Решение № 116801807, 06.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Справа№200/6705/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №057250005486 від 03.11.2023 та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №057250005486 від 03.11.2023 та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незалежно від віку має право на державну пенсію за віком та у жовтні 2023 року він звернувся до відповідача з заявою засобами веб-порталу ПФУ про призначення йому пенсії та надав всі необхідні документи. Позивач зазначив, що на момент звернення його пільговий стаж склав понад 15 років за професією, що дає право на призначення пенсії за віком та внаслідок розгляду відповідачем його заяви було прийнято рішення №057250005486 від 03 листопада 2023 року про відмову в призначенні пенсії, з підстав, що він не має необхідного пільгового та страхового стажу. Позивач зауважив, що як вбачається з рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, відповідач не взяв до розрахунку його стажу періоди які зазначені в трудовій книжці, відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , враховуючи виправлену дату народження, а саме місяць народження, чим порушено п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач зауважив, що відповідачем до уваги також не були взяті довідки, оскільки підприємство яким видані довідки не є правонаступником ліквідованого підприємства чи архівною установою. Позивач взагалі не згоден з міркуванням відповідача і вважає, що відповідач своїми незаконними діями протиправно не здійснює призначення йому пенсії за віком відповідно до його заяви.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відзив на позовну заяву, в якому було зазначено наступне, що 26.10.2023 позивач звернувся із заявою №3172 через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві винесено рішення від 03.11.2023 №057250005486 про відмову позивачу щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви від 26.10.2023. Відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що згідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, дублікат трудової книжки, військовий квиток, довідки про підтвердження стажу) загальний страховий стаж позивача складає 3 роки 4 місяці 27 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 25.02.2008, оскільки виправлення дати народження виконано з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а періоди роботи до 25.02.2008 внесені з порушенням вимог пунктів 5.2, 5.3 Інструкції. До страхового та пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 04.10.2023 №26/381, оскільки підприємство яким видана довідка не є правонаступником ліквідованого підприємства чи архівною установою. Відповідач зазначив, що враховуючи вищенаведене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підп.1 п.2 ст.114 ЗУ №1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 та страхового стажу. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06.02.2024 було виправлено описку допущену в ухвалі суду при відкритті провадження від 24.11.2023 стосовно правильного зазначення прізвища позивача та правильного номеру рішення про відмову у призначенні пенсії прийнятого відповідачем за результатом розгляду його заяви про призначення пенсії.

Ухвалою суду від 06.02.2024 у задоволенні клопотання відповідача щодо залучення до справи другим відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено.

Про відкриття провадження у справі, відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до наявності у нього реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 24.11.2023.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття на його електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену ним у позовній заяві, що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2023 №200/6705/23.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області від 05.02.2001 є громадянином України.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ЄДРПОУ: 42098368, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, підтверджується наявною копією заяви, позивач засобами веб-порталу звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком від 26.10.2023. За принципом екстериторіальності для розгляду даної заяви було обрано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

За результатом розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057250005486 від 03.11.2023, відповідно до якого було зазначено наступне, 26.10.2023 №3172(вебпортал) звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), не працює, щодо призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Атестація робочого місяця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Відповідно до пункту 4.2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004). Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. Крім того, повідомляємо, що у разі ліквідації підприємства, без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, здійснюється Комісіями при Головних управліннях Пенсійного фонду України в областях та в м. Києві відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за№ 1231/13105). Згідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, дублікат трудова книжка, військовий квиток, довідки про підтвердження стажу) загальний страховий стаж складає 3 роки 4 місяці 27 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 25.02.2008, оскільки виправлення дати народження виконано з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а періоди робот до 25.02.2008 внесені з порушення вимог пунктів 5.2, 5.3 Інструкції. До страхового та пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 04.10.2023 №26/381, оскільки підприємство яким видана довідка не є правонаступником ліквідованого підприємства чи архівною установою. Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1 та страхового стажу.

Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом, у своїй позовній заяві зазначив, що його пільговий стаж складає понад 15 років за професією, що дає право на призначення пенсії за віком та у своїх позовних вимогах просив зарахувати до його страхового та пільгового стажу за Списком №1 (шахтарі) - з 01.09.1983 по 31.10.1983 на підприємстві шахта «Селидівська» В/О Селидіввугілля; з 18.12.1985 по 07.04.1987 на підприємстві шахта «Селидівська» В/О Селидіввугілля; з 28.04.1987 по 20.03.1992 на підприємстві шахта №2 «Новогродівська» Селидівського В/О по добичі вугілля; з 24.03.1992 по 31.12.1999 на підприємстві МКП «Шахтоспецмонтаж».

Отже, спірним питанням в даній справі є не зарахування відповідачем позивачу періодів його роботи зазначених у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 дата заповнення 25.02.2008 та відповідно до довідок підтверджуючих наявний трудовий стаж та як наслідок прийняття спірного оскаржуваного позивачем рішення відповідача від 03.11.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Абзацом 22 статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.10.2023 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах передбачених підп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.

Відповідно до приписів п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до положень підп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», па пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідач прийняв оскаржуване рішення №057250005486 від 03.11.2023 яким було відмовлено позивачу враховуючи, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №1 та страховий стаж.

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанова Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173; постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст. 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Судом було встановлено, що відповідач не зарахував взагалі ніяких періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу за Списком №1, які зазначені у дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 25.02.2008 року та яку він подавав разом із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Відповідач у спірному рішенні від 03.11.2023, що також було продубльовано ним у його відзиві на адміністративний позов, зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 заповненої 25.02.2008, оскільки виправлення дати народження виконано з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а періоди роботи позивача до 25.02.2008 внесені з порушенням вимог пунктів 5.2, 5.3 Інструкції.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Щодо занесення відомостей про працівника, то пунктами 2.11.-2.13. Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Помилка в виправленні у даті народження позивача, а також порушення вимог пунктів 5.2 та 5.3 при заповненні відповідальною особою на підприємстві дублікату трудової книжки позивача не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, а відмова відповідача в зарахуванні цього стажу роботи порушує принцип рівності особи перед законом.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням на зарахування спірних періодів до його пільгового стажу за Списком №1 та страхового стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення дублікату трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Враховуючи вищенаведене, судом була належним чином досліджена трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 25.02.2008 року стосовно спірних періодів в ній наявні наступні записи:

- сторінки 2,3 трудової книжки: з 01.09.1983 по 17.10.1983 - шахта «Селидівська» п/о «Селидіввугілля», прийнятий учнем підземного гірника та направлений на ділянку шахтного транспорту №1; з 18.10.1983 по 31.10.1983 - теоретичне навчання по професії «підземний гірник» з відривом від виробництва; звільнений у зв`язку зі службою в армії; з 18.12.1985 по 02.01.1986 - прийнятий учнем підземного гірником по ремонту гірничих виробків та направлений на ділянку по ремонту гірничих виробків;

- сторінки 4,5 трудової книжки: з 03.01.1986 по 10.02.1986 - направлений на теоретичне навчання по професії «підземний гірник з ргв» з відривом від виробництва; з 11.02.1986 по 09.04.1986 - направлений учнем підземним гірника з ргв на ділянку РГВ на період практики; з 10.04.1984 по 07.04.1987 - переведений підземним гірником по ремонту гірничих виробків 4 розряду на ділянку РГВ;

- сторінки 6,7 трудової книжки: Шахта №2 «Новогродівська» Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля: з 28.04.1987 по 03.05.1987 - прийнятий учнем прохідника на ділянку ПР підземним; з 04.05.1987 по 04.06.1987 - курсове навчання по професії прохідника в УП ш/у «Курахівське»; з 04.06.1987 по 28.08.1987 - практика по професії прохідника;

- сторінки 8,9,10,11 трудової книжки: з 28.08.1987 по 31.03.1990 - переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на ділянку ПР; з 01.04.1990 по 20.03.1992 - переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на ділянку ПР; 01.06.2001 - перейменування підприємства; 02.01.2007 - реорганізація підприємства; 01.04.2007 - реорганізація підприємства;

- сторінки 12,13 трудової книжки: МКП «Шахтоспецмонтаж»: з 24.03.1992 по 31.12.1999 - прийнятий гірничим монтажником підземним з повним робочим днем під землею;

- сторінки 14,15 трудової книжки: ТОВ «Славвотер Констракшен»: з 05.07.2018 по 31.12.2018 прийнятий на посаду помічника виконавчого директора за основним місцем роботи;

- сторінки 16,17 трудової книжки: ПП «Лівіал»: прийнятий на посаду комерційного директора.

