Решение № 117002828, 07.02.2024, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/767/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 15 червня 2018 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . В період шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2018 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року шлюб, зареєстрований 15 червня 2018 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 34 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. ОСОБА_1 зазначає, що після розірвання шлюбу їх дитина залишилась проживати разом з ним по АДРЕСА_1 . 26 вересня 2022 року виконавчим комітетом Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області ухвалено рішення № 164 Про визначення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 визначено участь у вихованні малолітнього сина та встановлено дні побачень з малолітнім сином за участю батька - ОСОБА_1 , з яким проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зазначає, що з часу розірвання шлюбу, ОСОБА_2 в родині не проживає, а малолітня дитина перебуває лише на його утриманні, оскільки мати дитини будь-якої участі в утриманні дитини не приймає, допомоги на її утримання не надає. Тому, з урахуванням наведеного ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 . Також просив стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

ОСОБА_2 з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується, вважає протиправними та такими, що не підлягають задоволенню. Тому звернулась до суду із зустрічним позовом, згідно якого просить визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 вказала, що 15 червня 2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 та рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року шлюб між ними розірвано. В період шлюбу у неї народилась дитина - ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2018 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

ОСОБА_2 зазначає, що в період шлюбу вона, ОСОБА_1 та їх дитина проживали в будинку по АДРЕСА_1 , який належить матері ОСОБА_1 . Також позивачка за зустрічним позовом вказала, що в ході чергової сварки, 30 червня 2022 року, ОСОБА_1 вигнав її з дому, відібрав ключі від будинку, гаманець з грошима та її документи, зокрема паспорт, після чого не дозволяв більше проживати у вказаному будинку, в якому було зареєстроване її місце проживання. Забрати разом з собою дитину ОСОБА_1 не дозволив, таким чином, всупереч волі матері, дитина тимчасово залишилась проживати з батьком. Станом на цей час, ОСОБА_2 орендує житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору оренди житлового будинку, наявною в матеріалах справи. Зі слів ОСОБА_2 , колишній чоловік спочатку дозволяв їй спілкуватись з дитиною, але не більше 30 хв., а згодом зовсім відмовив у побаченнях з дитиною. У зв`язку з такими діями ОСОБА_1 , вона звернулась до органу опіки та піклування Криничанської селищної ради щодо визначення її участі у вихованні малолітнього сина та встановлення днів побачень. 26 вересня 2022 року виконавчим комітетом Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області ухвалено рішення № 164 Про визначення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Однак, всупереч зазначеного рішення, ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, а саме не відповідає на телефонні дзвінки, вимикає телефон, чим позбавляє ОСОБА_2 можливості бачити сина. ОСОБА_2 зазначає, що своїми діями, спрямованими на розлучення дитини з матір`ю, позбавляє сина материнської турботи та любові, що не відповідає інтересам дитини. З урахуванням наведеного, позивачка за зустрічним позовом вважає, що такі дії з боку ОСОБА_1 обумовлені тим, що б в подальшому звинуватити її в ухиленні своїх батьківських обов`язків з боку матері. Додатково зазначає суду, що має велике бажання приймати участь у вихованні, догляді та розвитку своєї дитини, а також сприятиме складанню усіх належних матеріальних та моральних стандартів для належних умов проживання дитини. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 просить відмовити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та у їх задоволенні просив відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила вирішити спір на розсуд суду, шляхом найбільш приємливим для дитини.

Проаналізувавши викладені в позовних заявах пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року № 6-37цс11.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Судом встановлено, що 15 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим повторно 18 липня 2022 року Криничанським відділом реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2018 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Протягом певного часу спільне життя між сторонами не склалось, погляди на життя стали протилежними, внаслідок чого 04 жовтня 2022 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким шлюб, зареєстрований 15 червня 2018 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 34 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.

З матеріалів справи вбачається між батьками конфлікт щодо існуючих прав та обов`язків по відношенню до дитини та їх реалізації.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Після розірвання шлюбу малолітня дитина сторін - ОСОБА_3 залишився проживати разом з батьком, ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

26 вересня 2022 року виконавчим комітетом Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області ухвалено рішення № 164 Про визначення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 визначено участь у вихованні малолітнього сина та встановлено дні побачень з малолітнім сином за участю батька - ОСОБА_1 , з яким проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У відповідності до ч. 2 ст. 161 СК України Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом не встановлено дій з боку обох із батьків малолітнього ОСОБА_3 , які б мали для останнього негативний характер, або суперечили його належному розвитку як дитини.

У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд приймає до уваги доводи ОСОБА_2 , що 02 квітня 2023 року, у встановлений день побачення її з дитиною, перебуваючи в домоволодінні по АДРЕСА_1 , тобто за місцем мешкання колишнього чоловіка та дитини, де в ході розмови з ОСОБА_1 , останній завдав їй тілесних ушкоджень в присутності дитини, що в майбутньому може негативно вплинути на духовний розвиток ОСОБА_3 . Наведені події ставлять суд під сумнів щодо надання ОСОБА_1 належного виховання своєму синові з боку батька та не є прикладом належної поведінки для дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо виняткових обставин та випадків, які б слугували наслідком розлучення дитини з матір`ю, загалом в частині її аморального способу життя чи поведінки, відсутності у неї міцних соціальних зв`язків, відсутності постійного джерела доходу чи негативної характеристики з місця проживання. З урахуванням чого, суд вважає за належне визнати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом зматір`ю, оскільки це не буде суперечити жодним з інтересів дитини, а також буде дотриманим нормам Закону України «Про охорону дитинства» та Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Тому, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд вважає за належне стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1073,60 грн. судового збору на користь позивачки за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 263, 268, 259 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 1073,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2024 року.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р