Решение № 116749293, 05.02.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15387/23

Провадження № 2/357/732/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі Кононюку П.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

25.10.2023 представник позивача звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 05.12.2023, мотивуючи тим, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачка, за період з 01.07.2017 по 01.10.2023, має заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36199,77 грн. В добровільному порядку зобов`язання щодо сплати коштів за надані послуги відповідачка не виконує. 03.08.2023 КП БМР «Білоцерківтепломережа» відповідачці було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити у добровільному порядку, але боржник не відреагувала на дану пропозицію та не сплатила борг. Тому, просив у судовому порядку стягнути з відповідачки суму боргу за теплову енергію на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» у розмірі 36199,77 грн, за період з 01.07.2017 по 01.10.2023, також, в порядку ст. 625 ЦК України, стягнути за період з 01.07.2017 по 23.02.2022 інфляційні втрати у розмірі 7762,03 грн і 3% річних у розмірі 2752,51 грн, та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

06.12.2023 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.01.2024 представник позивача, за довіреністю у справі Малик Галина Олександрівна, направила до суду заяву, про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує у повному обсязі.

05.02.2024 представник позивача, за довіреністю у справі ОСОБА_2 , подала до суду заяву, про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи тим, що сума боргу за постачання теплої енергії та абонентської плати по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на 05.02.2024 становить 17275,92 грн і є меншою ніж та, що вказана у позові, у зв`язку із частковою сплатою відповідачкою боргу після подачі позову до суду. Тому, просила стягнути з відповідачки на користь позивача суму боргу за період з 01.07.2017 по 01.10.2023 у розмірі 17275,92 грн, за період з 01.07.2017 по 23.02.2022 інфляційні втрати у розмірі 7762,03 грн і 3% річних у розмірі 2752,51 грн, та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

05.02.2024 відповідачка - ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та зазначила, що заяву позивача від 05.02.2024 отримала, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

05.02.2024 судом прийнято до розгляду, в порядку ст. 49 ЦПК України, заяву позивача, про зменшення розміру позовних вимог, та заяву відповідачки, в порядку ст. 206 ЦПК України, про визнання позову.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи (а.с. 9 -10) вбачається, що згідно рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року за №388 виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква є КП БМР «Білоцерківтепломережа» - позивач у справі. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами № 1392 від 09.11.2017 та № 1738 від 10.12.2018 установила тарифи з централізованого опалення, що надається КП БМР «Білоцерківтепломережа», яке є виконавцем вказаної послуги, для населення м. Біла Церква.

Згідно відомостей інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 06.12.2023 (а.с.19), відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.11.2000 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7), за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 29.11.2004 за № 8503, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук В.І.

З розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за вказаною адресою на ім`я відповідачки (а.с. 4), вбачається, що сплата коштів за надані комунальні послуги здійснювалася не у повному обсязі, тому за період з 01.07.2017 по 01.10.2023 виникла заборгованість у розмірі 36199,77 грн.

З матеріалів справи (а.с.8), вбачається, що 03.08.2023 позивач у порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідачки із претензією, щодо сплати в добровільному порядку суми заборгованості, однак борг вона не сплатила, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно наданого позивачем розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на лютий 2024 року (а.с. 31), ОСОБА_1 у січні та лютому 2024 року частково сплатила на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» заборгованість, яка утворилася за період з 01.07.2017 по 01.10.2023.

Таким чином, з наведеного встановлено, що відповідачка сплатила заборгованість зі сплати комунальних послуг частково, після відкриття провадження у справі, тому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути у судовому порядку з відповідачки на свою користь залишок заборгованості у розмірі 17275,92 грн, за період з 01.07.2017 по 01.10.2023, та кошти в порядку ст. 625 ЦК України, за період з 01.07.2017 по 23.02.2022, а саме: інфляційні втрати у розмірі 7762,03 грн і 3% річних у розмірі 2752,51 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 , виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація ).

У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із ч.1 п.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

П. 5 ч. 3 ст. 20 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 р, передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

П.п. 1,2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, покладено обов`язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно вищенаведених правових норм обов`язком відповідачки, як споживача комунальних послуг та власника житлового приміщення, є своєчасна їх оплата, згідно затверджених в установленому порядку тарифів з дотриманням вимог законодавства, а остання допустила порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає до стягнення з неї на користь позивача.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 5-6), вбачається, що розмір інфляційних втрат, за період за період з 01.07.2017 по 23.02.2022, становить 7762,03 грн., а 3% річних - 2752,51 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачкою позову, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, які складаються з судового збору в розмірі 2684,00 грн., підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010, ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 206, 223, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354 - 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (код ЄДРПОУ: 04654336, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за період з 01.07.2017 по 01.10.2023 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17275,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 7762,03 грн, 3% річних 2752,51 грн, всього 27790,46 грн (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто гривень 46 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 05.02.2024.

Суддя О. В. Бондаренко