Інших даних трудова книжка не містить.

Окремо суд зазначає, що позивачем на підтвердження свого пільгового стажу передбаченого за Списком №1 щодо періодів своєї роботи разом із заявою про призначення пенсії було надано відповідачу наступні довідки:

- довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.10.2023 №26/381, якою підтверджується, що позивач працював повний робочий день на Шахті №2 «Новогродівська» за період з 28.04.1987 по 04.05.1987 за професією підземний учень прохідника на дільниці ПР оплата по тарифній ставці підземного робітника що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; за період з 28.04.1987 по 04.05.1987 та за період з 04.05.1987 по 04.06.1987 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом за професією курсове навчання по професії підземний прохідник, оплата по тарифній ставці підземного робітника, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1; в графі додаткові відомості зазначено - 14.12.2011 архів шахти №2 «Новогродівська» переданий на постійне зберігання на шахту 1/3 «Новогродівська» (наказ №422 Мінвуглепрома України від 03.06.2006; наказ №308 від 16.11.2011 ДП «Селидіввугілля»; ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» є правоприємником архіву шахти №2 «Новогродівська» наказ №422 від 03.06.2006 року);

- довідка про спуски та підйоми в шахту №2 «Новогродівська» видана ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.10.2023 №26/381, якою підтверджується спуски позивача за період з 28.04.1987 по 20.03.1992;

- довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.10.2023 №26/381, якою підтверджується, що позивач працював повний робочий день на Шахті №2 «Новогродівська» за період з 04.06.1987 по 28.08.1987 за професією практика по професії підземний прохідник оплата по тарифній ставці підземного робітника що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; за період з 04.06.1987 по 28.08.1987 та за період з 28.08.1987 по 20.03.1992 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом за професією підземний прохідник з повним робочим днем під землею на дільниці ПР, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1; в графі додаткові відомості зазначено - 14.12.2011 архів шахти №2 «Новогродівська» переданий на постійне зберігання на шахту 1/3 «Новогродівська» (наказ №422 Мінвуглепрома України від 03.06.2006; наказ №308 від 16.11.2011 ДП «Селидіввугілля»; ВП Шахта 1-3 «Новогродівська» є правоприємником архіву шахти №2 «Новогродівська» наказ №422 від 03.06.2006 року);

- довідка про реорганізацію шахти №2 «Новогродівська» виданою ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 04.10.2023 №26/381;

- довідку про заробітну плату для обчислення пенсії виданою МКП «Шахтоспецмонтаж», якою підтверджуються суми заробітної плати позивача отриманим ним під час роботи на цьому підприємстві за 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997 роки;

- довідку виданою МКП «Шахтоспецмонтаж» якою підтверджується, що позивач працював на цьому підприємстві з 24.03.1992 по 31.12.1999 в підземних умовах з повним робочим днем гірничомонтажником підземним, загальний робочий стаж становить 7 років 9 місяців 7 днів, підземний робочий стаж становить 7 років 1 місяць 6 днів, що передбачена Списком №1 розділом 1 підрозділом 1-Г;

- Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яку було видано ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» від 09.11.2022 №1-1193, якою підтверджується факт роботи позивача повний робочий день на підземних роботах ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.09.1983 по 18.10.1983 виконував гірничі роботи видобування вугілля підземним способом за професією учня підземного гірника ділянки шахтного транспорту №1, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; з 18.10.1983 по 31.10.1983 виконував гірничі роботи видобування вугілля підземним способом за професією теоретичне навчання по професії підземний гірник з відривом від виробництва з оплатою по тарифній ставці підземного робочого, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; з 18.12.1985 по 02.01.1986 виконував гірничі роботи, видобування вугілля підземним способом за професією учень підземного гірника по ремонту гірничих виробків ділянки по ремонту гірничих виробків, з оплатою по тарифній ставці підземного робочого, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; з 02.01.1986 по 10.02.1986 виконував гірничі роботи видобування вугілля підземним способом за професією теоретичне навчання по професії підземний гірник по ремонту гірничих виробків з оплатою по тарифній ставці підземного робочого, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; з 11.02.1986 по 09.04.1986 виконував гірничі роботи видобування вугілля підземним способом за професією учня підземного гірника по ремонту гірничих виробків з оплатою по тарифній ставці підземного робочого, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1; з 10.04.1986 по 07.04.1987 виконував гірничі роботи видобування вугілля підземним способом за професією підземний гірник по ремонту гірничих виробків ділянки по ремонту гірничих виробків, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні від 03.11.2023 стосовно того, що до страхового та пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 04.10.2023 №26/381, оскільки підприємство яким видана довідка не є правонаступником ліквідованого підприємства чи архівною установою, суд вважає безпідставними та не обґрунтованими, враховуючи наступне.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 також передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Разом з тим, суд констатує, що перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).

При цьому на час розгляду справи в суді відповідачем не надано суду доказів того, що видані довідки є сфальсифіковані, чи містять неправдиву інформацію. Відсутні також докази того, що відповідач здійснив перевірку даних та встановив обставини, які б спростовували зміст наданих позивачем довідок. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не виконало свій обов`язок щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів позивачем.

Суд наголошує на тому, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Дублікат трудової книжки позивача містить записи про його роботу у спірні періоди зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до його пільгового стажу за Списком №1 та до загального страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі підп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що також підтверджується спірним рішенням, відзивом на позовну заяву та довідкою форми РС-право ППВП ПФУ від 03.11.2023, позивачу взагалі було зараховано до його страхового стажу 3 роки 4 місяці 27 днів, до пільгового стажу позивача передбаченого Списком №1 відповідачем не було зараховано жодного з періодів роботи позивача.

Оскільки спірні періоди роботи позивача підтверджені належно оформленими записами у дублікаті трудової книжки, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні цих періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1 та до страхового стажу позивача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача в частині зарахування до його страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи: на шахті «Селидівська» в/о «Селидіввугілля» з 01.09.1983 по 31.10.1983 року; з 18.12.1985 по 07.04.1987 року; на шахті №2 «Новогродівська» Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля: з 28.04.1987 по 20.03.1992 року; на МКП «Шахтоспецмонтаж» з 24.03.1992 по 31.12.1999 року підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1 зазначених періодів роботи.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу від 03.11.2023 №057250005486, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №057250005486 від 03.11.2023, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підп.1 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком №1 та страхового стажу та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підп.1 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по даній справі із зарахуванням до його пільгового стажу роботи за Списком №1 та страхового стажу періоди роботи: на шахті «Селидівська» в/о «Селидіввугілля»: з 01.09.1983 по 31.10.1983 року; з 18.12.1985 по 07.04.1987 року; на шахті №2 «Новогродівська» Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля: з 28.04.1987 по 20.03.1992 року; на МКП «Шахтоспецмонтаж» з 24.03.1992 по 31.12.1999 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 10.11.2023 позивач за подання адміністративного позову сплатив 1073,60 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 1073,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення №057250005486 від 03.11.2023 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) №057250005486 від 03.11.2023, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підп. 1 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком №1 та страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 26.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підп.1 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по даній справі та зарахувати до його пільгового стажу роботи за Списком №1 та страхового стажу наступні періоди роботи: на шахті «Селидівська» в/о «Селидіввугілля»: з 01.09.1983 по 31.10.1983 року; з 18.12.1985 по 07.04.1987 року; на шахті №2 «Новогродівська» Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля: з 28.04.1987 по 20.03.1992 року; на МКП «Шахтоспецмонтаж» з 24.03.1992 по 31.12.1999 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 лютого 2024 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець