Решение № 117018940, 15.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокусправа № 380/22715/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі Головне управління ДПС у Львівській області, відповідач) у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2023 року № 1943917-2411-1305-UA46060250000025047 з сумою податкового зобов`язання в розмірі 3589,50 грн. та № 1943918-2411-1305-UA 46060250000025047 з сумою податкового зобов`язання в розмірі 299,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній та спільній частковій власності. Позивачка стверджує, що її частка в об`єкті нерухомого майна квартирі АДРЕСА_1 становить 1/18 частка у спільній частковій власності + 1/24 (4/6:4=1/24) у спільній сумісній власності, що становить 7/72 від загальної площі нерухомого майна 138,30 кв.м. Позивачка наводить наступні обрахунки: 138,30:72х7=13,44 кв.м. та вважає, що саме такий розмір площі житлової нерухомості належить їй на праві власності.

Позивачка вказує, що, призначаючи її єдиною особою платника податку серед інших осіб - власників у спільній сумісній власності, відповідач порушив вимоги підпункту 266.1.2 ПК України, оскільки така особа визначається за згодою співвласників майна; наполягає, що відповідна згода між співвласниками відсутня, тому вважає, що відповідач неправомірно визначив саме її платником податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яке належить на праві спільної сумісної власності усім співвласникам.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що згідно з даними ІКС «Податковий блок» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) володіє наступними частками квартири загальною площею 138,3кв.м за адресою АДРЕСА_2 : 4/6 частки на праві спільної сумісної власності та 1/18 часткою на праві спільної часткової власності. Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ ГУ ДПС у Львівській області за дані частки вищезазначеної квартири сформовано податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 06.09.2023р. №01943917-2411-1305-UA46060250000025047 на суму 3589,50 грн. та № 1943918-2411-1305-UA 46060250000025047 на суму 299,13 грн. за 2022 рік.

Відповідач зазначає, що позивач наводить не коректну формулу визначення площі квартири. Відповідач просить врахувати такі розрахунки: 4(3)/6+1/18=13/18, 138.3:18х13=99,88, 13/18=99,88.

Відповідач наголошує, що фізичні особи - співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити контролюючий орган про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості. Оскільки платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за квартиру, яка знаходиться у спільній сумісній власності за адресою АДРЕСА_2 не подано заяву про визначення платника податку, тому, з врахуванням підпункту «а» пп.266.7.1, пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, фізичній особі ОСОБА_1 сформовано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік та направлено податкове повідомлення-рішення. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачка подала відповідь на відзив на позовну заяву, у якій повідомляє, що з іншими співвласниками квартири АДРЕСА_1 вона не спілкується, вони не є однією сім`єю, разом не проживають, між ними встановлено порядок користування квартирою. Просить позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 22.02.2006, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка № 346821784 від 16.09.2023) квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 138,3 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 (4/6), ОСОБА_3 (4/6), ОСОБА_1 (4/6), ОСОБА_4 (4/6) та на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 (1/18), ОСОБА_3 (3/18), ОСОБА_3 (1/18).

02.05.2023 Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення № 1055020-2411-1305 та № 1055021-2411-1305, якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями рішеннями позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Львівській області відкликало податкові повідомлення-рішення № 1055020-2411-1305 та № 1055021-2411-1305 від 02.05.2023 та прийняло нові податкові повідомлення-рішення:

від 06.09.2023 № 1943917-2411-1305-UA46060250000025047, згідно якого визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік в розмірі 3589,50 грн;

від 06.09.2023 № 1943918-2411-1305-UA46060250000025047, згідно якого визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік в розмірі в розмірі 299,13 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Склад податку на майно визначено статтею 265 Податкового кодексу України, згідно з якою податок на майно складається зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

За змістом підпунктів 266.3.1-266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з вимогами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку (підпункт «а» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб надає підпункт 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено наступне:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

З наведеного слідує, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, то в такому випадку платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 364 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що об`єкт нерухомості квартира АДРЕСА_1 загальною площею 138,3 кв.м. належить ОСОБА_1 :

на праві спільної сумісної власності - частка 4/6 не виділена у натурі;

на праві спільної часткової власності частка 1/18.

Платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог підпункту «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, за такий об`єкт житлової нерухомості є власники майна у межах їх часток виділених в натурі, які перебувають у спільній частковій власності та один з співвласників майна, визначений за їх згодою в межах часток, що перебувають у спільній сумісній власності.

Позивачка та інші співвласники зазначеного об`єкта нерухомого майна не визначились хто з них має сплачувати податок на нерухоме майно, що перебуває у спільній сумісній власності, не подавали відповідну заяву до контролюючого органу.

За таких обставин, відповідач вправі визначити платником податку одного з співвласників з метою забезпечення сплати податку до бюджету.

Суд не погоджується з твердженням позивачки, що відповідач може визначити її частку у спільній сумісній власності з метою сплати податку на нерухоме майно, оскільки відповідач зобов`язаний керуватись офіційними даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, позивачка може ініціювати виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України за відсутності згоди співвласників щодо сплати податку та користування спільним майном.

Отже, відповідач правомірно визначив платником податку на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у межах належних їй часток у нерухомому майні (4/6 на праві спільної сумісної власності та 1/18 на праві спільної часткової власності) та обґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За наведених доводів та міркувань, суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити. Сплачений позивачкою судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2023 року № 1943917-2411-1305-UA46060250000025047 та № 1943918-2411-1305-UA 46060250000025047.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.