Решение № 116808760, 25.01.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5902/23

Провадження № 2/463/250/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа Львівське комунальне підприємство «Господар» про звільнення самовільно зайнятого приміщення -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті нежитлові приміщення, загальною площею 34,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що будинок за адресою АДРЕСА_2 , знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Львова на підставі рішення Червоноармійського (Личаківського) райвиконкому міст Львова №176 від 10.03.1987. В підвалі даного будинку знаходяться нежитлові приміщення із індексами 4а-1,4а-2,ІІІ,загальною площею 34,2 кв.м. В процесі здійснення своїх повноважень позивачу стало відомо, що дане приміщення незаконно утримується та використовується відповідачем. В результаті обстеження нежитлових підвальних приміщень встановлено, що доступ до таких відсутній. Згідно усної інформації, наданої представником ЛКП «Господар» мешканці будинку відмовляються надати доступ в будинок для обстеження зазначеного об`єкта. Також представником ЛКП «Господар» була надана інформація, що спірні приміщення перебувають в користуванні відповідача. Відповідно до листа ЛКП «Управитель» спірні приміщення використовує відповідач, проте, жодних документів на підтвердження свого права на власності не надає та приміщення не звільняє.

Вказує, що незаконне володіння відповідачем об`єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об`єктом, вирішувати питання про подальше користуванням ним тощо, тому просить позов задовольнити.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не було подано.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заявапоступила досуду 11.07.2023.

Ухвалою судді від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість для подання заяв по суті справи.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін, в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, і перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.

Ухвалою від 29.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Підготовче провадженнязакрито ухвалоюЛичаківського районногосуду м.Львова від 05.12.2023. Справа призначена до судового розгляду по суті, судовий розгляд справи призначено на 25.01.2024.

Під час судового розгляду даної справи судом заслухано вступне слово представника позивача, досліджено представлені докази, які наявні в матеріалах.

Сторони мали можливість надавати суду пояснення та докази, якими підтверджуються їхні вимоги чи заперечення. Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Узагальнена позиція учасників справи.

Представник позивача під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні мотивам позову та просить такий задоволити.

Відповідач під час підготовчого судового засідання заявляв клопотання про закриття провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено, в подальшому подав заяву про проведення судового розгляду справи в його відсутності, вважає, що жодних доказів на підтвердження його протиправних дій позивачем не представлено.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Оскільки учасникам справи була забезпечена можливість представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд вважає за можливе заслухати справу у відсутності осіб які не з`явились на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Позиція суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

В судовому засіданні встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Львова на підставі рішення Червоноармійського (Личаківського) райвиконкому міст Львова №176 від 10.03.1987. В підвалі даного будинку знаходяться нежитлові приміщення із індексами 4а-1,4а-2,ІІІ,загальною площею 34,2 кв.м. (а.с.7-19).

Листом відповідача від 19.05.2020 директору ЛКП «Господар», відповідач як уповноважена особа співвласників будинку АДРЕСА_2 повідомив директора ЛКП «Господар» про неправомірність вимог щодо надання мешканцями даного будинку документів, що підтверджують право користування спірними підвальними приміщеннями (а.с.20).

Також між Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради та відповідачем велась переписка з приводу проведення процедури списання будинку АДРЕСА_2 з балансу міської ради (а.с.21).

Крім того, керівники ЛКП «Управитель» та ЛКП «Господар» повідомляли керівника управління комунальної власності про те, що спірні приміщення використовує відповідач, однак документів про підтвердження права власності на нежитлове приміщення не надає, приміщення не звільняє (а.с.21-23,27), в подальшому вимоги про звільнення спірного приміщення неодноразово надсилались відповідачу (а.с.24-25).

З акту комісії Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.04.2023 (а.с.29-31) вбачається, що на момент проведення обстеження комісією доступ до брами та вхідних дверей в під`їзді будинку відсутній, фактичне цільове використання спірного приміщення не встановлено.

З метою звільнення відповідачем приміщення позивач звернувся до суду з цим позов.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином з огляду на факти справи та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першогостатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд в першу чергу повинен вирішити, чи доводиться зібраними доказами факт незаконного утримання та використовування відповідачем спірного приміщення.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст. 327 ЦК України у комунальнійвласності ємайно,у томучислі грошовікошти,яке належитьтериторіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думкусуду,позивач не довів належними і допустимими доказами факт того, що спірне приміщення самовільно зайняте саме відповідачем, тобто, що саме він незаконно володіє, користується та розпоряджається спірним приміщенням.

Долучені до матеріалів справи листи-переписки між різними ЛКП, тим більше усне повідомлення представника ЛКП «Господар» про те, що спірне приміщення незаконно використовується відповідачем не є належним та допустимим доказом, так як і не є таким доказом переписка між відповідними комунальними підприємствами та органами місцевого самоврядування та відповідачем, оскільки в такій він виступав як уповноважена особа від співвласників будинку, в якому останній проживає.

За відсутності належних та допустимих доказів, суд в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,200,206,223,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 5, 11, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові Управління комунальноївласності Департаментуекономічного розвиткуЛьвівської міськоїради (м.Львів,пл.Галицька,15,код ЄДРПОУ25558625)до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ),третя особаЛьвівське комунальнепідприємство «Господар»(м.Львів,вул.Личаківська,75,код ЄДРПОУ20822324)про звільненнясамовільно зайнятогоприміщення загальною площею 34,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.02.2024.

Суддя: Леньо С. І.