Решение № 116801751, 05.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Справа№200/6838/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач), через свого представника адвоката Годунова В.С., який діє на підставі ордеру від 16.01.2023,звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 25.10.2018 по 26.12.2019;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 року по 11.11.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 року по 11.11.2023;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він проходив службу у різних військових частинах АДПСУ, зокрема з 26.12.2016 по 24.10.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , переведений до ДЛРУ АДПСУ (в/ч НОМЕР_3 ), 26.12.2019 звільнився з ДЛРУ АДПСУ (в/ч НОМЕР_3 ) (правонаступник всіх прав та обов`язків - АДПСУ). При звільненні позивачу не виплачені усі належні при звільненні суми, у зв`язку з чим він звертався з позовом до суду у справі №200/3126/22 (суд присудив виплатити індексацію), №200/2267/23 (суд присудив виплатити індексацію з правильним алгоритмом розрахунку). Належним відповідачем суд вважав військову частину, з якої позивач звільнявся та яка мала провести розрахунок. Виплата за судовим рішенням відбулася лише 11.11.2023, що підтверджується доданими документами. Водночас, право на виплату індексації виникало у позивача ще у 2016-2018 році, існує затримка як у виплаті цієї суми під час проходження служби, так і під час розрахунку при звільненні. Також зазначає, що позивач з військової частини НОМЕР_2 був переведений до військової частини НОМЕР_3 та прослужив там з 25.10.2018 по 26.12.2019, на думку позивача, за цей період індексацію також додатково слід сплачувати у фіксованому розмірі, з урахуванням базового місяця березня 2018 та абз.4-6 пункту 5 Порядку №1078. У зв`язку з цим позивачу додатково слід виплатити середній заробіток за час затримки в розрахунку, а також компенсацію за несвоєчасну виплату сум. Однак, ці суми добровільно відповідач не виплатив, що на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність.

Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорта чи іншого документу, що посвідчує особу позивача, з відомостями про зареєстроване місце проживання або місце перебування позивача).

Представником позивача усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.

07 грудня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Відповідачем надано відповідь на відзив, яку в подальшому відповідач заявою від 03.01.2024 просить вважати помилково надісланою з технічних причин.

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якої наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України довідку про середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням, а також середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за цей же період.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року витребувано у позивача завірену належним чином копію документа на підтвердження зміни прізвища позивача або особистих карток заробітної плати на ім`я ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі.

На виконання зазначених ухвал суду позивачем та відповідачем надано витребувані документи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (до 12.02.2021 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_4 від 12.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, наявною в матеріалах справи, РНОКПП НОМЕР_1 .

В період з 26.12.2016 по 24.10.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

В період з 25.10.2018 по 26.12.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №200/3126/22 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039; 01034, місто Київ, вул. Володимирська, 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 200/3126/22- залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 200/3126/22 - залишено без змін.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2023, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №200/3126/22 Адміністрацією Держприкордонслужби ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, що підтверджується довідкою-розрахунком від 30.05.2023 №47, розрахунковим листом за травень 2023 та платіжною інструкцією №1183 від 19.05.2023.

Наведені обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі №200/2267/23 та не доказуються при розгляді цієї справи, відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі №200/2267/23 позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації державної прикордонної служби України (01034, м.Київ, вул.Володимирська, буд. 26, ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправною бездіяльність Адміністрації державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та у невиплаті позивачу сум індексації грошового забезпечення, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум, визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.10.2018, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.10.2018 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зазначене рішення набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі №200/2267/23 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення 10.11.2023 в сумі 61654, 67 грн (шістдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири гривні 67 копійок), що підтверджується копією виписки з карткового рахунку, наявною в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем при звільнені проведено відповідачем 10.11.2023.

Період затримки розрахунку при звільненні - з 27.12.2019 (наступний день після звільнення зі служби) по 09.11.2023.

Відповідно особистої картки заробітної плати позивача за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена в сумі 1966,31 грн.

Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 25.10.2018 по 26.12.2019 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - Закон №2011-XII).

Приписами статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018 (надалі - Постанова № 704), змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу, зокрема значно підвищено посадові оклади.

Отже, за період з березня 2018 року по день звільнення позивача зі служби для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місцем слід вважати березень 2018 року з урахуванням правил визначення фіксованої суми індексації (різниці між попередньою сумою індексації і розміром підвищення доходу) згідно абзацу 4 пункту 5 Постанови № 1078.

Суд звертає увагу на те, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру посадового окладу, яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294 та не залежить від зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів (в тому числі премії та додаткових видів грошового забезпечення таких як надбавки, підвищення, винагороди).

В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" та Постанови № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є березень 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704.

Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів військовослужбовців правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).

При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Тобто, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Однак, у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Водночас, відповідно до вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Доказів виплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 відповідачем не надано, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 25.10.2018 по 26.12.2019 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 року по 11.11.2023 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 року по 11.11.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістомстатті 17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначеніЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон № 2011-ХІІ).

На підставістатті першої Закону № 2011-ХІІсоціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другоюстатті 1-2 Закону № 2011-ХІІу зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 1 пункту першогостатті 9 Закону № 2011-ХІІдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як визначено частиною другою цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

На підставі частини другоїстатті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналіз правових норм свідчить, що звільнений з військової служби військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечений матеріальним і грошовим забезпеченням.

Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, позивач виключений зі списків та всіх видів забезпечення 26 грудня 2019 року, проте, фіксована індексація виплачена йому відповідачем на виконання рішеня Донецького окружного адміністративного суду № 200/2267/23 тільки 10.11.2023.

Отже, станом на день виключення позивача зі списків та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним розрахунок у повному обсязі, а останній день розрахунку становить 10.11.2023.

Законом № 2011та Положенням №1153/2008 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовця.

Статтею 117 КЗпП Українивизначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справипо день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Отже, належним способом захисту прав працівника у випадку вирішення спору на його користь є стягнення визначеного судом як органом, який виносить рішення по суті спору, розміру відшкодування за час затримки.

Суд зауважує, що відповідно достатті 117 КЗпП Україниу чинній її редакції згідно ізЗаконом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

На дату звернення позивача до суду з цим позовом (28.11.2023)стаття 117 КЗпП Українидіяла в редакції, викладеній згідно ізЗаконом № 2352-ІХ, і підлягає застосуванню.

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 розділу І Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

На підставі пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №7 від 29.01.2024 середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 321,30 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем відбувся 10.11.2023, тому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає виплаті позивачу за шість місяців з 10.05.2023 по 09.11.2022 - 184 дні.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 59119,20 грн (середньоденне грошове забезпечення 321,30 грн х 184 календарних дні).

В той же час, в цій справі наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, тому до спірних правовідносин застосовується механізм розрахунку середнього заробітку за час затримки, визначений Верховним Судом в постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

По-перше, визначається відсоткове співвідношення загальної суми виплат, що підлягала виплаті, та суми, що не була виплачена в день звільнення, тобто виплату якої затримано.

Так, позивачу при звільненні у грудні 2019 року виплачено 36045,44 грн.

На виконання рішення суду №200/3126/22 в травні 2023 - 1305,17 грн.

Невиплачена позивачу при звільненні, а остаточно виплачена 10.11.2023 сума на виконання рішення суду, №200/2267/23 сума становить 61654,67 грн.

Тобто, загальна сума виплат на момент здійснення остаточного розрахунку повинна була становити 99005,28 грн (36045,44 +62959,84).

Тож відсоткове співвідношення невиплаченої суми буде становити: 62959,84/ 99005,28 х 100% = 63,6 %.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням істотності частки 63,6% становить 37599,81 грн (59119,20 х 63,6% / 100%).

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 09.11.2022 в сумі 37599,81 грн. та зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з з 27.12.2019 по 09.11.2022 в сумі 37599,81 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто ст. 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та вважає, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.

Крім того, аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.».

З викладених підстав, суд не застосовує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №160/35/20.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені позивачу у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно та зобов`язання відповідача нарахувати на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені позивачу у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Враховуючи те, що нормиКАС УкраїнитаЗакону України "Про судовий збір"не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 25.10.2018 по 26.12.2019.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 09.11.2023 в сумі 37599,81 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 81 копійка).

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 09.11.2023 в сумі в сумі 37599,81 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 81 копійка).

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені позивачу у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені ОСОБА_1 у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно, та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В частині інших позовних вимог,- відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко