Решение № 116758322, 05.02.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7062/18

Провадження №2/367/290/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

представника відповідача Боровської Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим що, 16.01.2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та АТ «ЗЛАТОБАНК» укладено договір відступлення права вимоги, згідно із яким, остання відступила Відповідачу - ОСОБА_2 право вимагати від Банку повернення коштів, які згідно з Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) №076776 від 09.12.14 р. знаходились на депозитному рахунку станом на 15.01.15р. в сумі 12 003,36 дол. США. Зазначили, що пунктом 1.2. Договору про відступлення передбачено, що Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває належне Первісному кредиторові право вимоги у Боржника грошових коштів на загальну суму, 12 003, 36 дол. США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу у розмірі 95, 21 дол. США що складає еквівалент 419 898,62 грн., в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. Однак, вважають, що договір відступлення права вимоги від 16.01.2015 року укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та АТ «Златобанк», є недійсним в силу ст. 203, ст. 215 ЦК України. Вказують, що Рішенням № 30 від 13.02.2015 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато з 14.02.2015 року процедуру виведення АТ «ЗЛАТОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14 лютого 2015 року по 13 травня 2015 року включно. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 р. №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99, «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк». Зазначили, що своїми Рішеннями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подовжував здійснення процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» (рішення від 24.03.2016 року №91 та рішення від 19.04.2018р. №1135) до 13.05.2020 року включно і останнім рішенням (№1135) продовжено повноваження ліквідатора провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків Департаменту управління активів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіній Марині Анатоліївні та під час здійснення тимчасової адміністрації було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та серед інших виявлено правочин, укладений між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо відступлення права вимоги, зокрема: Договір про відступлення права вимоги від 16 січня 2015 року відповідно до якого ОСОБА_1 відступив ОСОБА_2 право вимоги до АТ «ЗЛАТОБАНК». Тому вважають вищевказаний правочин щодо відступлення права вимоги підпадає під критерії недійсності.

Також зазначили, що згідно вимог законодавства Банк не мав здійснити перерахування коштів із рахунку ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , оскільки не було належного розпорядження власника цього рахунку, на проведення вказаної транзакції та внаслідок цього у ОСОБА_2 не виникло грошових вимог до Банку на підставі укладеного оспорюваного договору відступлення права вимоги. У зв`язку з чим просили суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 16.01.2015 укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «ЗЛАТОБАНК» з дати його укладення. Застосувати наслідки недійсності Договору про відступлення права вимоги від 16 січня 2015 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «ЗЛАТОБАНК» з дати його укладення шляхом: - визнання відсутності відступлення права грошової вимоги на загальну суму, 12 003,36 дол. США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу у розмірі 95,21 дол. США що складає еквівалент 419 898,62 грн., в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав від Первісного кредитора ( ОСОБА_1 ) на користь Нового кредитора ( ОСОБА_2 ); -визнання відсутнім зобов`язання АТ «ЗЛАТОБАНК» виконувати свої обов`язки перед ОСОБА_2 на загальну суму 12 003,36 дол. США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу у розмірі 95,21 дол. США, що складає еквівалент 419 898,62 грн., в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав від Первісного кредитора ( ОСОБА_1 ) на користь Нового кредитора ( ОСОБА_2 ) за договором відступлення права вимоги від 16.01.2015 р. та стягнути з Відповідачів на користь Позивача суму судового збору.

Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив, у якому повідомив, що він не визнає позов в повному обсязі, зазначив, що позовна заява необґрунтована, вимоги Позивача є безпідставними, а тому незаконним, і в задоволенні позову має бути відмовлено.

В обґрунтування відзиву зазначив, що 16 січня 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» уклали Договір про відступлення права вимоги. Згідно умов укладеного Договору він набув від ОСОБА_1 банку вкладника право вимагати від АТ «Златобанк» повернення вкладу, нарахованих процентів в сумі 12 098,57 доларів США, тобто став кредитором банку на цю суму. Зазначив, що Договори про відступлення були підписані також і банком, як це вимагалося умовами про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка була розміщена на сайті банку. Крім того, наголосив, що від імені банку оскаржуваний Договір підписав Голова Правління банку та сторони цілком чітко уявляли правову природу договорів, що укладалися, їх наслідки, та мали на меті досягнення саме такого результату, внутрішня воля сторін правочину і їх зовнішнє волевиявлення відповідали одне одному. Тому, вважав, твердження Позивача про те, що договір було укладено під впливом помилки абсолютно безпідставне. Також зазначив, що посилання позивача на ст. 229 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Жодної помилки у сторін договору не було, і позивачем зворотнього не доведено.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року клопотання представника ТОВ «Діджи Фінанс» про залучення правонаступника задоволено. Залучено до участі у справі у якості позивача - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. І. Сікорського, 8.

Позивач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду від відповідача надходила заява про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник адвокат Боровська Н.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, оскільки вважала позовну заяву необґрунтованою, безпідставною, надуманою та такою, що не відповідає законодавству та загальним принципам цивільного судочинства.

Так, судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076776 (Договір банківського вкладу) від 09 грудня 2012.

Відповідно до умов вказаного Договору банківського вкладу ОСОБА_1 розмістив у Банку вклад у сумі 12 003,36 доларів США (дванадцять тисяч три долари 36 центів) на строк до 14.12.2015, розмір процентної ставки 9,5%.

Також судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» укладено тристоронній Договір про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015, відповідно до умов якого ОСОБА_1 відступив ОСОБА_2 право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076776 (Договір банківського вкладу) від 09 грудня 2012, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: повернення суми вкладу в розмірі 12 003,36 доларів США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу, в розмірі 95,21 доларів США, всього 12 098,57 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 515 ЦК України Договір банківського вкладу не підпадає під перелік зобов`язань, в яких не допускається заміна кредитора (заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю).

