Решение № 116864049, 15.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 рокуСправа №160/29110/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/29110/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром з 01.08.2023 (після перерахунку на підставі рішення суду);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.08.2023 (після перерахунку пенсії на підставі рішення суду) перерахунок та виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, без обмеження максимальним розміром пенсії. Позивач вважає, що перерахунок та виплата йому пенсії відповідачем з обмеженням пенсії максимальним розміром порушує його законне право на гідне та належне відповідно до норм чинного законодавства пенсійне забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В означеній ухвалі суд встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, додатково попередивши, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено 14.11.2023 до електронного кабінету відповідача у системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, однак, станом на момент ухвалення рішення суду, відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, як і заперечень або пояснень.

Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

При цьому, заяв або клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду також не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років військової служби, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), викладене у листі №27574-24424/С-01/8-0400/21 від 13.08.2021, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.12.2019 з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №33/24-/С-3729 від 30.07.2021, виготовленої державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992, на підставі довідки №33/24-/С-3729 від 30.07.2021 згідно з вислугою років.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 набрало законної сили 22.11.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №160/3465/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-21910427) щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-21910427) провести ОСОБА_1 з 22.08.2022 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №160/3465/23 набрало законної сили 09.06.2023.

18.07.2023 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з запитом з питань нарахування та виплати пенсії.

Листом «Про надання інформації» від 04.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що на виконання рішення суду від 09.05.2023 у справі №160/3465/23 позивачу з 22.08.2022 проведено нарахування щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій громадян». Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 22.08.2022 по 31.07.2023 складає 22359,96 грн.

Відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача №0403017296 з 01.08.2023 позивачу здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду та нараховано пенсію у розмірі 20930,00 грн з урахуванням максимального розміру пенсії.

Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Преамбулою цього закону встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).

Частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016№7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, до спірних відносин необхідно застосовувати положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які не передбачають обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

Частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Однак, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

За таких обставин, внесені до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.

У той же час, згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Це означає, що зазначені положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватись до позивача, оскільки пенсію йому було призначено до 01.01.2016.

Крім того, Конституційним Судом України неодноразово визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, по суті суперечить висновкам Конституційного Суду, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт протиправного обмеження права особи на отримання пенсії у належному розмірі.

Як зазначає Верховний Суд у постановах від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного обмеження.

З огляду на це, суд вважає, що твердження відповідача про законність обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є хибним.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.08.2023 після перерахунку пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 та від 09.05.2023 у справі №160/3465/23.

Суд наголошує на тому, що права позивача порушено саме діями відповідача, а не рішенням останнього, крім того, у матеріалах справи відсутнє відповідне рішення суб`єкта владних повноважень про обмеження максимальним розміром пенсії позивача, відтак, позовні вимоги в частині визнання рішення відповідача протиправним задоволенню не підлягають.

Належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.08.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 та від 09.05.2023 у справі №160/3465/23 без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.08.2023 після перерахунку пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 та від 09.05.2023 у справі №160/3465/23.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.08.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №160/15601/21 та від 09.05.2023 у справі №160/3465/23 без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.01.2024.

Суддя О.В. Царікова