Решение № 116804188, 05.02.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 рокусправа № 380/29343/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича із вимогою визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2023 № 73430205.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.12.2023 позивач відкривши мобільний додаток «ДІЯ» виявив у графі «Виконавчі провадження» інформацію про виконавче провадження №73430205, відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем на підставі постанови Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759. Стягувачем за вказаною постановою зазначено Державу. Разом з тим, як зазначає позивач, примусове виконання постанов про накладення адміністративного штрафу покладається виключно на орган державної виконавчої служби. Таким чином, на думку позивача, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, відкривши виконавче провадження №73430205 на підставі згаданої постанови, порушив правила прийняття виконавчих документів до провадження та протиправною виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2023 № 73430205.

Окрім цього, позивач вказав, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759 не відповідає вимогам виконавчого документа, оскільки в такій не зазначено місцезнаходження стягувача та не зазначено його ідентифікаційного коду. Також у постанові зазначено місце проживання чи перебування позивача: АДРЕСА_1 . У той же час позивач відмічає, що за вказаною адресою він ніколи не проживав та не перебував.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що листом №02-05/469-1 від 14.11.2023 Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (що йшов додатком до постанови) повідомлено приватного виконавця про те, що у постанові помилково зазначено стягувачем Державу, та просили вважати правильним стягувача Департамент мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Ухвалою судді від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення в ній недоліків.

Ухвалою судді від 25.12.2023 в справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Вказаною ухвалою також зобов`язано Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради надати суду:

1) відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT (VIN: НОМЕР_1 ), власником якого є ОСОБА_1 ;

2) доказ направлення ОСОБА_1 постанови Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759.

Департамент мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради подав до суду письмові пояснення (вх. №2074ел. від 01.02.2024), у яких представник зазначила, що постанова про накладення адміністративного стягнення РАП294944759 була надіслана позивачу ОСОБА_1 , за яким зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , на адресу реєстрації його місця проживання, що наведена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (Львівська обл., Яворівський р-н, м.Яворів, вул.Івана Хрестителя, 52).

Також звернув увагу на те, що винесення інспектором з паркування постанови про накладення адміністративного стягнення супроводжується надісланням до ЄДРТЗ автоматичного запиту про транспортний засіб виходячи із державного номерного знаку, що був ним зафіксований в момент фіксації адміністративного правопорушення та складення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, без можливості здійснення ручного введення пошукової інформації, формування окремо сформованих запитів.

У судове засідання, що відбулось 05.02.2024, сторони не з`явились, проте подали до суду клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі.

За результатом проведеного судового засідання суд вирішив перейти до письмового провадження з метою подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759 від 15.04.2022, винесеною Департаментом мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. Стягувач: Держава.

Листом Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради №02-05/469-1 від 14.11.2023 повідомлено приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. про наступне: «Працівниками Департаменту міської мобільності та вуличної Інфраструктури Львівської міської ради на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. було надіслано заяву від 13.11.2023 року за вихідним номером « 02-05-17264/В-7» про прийняття до виконання та виконавчий документ: постанова про накладення адміністративного стягнення РАП 294944759 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп. (1360,00 грн. при пред`явленні до примусового виконання). У скерованій заяві Стягувачем було помилково зазначено: «Держава» Просимо вважати правильним стягувана: «Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.»

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 27.11.2023 на підставі вищевказаної постанови відкрито виконавче провадження ВП №73430205. Стягувач: Департамент мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Вважаючи вказану постанову від 27.11.2023 протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон №1403-VIII).

Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 2 частини 2 статті 5 Закону №1404-VIIІ приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Пунктом 4 частини 2 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України)

Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Системне тлумачення вищенаведених норм права дає суду підстави дійти висновку про те, що примусове виконання рішень за якими боржником чи стягувачем є, зокрема, держава відноситься до компетенції органів державної виконавчої служби.

Суд встановив, що на адресу суду приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича надійшла постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759 від 15.04.2022, винесена Департаментом мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради щодо ОСОБА_1 . Стягувачем у такій постанові зазначено Державу.

Водночас, разом із вищезгаданою постановою серії РАП №294944759 від 15.04.2022 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича також надійшов лист Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради №02-05/469-1 від 14.11.2023, яким фактично виправлено допущену у такій постанові помилку шляхом зазначення стягувача Департамент мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Суд відзначає, що Департамент мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради є органом місцевого самоврядування, оскільки такий уповноважений на вирішення питань місцевого значення, та не належать до системи органів державної влади.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відтак, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М., прийнявши виправлену постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №294944759 від 15.04.2022 до свого провадження та відкривши виконавче провадження від №73430205 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження місця проживання чи перебування позивача: АДРЕСА_1 (за якою, як зазначає позивач, він ніколи не проживав), суд зазначає таке.

Згідно із ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа та фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Таким чином, відомості про особу, яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, містяться у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів та визначаються виходячи із державного номерного знаку транспортного засобу.

Згідно з п.1 розд. І Положення про Єдиний державний реєстр транспортних засобів, що затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 №779 (далі - Положення про ЄДРТЗ), Єдиний державний реєстр транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ) - це інформаційна система, яка є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (далі - ЄІС МВС), що забезпечує накопичення, використання, узагальнення, зберігання, передачу, захист інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Згідно з п.6 Порядку, до ЄДРТЗ уносяться такі відомості про власника (співвласника) транспортного засобу: 1. прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження; 2. повне найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб); 3. адреса реєстрації місця проживання фізичної особи або адреса місцезнаходження юридичної особи; 4. назва, серія (за наявності), номер, дата видачі документа, що посвідчує особу, та найменування органу, який його видав; 5. реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону).

Виходячи з п.1 розд. ІІІ Порядку, органи місцевого самоврядування та, зокрема, Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, є користувачем ЄДРТЗ, який здійснює виключно пошукові дії в ЄДРТЗ згідно з наданими правами доступу. Ведення ЄДРТЗ здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.

Суд звертає увагу на те, що винесення інспектором з паркування постанови про накладення адміністративного стягнення супроводжується надісланням до ЄДРТЗ автоматичного запиту про транспортний засіб виходячи із державного номерного знаку, що був ним зафіксований в момент фіксації адміністративного правопорушення та складення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, без можливості здійснення ручного введення пошукової інформації, формування окремо сформованих запитів.

Відтак отримавши з ЄДРТЗ адресу реєстрації місця проживання чи перебування фізичної особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, уповноважена особа Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради зобов`язання скерувати постанову про накладення адміністративною стягнення за такою адресою.

Судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення РАП294944759 була надіслана позивачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації його місця проживання, що наведена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (Львівська обл., Яворівський р-н, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя, 52).

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось 30.04.2022 на адресу Департаменту разом з конвертом, причиною повернення такого відправлення зазначено: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно з ч. 10 ст. 279-1 КупАП у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Таким чином суд доходить висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення РАП294944759 набрала законної сили 30.04.2022, а позивача слід вважати таким, що належно чином повідомлений про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відтак, відповідач, скерувавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2023 № 73430205 за адресою, вказаною у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності серії РАП294944759 від 15.04.2022, знову ж таки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЖелік О.М.