Постановление суда № 116769131, 05.02.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

05 лютого 2024 року Справа № 280/239/24 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927)

про визнання дій протиправними, визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 2), до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 3), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача 2 в особі Спеціаліста відділу обслуговування громадян №10 ОСОБА_2 , яка 08.04.2022 не тільки відмовилась прийняти від позивача заяву про призначення/перерахунок пенсії, заповнену в друкованому вигляді згідно з Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а взагалі не надала для підпису ані заяву про призначення/перерахунок пенсії від 08.04.2022, ані Пам`ятку пенсіонера від 08.04.2022, та таким чином обмежила права заявника самостійно визначити період страхового стажу, що виключається із періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії;

визнати протиправними рішення відповідача 3 на виконання судових рішень в адміністративній справі №280/4284/22, а саме: від 07.04.2023 №084050009870, від 15.05.2023 №084050009870, від 24.05.2023 №084050009870, від 25.05.2023 №084050009870, від 18.09.2023 №084050009870, від 19.09.2023 №084050009870;

зобов`язати відповідача 3 вчинити певні дії щодо призначення пенсії належним чином, а саме: здійснити нарахування пенсії у повному обсязі («правильному» розмірі) з належною оптимізацією при призначенні пенсії без проведення нарахування автоматизованим способом у відповідності до чинного законодавства на виконання судових рішень в адміністративній справі №280/4284/22, беручи до уваги п. 4 Пам`ятки пенсіонера;

зобов`язати відповідача 1 вчинити певні дії та здійснити виплату раніше виплаченої заборгованості з пенсійних виплат з компенсацією втрати частини доходів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.01.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу наданий строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду:

обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку; належним чином завірені копії документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом;

позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності) або номер та серію паспорту (за відсутності РНОКПП), а також її копій для надіслання іншим учасникам справи;

оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 3633,06 грн., оформленого відповідно до вимог законодавства.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем 01.02.2024 надано заяву (вх. №5294) про усунення недоліків.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Стосовно наведення обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку разом із належним чином завіреними копіями документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивач наголошує, що до цього часу від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як органу який призначає пенсію, відсутнє направлення на адресу заявника та отримання рішень від 07.04.2023 №084050009870, від 15.05.2023 №084050009870, від 24.05.2023 №084050009870, від 25.05.2023 №084050009870. Стверджує, що з приводу оскарження рішення відповідача-3 від 07.04.2023 №084050009870 зверталась із скаргами до Міністра соціальної політики та голови Пенсійного фонду України та відповіді отримано лише у листопаді 2023 року, при цьому, рішення відповідача-3 від 15.05.2023 №084050009870, від 24.05.2023 №084050009870, від 25.05.2023 №084050009870 позивачем отримані лише 07.07.2023. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2 08.02.2022 підкреслює, що про службове підроблення позивачу стало відомо лише 06 вересня 2023 року із відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області №0800-0202-8/60049. Таким чином, вважає, що звернення до суду відбулось у 6-місячний термін, а у разі іншого просить вважати пропуск строку звернення до суду з поважних та об`єктивних обставин, які не залежали від волі позивача.

Відповідно до ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Виходячи з наведених норм, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (зокрема, ст. 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005№ 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із ст. 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема згідно із п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (п. 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти, як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Разом з цим, враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом встановлено, що про існування спірного рішення відповідача-3 від 07.04.2023 №084050009870 позивач дізнався 28 квітня 2023 року з отриманого листа-відповіді №7376-6894/Б-1600-23.

Стосовно посилання позивача на оскарження даного рішення у адміністративному порядку до Міністра соціальної політики та голови Пенсійного фонду України суд зауважує, що доказів направлення та/або отримання останніми скарг позивача від 29.04.2023, копії яких надані позивачем до суду, матеріали справи не містять, як і не містять доказів отримання відповідей на так скарги у листопаді 2023 року.

При цьому, про існування рішень від 15.05.2023 №084050009870 (про призначення пенсії), від 24.05.2023 №084050009870 (про перерахунок пенсії), від 25.05.2023 №084050009870 (про перерахунок пенсії) позивач дізнався з листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 09.06.2023 №8921-8939/Б-02/8-0800/23, в якому повідомлено, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській області позивачу призначено пенсію за віком з 08.04.2022 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що в ході перевірки правильності виконання рішення суду Головним управлінням було встановлено, що при опрацюванні пенсійної справи не враховано заробітну плату за 60 календарних місяців страхового стажу до 30.06.2000, у зв`язку із чим пенсійну справу переглянуто. Розмір пенсійної виплати розрахований із заробітної плати 9191,86 грн. визначеної за період роботи з перервами з 01.04.1987 по 31.03.1992 на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.06.2021 з перервами, на підставі персоніфікованого обліку, з урахуванням страхового стажу 29 р. 4 міс. 24 дні (коефіцієнт страхового стажу 0,29333). Крім того, повідомлено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" проведено перерахунок пенсії, після якого розмір пенсійної виплати збільшився та становить 3470,31 грн.

З даним позовом позивач звернувся до суду лише 05.01.2024 (згідно з датою календарного штампу канцелярії суду), тобто із пропуском 6-місячного строку.

Стосовно посилання позивача на відсутність направлення на адресу заявника та отримання заявником спірних рішень, суд вказує, що бездіяльність відповідача в цій частині позивачем не оскаржується.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 2, які полягають у відмові прийняти від позивача заяву про призначення/перерахунок пенсії, заповнену в друкованому вигляді згідно з Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не наданні для підпису ані заяви про призначення/перерахунок пенсії від 08.04.2022, ані Пам`ятки пенсіонера від 08.04.2022, суд вважає, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач мав дізнатись саме 08.04.2022 під час подачі до територіального органу Пенсійного фонду заяви про призначення пенсії. При цьому, незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

При цьому, суд зазначає, що ознайомлення позивача з листом ГУ ПФУ в Запорізькій області №0800-0202-8/60049 від 06.09.2023 у відповідь на його запит від 01.09.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не наведено жодних обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а судом таких не встановлено.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст. 123 КАС України

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом в частині вимог щодо визнання протиправними дій відповідача 2, вчинених 08.04.2022, а також рішень відповідача 3 від 07.04.2023 №084050009870, від 15.05.2023 №084050009870, від 24.05.2023 №084050009870, від 25.05.2023 №084050009870, а доводи, наведені позивачем у заяві не є поважними. Інших причин неможливості своєчасного звернення до суду із позовом у заяві не наведено, тому позовну заяву в цій частині слід повернути позивачеві на підставі п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Щодо не зазначення у позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності) або номер та серію паспорту (за відсутності РНОКПП) позивач зазначає, що реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорту є конфіденційною інформацією чи/або персональними даними згідно з рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2012 від 20.01.2012, суд не запитував у позивача згоду на використання на використання реєстраційного номеру облікової картки платника тощо та не надавав відповідної заяви для надання згоди. Вважає, що зазначення в тексті позовної заяви реєстраційного номеру облікової картки платника не слугує інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини ОСОБА_1 , аналогічно і щодо ідентифікації за номером і серією паспорту. Вказує, що жодною статтею КАС України не передбачено надання саме до позовної заяви копії паспорту позивача.

З цього приводу суд зауважує, що ч.5 ст.160 КАС України встановлені вимоги до змісту позовної заяви, пунктом 2 якої передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу).

Проте, позивачем у позовній заяві не зазначено свій реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серію паспорту (за відсутності РНОКПП), у зв`язку із чим ухвалою суду від 10.01.2024 зобов`язано позивача надати до суду позовну заяву, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності) або номер та серію паспорту (за відсутності РНОКПП), а також її копії для надіслання іншим учасникам справи. При цьому, жодних вимог про надання копії паспорту судом не висувалось.

Вказані вимоги ухвали суду позивачем у встановлений строк не виконані.

Стосовно сплати позивачем судового збору, суд виходить з такого.

Умови, за яких суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон № 3674-VI. З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не безумовним обов`язком суду.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі №420/1582/19 та від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 і підстави для відступлення від них відсутні.

У постанові від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21 Верховний Суд зазначив:

«Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом п. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).»

З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Суд наголошує, що Законом № 3674-VI чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Так, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, як особи, яка втратила працездатність за віком та з причин скрутного матеріального становища на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI. На підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді позивач надав довідку про доходи №7588875547953510 з Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Запоріжжя за 2023 рік на суму 48711,12 грн. та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року на суму 31489,87грн.

Суд вважає, що Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу не є достатнім доказом підтвердження скрутного майнового стану позивача, оскільки не містить відомостей про отриманий дохід у 4 кварталі 2023 року.

Разом із цим, якщо врахувати вказану довідку, то подані документи доводять, що доходи позивача за попередній рік склали 80200,99 грн, а отже розмір судового збору, який повинен сплачуватися позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника, який становлять 4010,05 грн.

Статтею 5 Закону № 3674-VI не передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справ осіб, які втратили працездатність за віком.

Посилання на рішення Конституційного Суду України, яким на думку позивача, визначено, що пенсія не є доходом, є необґрунтованим.

Так, предметом розгляду Конституційного Суду України у справі № 1-6/2018 були положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, щодо оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів. При цьому, у рішенні від 27.02.2018 № 1-р/2018 зазначено, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності. Тому, вирішуючи питання щодо неконституційності вказаних положень закону, Конституційним Судом України не вирішувалось питання щодо визначення поняття доходу.

Слід зауважити, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, твердження позивача, що пенсія не є доходом, спростовується нормами чинного законодавства.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №521/940/17.

Згідно із позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону № 3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

Викладене спростовує доводи позивача щодо наявності у суду обов`язку звільнити позивача від сплати судового збору.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В.Батрак