№ 116841388, 07.02.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1983/23

Номер провадження 3/350/15/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Бейко А.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи :

15.11.2023 у Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області з Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України поступили матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Суд встановив, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Адміністративне правопорушення вчинено за таких обставин:

10.11.2023 о 11 год. 11 хв. у сел.Брошнів-Осада Івано-Франківської області по вул.22 Січня водій ОСОБА_1 передав керування власним транспортним засобом марки «Рено Сценік», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не мала права керувати транспортним засобом, чим порушив п.2.9 ґ Правил дорожнього руху та вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується направленим на електронну адресу суду клопотанням про відкладення розгляду справи, у якому ОСОБА_1 просив перенести судове засідання на інший день через сімейні обставини. З приводу зазначеного клопотання суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у провадженні суду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджено розпискою про отримання особисто ОСОБА_1 судової повістки про виклик його до суду на 13.12.2023 о 10:30 год. (а.с.5) Однак, на вказану дату та час ОСОБА_1 не прибув, реалізував своє право на захист та звернувся за юридичною допомогою до професійного адвоката, який 13.12.2023 подав до суду заяву (а.с.8), у якій просив відкласти розгляд у справі у зв`язку із відсутністю у адвоката матеріалів справи, у зв`язку з чим адвокатом було заявлено клопотання про ознайомлення із матеріалами справи №350/1983/23, а розгляд у справі відкладено на 05.01.2024 о 09:00 год.

04.01.2024 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду у справі через хворобу (а.с.10), що підтверджується випискою про огляд у сімейного лікаря від 02.01.2024 (а.с.11) та довідкою про проведення обстеження на захворювання COVID-19 (а.с.12), з яких вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діазног R80 грип. У зв`язку із зазначеним судове засідання 05.01.2024 було відкладено на 23.01.2024 о 09:00 год., яке у зазначений день також не відбулось у зв`язку із поданням ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду у справі через хворобу.

Отже, суд неодноразово сприяв ОСОБА_1 у реалізації його законних прав, зокрема на захист, ознайомлення із матеріалами справи, відкладення розгляду у справі з поважних причин.

Однак, враховуючи вищевстановлені обставини та зважаючи на строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, яке призначено на 07.02.2024 о 08:50 год. через сімейні обставини, є безпідставним та поданим до суду з метою затягуванням строків розгляду справи. Так, в обгрунтування вимоги про відкладення розгляду у справі на інший день через сімейні обставини ОСОБА_1 не навів жодних поважних причин та мотивів неможливості прибуття в судове засідання. Формулювання вимоги про відкладення розгляду у справі «через сімейні обставини» суд вважає формальним, оскільки така причина не підтверджена належними доказами.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а також зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді й утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання.

Статтею 268 КУпАП, окрім іншого, передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, враховуючи, що протокол відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності складено у її присутності, тобто з моменту його складення вона знала про наявність справи, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не прибула в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин від неї не надходило, при розгляді справ за ч.5 ст.126 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, а тому, суд вважає за необхідне справу розглянути у її відсутності.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП доведена такими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №613223 від 10.11.2023 (а.с.1), який за своєю суттю є основоположним документом, на підставі якого особу можна притягнути до адміністративної відповідальності, в якому зазначено відомості про посадову особу, яка склала даний протокол та особу, відносно якої він складений, суть адміністративного правопорушення та стаття, якою воно регламентоване;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №704920 (а.с.2), якою підтверджено, що ОСОБА_1 03.12.2022 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

- відеозаписами, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску «VIDEX DVD-R 16x» (а.с.3), з яких установлено, що 10.11.2023 у сел.Брошнів-Осада Івано-Франківської області по вул.22 Січня працівники патрульної поліції зупинили транспортний засіб «Рено Сценік», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням якого була особа, яка не досягла 18-річного віку та не мала права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 підтвердив поліцейським, що він є власником транспортного засобу «Рено Сценік», н.з. НОМЕР_1 та пред`явив відповідний документ у застосунку «Дія». Також ОСОБА_1 не заперечував тієї обставини, про яку йому стверджували поліцейські, що він передав право керування особі, яка не має права керування відповідним транспортним засобом. Окрім цього, ОСОБА_1 не заперечував, що протягом року він притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 , як особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не надав будь-яких доказів на спростування своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

ІV. Застосовані норми права та оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №613223 від 10.11.2023 ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він порушив п.2.9 ґ Правил дорожнього руху.

Диспозиція ч.5ст.126КУпАП передбачаєвідповідальність за повторне протягом року вчинення порушень керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом ; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

За своєю юридичною конструкцією диспозиції вищезазначених частин відповідних статей КУпАП є бланкетними, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення їх ознак відсилають до інших нормативних актів, зокрема ПДР.

Як визначено в п 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.2.9 ґ ПДР, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водіння відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, які є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки як встановив суд, він повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги пунктів 2.9 ґ Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність

Обставин, що згідно із ст.ст.34 та 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не встановив.

Враховую вищевикладене, а також характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення з врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

На переконання суду такий вид адміністративного стягнення відповідно до ст.23 КУпАП, буде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими водіями.

V. Вирішення питання судових витрат.

Згідно із ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, тому з останнього на користь держави підлягає стягненню судовий збір в у розмірі 0,2 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Штраф сплатити на рахунок № UA148999980313070149000009001, отримувач коштів: КУК в Ів.-Франк.об/21081300, код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: Державна судова адміністрація України «Судовий збір»/22030106, код отримувача: ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя А.М. Бейко