ним витрат, а також не доведено реальність їх понесення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Рішенням Почаєвської сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 11.11.2020 №595 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку орієнтовною площею 0,1136 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

02.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради зі заявою, в якій просив надати згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1136 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати цю земельну ділянку у його приватну власність.

Згідно з відривним талоном заявника, номер справи послуги затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №02009-001679084-005-03, дата виконання послуги 01.12.2021.

Оскільки відповідачем жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача не було прийнято, 01.05.2023 він звернувся до Дрогобицької міської ради зі запитом на отримання інформації, в якому зокрема просив повідомити:

- на якому етапі виконання, адміністративна послуга щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність (справа №02009-001679084-005-03);

- чому адміністративна послуга щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність (справа №02009-001679084-005-03) не надана у встановлений термін;

- у який термін буде розглянута адміністративна послуга щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність (справа №02009-001679084-005-03);

- надати належним чином завірену копію нормативно-правового акту (документа), яким призупинено затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність під час дії воєнного стану.

Листом від 15.05.2023 №366 відповідачем повідомлено позивача, що рішенням Дрогобицької міської ради від 22.04.2021 № 333 «Про призупинення затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території сільських населених пунктів, які увійшли до Дрогобицької територіальної громади» було призупинено прийняття на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та прийняття на погодження Актів встановлення та погодження меж землекористування на земельні ділянки на території сільських населених пунктів, які увійшли до Дрогобицької міської ради, на строк до 01.07.2021, крім земельних ділянок, на яких розташовані будинки. У зв?язку з великим обсягом звернень, які надійшли до Дрогобицької міської ради після утворення територіальної громади шляхом приєднання 32 сіл та м. Стебника, звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд підлягало розгляду на засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протокол №40 від 11.02.2022). Питання підлягало розгляду на сесії міської ради в березні 2022 року. Однак, через введення воєнного стану сесія не відбулася. Додатково повідомило, що відповідно, до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року із змінами та доповненнями, внесеними згідно з Указами Президента №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, пп.5 п.27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборонено безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». На підставі вищевказаного, звернення ОСОБА_1 може бути розглянуто на засіданні сесії Дрогобицької міської ради після закінчення воєнного стану або у разі внесення змін у діюче законодавство.

В подальшому рішенням Дрогобицької міської ради 02.11.2023 №1957 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

У зв`язку з тим, що станом на 05.10.2023 відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 02.09.2021, останній 05.10.2023 (згідно з штампом поштового відділення) звернувся до суду з цим позовом, за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом абзацу 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до частини 6, абзаців 1-3 частини 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.ч. 10-11 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, відповідач наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, відповідно до процитованої вище статті 186 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-ІХ), зокрема, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що Дрогобицька міська рада, розглянувши заяву позивача від 02.09.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1136 га по вул. Січових Стрільців, 49 в с. Почаєвичі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передання цієї земельної ділянки у приватну власність, рішенням від 02.11.2023 №1957 відмовила у затвердженні такого проекту землеустрою, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , в частині зобов?язання Дрогобицької міської ради Львівській області затвердити матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність з моменту звернення, суд зазначає наступне.

Перш за все, відхиляючи аргументи позивача щодо того, що вищевказане рішення Дрогобицької міської ради від 02.11.2023 №1957 є протиправним, суд зауважує, що таке станом на дату розгляду даної справи є чинним та не скасовувалося, протилежного матеріали справи не містять. При цьому, суд не може надавати такому рішенню правову оцінку, оскільки воно не є предметом даного спору.

Крім цього, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Відповідно до підп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Згідно з підп. 11 п. 27 Перехідних положень ЗК України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Згідно з підп. 12 п. 27 Перехідних положень ЗК України функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим.

Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Рішення про призупинення, відновлення функціонування Державного земельного кадастру у триденний строк підлягають опублікуванню в газеті «Голос України».

Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру.

Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Отже, як на час розгляду цієї справи у суді, так і на час прийняття відповідачем рішення від 02.11.2023 №1957 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

При цьому, з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, з 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд зазначає, що у відповідача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, фактично існує заборона відносно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, зокрема, що стосується прийняття позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для надання у власність.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

Щодо аргументів позивача про незворотність дії Закону № 2145-IX в часі, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. Так, Верховний Суд виснував: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

51. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

52. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

53. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

…

55. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 640/17787/20 (постанова від 25.01.2023), а також у постанові Верховного Суду у справі №826/15114/17 (постанова від 11.06.2020).

Ч.1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.

У суду відсутні підстави вважати, що в спірних правовідносинах не було додержано приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття рішення від 02.11.2023 №1957, правовідносини щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою не закінчилися.

Приймаючи Закон №2145-IX, законодавець з метою недопущення зловживань переслідував ціль заборонити прийняття рішення про безоплатну передачу земель та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. Вказаний Закон встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення, зокрема про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, завершальним етапом якої є саме затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність. У такий спосіб законодавцем встановлено самостійну підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою у випадку, якщо відповідне питання (клопотання) розглядається після 07.04.2022 (день набрання чинності згаданим Законом) в період дії воєнного стану не залежно від дати його надходження до органу місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою та передачу спірної земельної ділянки у власність позивача, оскільки такі дії на період введення воєнного стану прямо заборонені Законом. Відтак, у задоволенні вказаних вище позовних вимог необхідно відмовити.

Варто також зауважити, що у справі №300/3771/22, в якій Верховний Суд в силу підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України дійшов висновку про відсутність в умовах воєнного стану правових підстав для зобов`язання сільської ради надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, позивач також звертався з відповідним клопотанням ще у 2021 році, тобто до запровадження воєнного стану та набранням чинності Законом № 2145-IX.

Суд також враховує, що передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою.

Водночас, позивач не позбавлений права після закінчення воєнного стану в Україні повторно звернутися до органу місцевого самоврядування для вирішення питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Дрогобицької міської ради Львівській області протиправною, суд зазначає таке.

В силу вищенаведених правових норм, вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність здійснюється у двотижневий строк з дня отримання такого проекту землеустрою. При цьому, ч. 9 ст. 118 ЗК України не містить жодних винятків, щодо можливості порушення вказаного строку, як то надмірна завантаженість органу, введення воєнного стану, тощо.

Як зауважено судом вище із посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 300/3771/22, чинне законодавство не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, ще 02.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради зі заявою, в якій просив надати згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1136 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати цю земельну ділянку у його приватну власність.

Таким чином, двотижневий строк, встановлений ч. 9 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою закінчувався ще у листопаді 2021 року, поряд з цим відповідачем як станом на листопад 2021 року, так і станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, жодного рішення по суті розгляду наданої позивачем заяви від 02.09.2021 не було прийнято.

Суд зауважує, що лише 02.11.2023, вже на час розгляду даної справи у суді, Дрогобицькою міською радою було прийнято рішення №1957, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, нерозгляд відповідачем заяви позивача від 02.09.2021 у встановлений Законом строк, є порушенням принципу «належного урядування» та не відповідає вимогам, ч. 2 ст. 2 КАС України, окрім цього вказана довготривала бездіяльність відповідача зумовила неможливість розгляду заяви позивача відповідно до чинного на той час законодавства та, як наслідок, подальшу відмову в затвердженні проекту землеустрою через введення на території України воєнного стану.

З даного приводу, суд також відхиляє аргументи представника відповідача про необхідність закриття провадження у цій справі у зв`язку з самостійним усуненням порушення, яке зумовило звернення позивача до суду, оскільки в даному випадку повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною після такого виправлення.

Таким чином, беручи до уваги також те, що відповідачем 02.11.2023 все ж прийнято рішення №1957 за результатами розгляду заяви позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівській області щодо не розгляду у встановлений ч. 9 ст. 118 ЗК України строк заяви позивача від 02.09.2021 про надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1136 га по вул. Січових Стрільців, 49 в с. Почаєвичі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передання цієї земельної ділянки у його приватну власність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено: договір про надання правової допомоги від 01.10.2023, додаткова угода від 02.10.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 01.10.2023, акт виконаних робіт №17-12/22 від 22.11.2023 на загальну суму 15000,00 грн., детальний опис послуг, наданих адвокатом від 22.11.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2673 від 22.06.2006.

Так, згідно з актом виконаних робіт №17-12/22 від 22.11.2023, адвокатом надано такі послуги:

- вчинення консультацій 01.10.2023 та 05.10.2023 (1 год.) - 3000 грн.;

- дослідження і вивчення документів, опрацювання судової практики (1 год.) - 3000 грн.;

- складення тексту позовної заяви (1 год.) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - 3000 грн.;

- складення відповіді на відзив (1 год.) - 3000 грн.;

- складання Додаткових пояснень - 3000 грн.

Всього 15000,00 грн.

Так, надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що такі послуги як вчинення консультацій, дослідження і вивчення документів, опрацювання судової практики, фактично охоплюється такими діями як складення тексту позовної заяви. Ряд послуг, які надавалися позивачу, зокрема складання відповіді на відзив, складання Додаткових пояснень фактично дублюють зміст позовної заяви та не мали впливу на хід розгляду даної справи.

Також, оцінюючи подані документи, якими позивач обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються пропорційно до задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівській області (місцезнаходження: пл. Ринок, 1, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 04055972) щодо не розгляду у встановлений ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України строк заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 02.09.2021 про надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1136 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передання цієї земельної ділянки у його приватну власність.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької міської ради Львівській області (місцезнаходження: пл. Ринок, 1, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 04055972) частину сплаченого судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна