Постановление суда № 116769113, 05.02.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 лютого 2024 року Справа № 280/9928/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження у справі

за позовом ОСОБА_1

до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,

Міністерства оборони України

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , 1944 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_3 .

Ухвалою від 04.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 04.12.2023 суд на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) зупинив провадження у справі №280/9928/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 560/17953/21, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою від 05.02.2024 суд поновив провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити з наступних підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 тощо Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.».

Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд встановити факт родинних відносин між її покійним чоловіком ОСОБА_3 та його покійною матір`ю ОСОБА_4 , а тому під час розгляду цієї справи підлягає вирішенню питання, чи можливо встановити факт родинних відносин з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для отримання одноразової соціальної допомоги пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами особи з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками особи, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства

Водночас, у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із вказаним висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 наголосила на тому, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно постанови від 22.03.2023 про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, враховуючи предмет позову, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, суд вважає, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до суб`єкта владних повноважень, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Суд зазначає, що станом на 05.02.2024 клопотання від позивача про повернення судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову, до суду не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для повернення судового збору з бюджету.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/9928/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунарського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити позивачу, що на підставі частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Роз`яснити позивачу про наявність у неї права на звернення із зазначеними позовними вимогами до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 Комунарський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження: вул. Музична, 2-А, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 09852727.

Відповідач 2 Міністерство оборони України, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 05.02.2024.

Суддя К.В.Мінаєва