Таким чином при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015 року сторони підтвердили своє волевиявлення згідно до норм чинного ЦПК України.

Відповідно до ст. 518 ЦК України Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком такі заперечення висунуті не були, більш того, підписанням тристороннього Договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015 ПАТ «Златобанк» підтвердив свою згоду з умовами цього договору, зокрема з тим, що відповідно до п.1.3. Договору Новий кредитор ( ОСОБА_2 ) набув право вимагати від Боржника (ПАТ «Златобанк») належного та реального виконання наступних обов`язків: а) повернення суми вкладу в розмірі 12 003,36 доларів США; б) сплати процентів, нарахованих на суму вкладу, в розмірі 95,21 доларів США.

Таким чином, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги відбулась лише заміна кредитора у зобов`язанні, а саме зобов`язання Банку повернути суму вкладу продовжувало існувати.

Окрім того, відповідно до п. 6.6 Договору цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.

Таким чином, вбачається, що тристоронній Договір про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015 був укладений у повній відповідності до вимог цивільного законодавства України. Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (в редакції, чинній на дату укладання спірного правочину) не встановлено, що кредитор (власник рахунку) не може бути замінений іншою особою.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були ідентифіковані Банком як клієнти, це не заперечується Позивачем та підтверджується, зокрема, також укладанням тристороннього договору відступлення між ними та Банком.

Щодо інших тверджень Позивача про неможливість виконання Договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015, зважаючи на норми Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, то такі твердження спростовуються і законодавством, зазначеним вище, і правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, Провадження № 12-176гс18, відповідно до якої:

«43. Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

44. Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 Цивільного кодексу України).

45. За змістом частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

46. Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

47. Разом з тим відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

48. Види банківських вкладів визначено статтею 1060 Цивільного кодексу України, за змістом частин першої та третьої якої договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом установленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

49. Статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

50. Відповідно до частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

51. Згідно з частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

52. При цьому правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема, суб`єктам господарювання, фізичним особам, регулюються Інструкцією № 492, відповідно до абзацу першого пункту 1.4 якої порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

53. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 492 умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

54. За змістом пункту 1.8 Інструкції № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу), де вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

55. З наведеного вбачається, що чинним законодавством України не передбачено заборони на відступлення права вимоги вкладником за договором банківського вкладу (депозиту), у тому числі й щодо частини коштів, розміщених на відповідних вкладних (депозитних) рахунках.

56. Отже, чинним законодавством не передбачено обмежень стосовно передачі фізичною особою (вкладником) своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) іншим особам (відступлення права вимоги), у тому числі й щодо розпорядження грошовими коштами (їх частиною), розміщеними на належному їй вкладному (депозитному) рахунку за відповідним договором.

59. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16) викладено висновок про те, що, виходячи з приписів Інструкції № 492, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

60. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вказаний висновок Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права було викладено з огляду на особливості правового регулювання суспільних відносин стосовно порядку відкриття та використання власниками належних їм поточних рахунків. Натомість, у справі, яка переглядається, правовідносини між сторонами склалися щодо вкладного (депозитного) рахунку, відкритого за договором банківського вкладу (депозиту) фізичній особі (вкладнику).

61. Оскільки категорії «поточний рахунок» і «вкладний (депозитний) рахунок» не є тотожними між собою, мають різну правову природу, що впливає на відмінність правового регулювання відповідних відносин, то правовідносини, які склалися у справі № 910/8058/15-г та у справі, що розглядається, не є подібними між собою. Звідси - відсутні й підстави для відступлення від указаного висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16).»

Таким чином, правове обґрунтування позовних вимог Позивача спростоване Великою Палатою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року.

Крім того, в своєму позові Позивач зазначає статтю 229 ЦК України як підставу визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Підтверджуючи в позовній заяві про помилку Банку, посилаючись на ст. 229 ЦК України, Позивач таким чином підтверджує свій обов`язок відшкодувати заподіяні збитки своїм кредиторам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Формулюючи позовні вимоги, Позивач просить суд визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Златобанк» з дати його укладання та застосувати наслідки недійсності Договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Златобанк» з дати його укладання шляхом:

- визнання відсутності відступлення права грошової вимоги на загальну суму 12 003,36 доларів США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу у розмірі 95,21 дол. США;

- визнання відсутнім зобов`язання АТ «Златобанк» виконувати свої зобов`язання перед ОСОБА_2 на загальну суму 12 003, 36 доларів США та сплати процентів, нарахованих на суму вкладу у розмірі 95,21 дол. США.

Однак вимоги Позивача про застосування наслідків недійсності правочину є односторонніми, порушуючи права інших сторін договору на одержання від Банку коштів за депозитом, що протирічить законодавству України та загальним принципам цивільного судочинства.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК (1618-15).

Також судомвстановлено,що ПостановоюОкружного адміністративногосуду м.Києва від14.07.2017року у справі №826/2184/17; постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019, визнано протиправними та скасовано постанову Правління НБУ від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних»; рішення Фонду від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк»; постанову Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк»; рішення Фонду від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду від 18 травня 2015 року № 100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно; зобов`язано НБУ надати ПАТ «Златобанк» строк, встановлений ч. 7 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ «Златобанк» після проведення заходів з його ліквідації.

Цивільним кодексом України встановлені межі здійснення цивільних прав, так, статтею 13 ЦК України визначено, що: 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. 3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, то відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 11, 13, 15, 203, 215, 216, 229, 512-519 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 242, 257, 263 ЦПК України,

в и р і ш и в :

В задоволені позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності, - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 05.02.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий