Решение № 116744628, 31.01.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1714/23

Провадження № 2-а/135/2/24

РІШЕННЯ

іменем України

31.01.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши в м. Ладижин у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальону Полк-1 Шматова Антона Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальону Полк-1 Шматова А.С., Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №1115400 від 17.12.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

У позові зазначив, що 17.12.2023 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальону Полк-1 Шматовим А.С. було винесено постанову серії ЕНА №1115400 про накладання на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови 17.12.2023 о 21 год. 04 хв. в м.Київ, площа Либідська водій ОСОБА_1 керуючи т/з «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на смузі для маршрутних т/з, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.ПДР - ненадання переваги в русі маршрутним т/з, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 680 грн..

Позивач зазначив, що керуючи автомобілем KIA, д.н. НОМЕР_1 , близько 21:00 години він приїхав за адресою м. Київ, вул. Антоновича 176 (ТРЦ «Окена Плаза») та здійснив зупинку автомобіля для посадки пасажира на смузі для маршрутного транспортного засобу з дотриманням правил дорожнього руху (ПДР), не заважаючи іншим учасникам дорожнього руху. Іншого підходящого місця зупинки для посадки пасажира окрім смуги для маршрутного транспортного засобу поблизу не було. Пасажир знаходився з речами за декілька метрів від проїзної частини де очікував його. В цей час до нього підійшов інспектор і сказав, що він порушує ПДР, а саме зупинка на смузі для маршрутного транспортного засобу. В свою чергу він повідомив, що очікує на пасажира, який вже підходить до авто. Під час розмови з інспектором пасажир відкрив двері і почав посадку. Він зазначив інспектору, що пасажир сів в авто і можна від`їхати, на що він відповів, що відносно нього буде винесено постанову про порушення ПДР. Не зважаючи на його зауваження інспектор попросив пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на авто. Інспектор вніс данні в планшет і відійшов від авто. В цей час пассажир відмінив замовлення і вийшов з авто бо не хотів очікувати. До позовної заяви він додав зображення-скріншот із застосунку Uklon Driver в якому видно дату (17 грудня поточного року), час скасування (21:01) та адресу замовлення (вул. Антоновича 176). Через декілька хвилин повернувся інспектор і запропонував підписати винесену постанову, що він і зробив, не зважаючи на те, що не був згодний з рішенням інспектора. Дана постанова була винесена інспектором з порушенням вимог КУпАП. По суті інспектор навіть не почав розгляд справи, не ознайомив з його правами і навіть не прийняв до уваги пояснення, чим порушив його права надані Конституцією і законами України, а також КУпАП.

Виходячи з п. 17.2 зупинка для посадки пасажирів на смузі для маршрутних транспортних засобів дозволена. Виходячи з п.1.10 час зупинки для посадки пасажирів не обмежується, якщо це необхідно.

Крім того, якщо інспектор дотримувався посадових інструкцій, в нього в наявності має бути відеозапис на якому зафіксовано вся подія, від скоєння ним «ніби то порушення» і до моменту вручення інспектором постанови. Цей відеозапис може бути використано судом при розгляді позовної заяви про скасування постанови, як вагомий доказ того, що він не порушив жодних правил дорожнього руху і виконав зупинку саме для посадки пасажира на смузі для громадського транспорту.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Вважає, що до нього було безпідставно застосоване стягнення у виді штрафу за дії в яких відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі маршрутним т/з. Просив скасувати дану постанову, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач Шматов А.С. належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву не подавав.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліціїподав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE за адресою м. Київ, площа Либідська, здійснив рух по смузі для маршрутних ТЗ позначених дорожнім знаком 5.11 чим порушив п. 17.1. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ПДР України Знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» застосовується для позначення смуги, що призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньо розмітки, дозволено виконувати поворот із ціє смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Відповідно, знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів», відокремлюється дорожньою розміткою 1.2 (широка суцільна лінія), що позначає край про зно частини на автомагістралях або межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. У місцях, де на смугу маршрутних транспортних засобів дозволено заїзд іншим транспортним засобам, ця лінія може бути переривчастою (дорожня розмітка 1.11). Лінію дозволяється перетинати в разі вимушеної зупинки, якщо цією лінією позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям.

Відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив під час виконання своїх посадових обов`язків. Позивач скоїв адміністративне правопорушення, тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Водій умисно, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знака 5.11, а саме здійснював рух на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Враховуючи зазначене, маючи усі ознаки адміністративного правопорушення, Інспектором було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та притягнення до адміністративно відповідальності.

Взявши до уваги викладене вище, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, отже позов не підлягає задоволенню.

Щодо виконання вимог ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.01.2024 у справі №135/1714/23. У відзиві зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 3 розділу VIII Інструкції із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функці фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС від 18.12.2018р. №1026 (далі по тексту - Інструкція), строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах БпЛА, становить - 30 днів. У зв`язку із тим, що із дати подій пройшло більше місячного терміну, забезпечити доказову базу у справі №740/7189/23 немає можливості. Разом з тим, подавши позов, позивач, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Тому, просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно поданої відповіді на відзив позивач зазначив наступне.

Відповідачем/представником не було надано суду жодних доказів зазначених в ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАСУ, окрім пояснення у відзові про те, що інспектор нібито бачив особисто.

У відзові представник пише про розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія) згідно п. 34 ПДР і каже, що перетинати забороняється, а також про розмітку 1.2 (широка суцільна лінія) проте не каже чи були вони перетнуті позивачем чи ні. Жодних доказів того, що там немає переривчасто ліні (розмітка 1.11), яка дозволяє перетин, а також жодних доказів перетину позивачем суцільної лінії представником відповідача суду не надано.

В ухвалі про відкриття провадження від 05.01.2024 суд витребував у відповідача диск з відео записом. У відзиві представник посилається на положення Інструкції, строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах БпЛА, становить - 30 діб. Представник відповідача зазначає, що у зв`язку із тим, що із дати подій пройшло більше місячного терміну, забезпечити доказову базу у справі №740/7189/23 немає можливості.

Постанова інспектором була винесена 17.12.2023. Суд ухвалив ухвалу 05.01.2024 про призначення судового засідання для розгляду справи на 11 год. 00 хв. 15.01.2024. З цього виходить, що строк зберігання відеозапису, який складає 30 діб, не збіг. Тобто у відповідача/представника була можливість надати суду повний відеозапис як доказ, але з невідомих причин цього не було зроблено та інших причин/пояснень з цього приводу відповідачем/представником суду не було надано.

Представник/відповідач не заперечує, що такий відеозапис був створений інспектором під час виконання службових обов`язків і зберігався належним чином та протягом відведеного строку. Тобто цей відеозапис існував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2023 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальону Полк-1 Шматовим А.С.винесено постанову серії ЕНА № 1115400 згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Як зазначено у постанові, 17.12.2023 о 21 год. 04 хв. в м.Київ, площа Либідська водій ОСОБА_1 керуючи т/з «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на смузі для маршрутних т/з, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.ПДР - ненадання переваги в русі маршрутним т/з, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.

Позивач у позові вказує, що заперечував щодо винесення постанови та вчинення правопорушення, що ставиться йому в провину. Інспектор не здійснив розгляд адміністративної справи, не досліджував та не оцінював докази, не надавав їх для огляду та ознайомлення. Доказів правопорушення немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що виникли суд враховує таке.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

Пунктом 17.1 ПДР України визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Згідно з пунктом 17.2 ПДР України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП України визначено, що, зокрема, порушення правил зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 17.12.2023 біля 21 год. 04 хв. в м.Київ на Либідській площі водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «KIA SPORTAGE», здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11.

Відповідно до ПДР України дорожнім знаком 5.11 позначено "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів". Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів.

Враховуючи положення пункту 17.2. ПДР України, водій має право, зокрема, заїжджати на дорогу зі смугою для маршрутних транспортних засобів, у місцях, що відокремлені переривчастою лінією дорожньої розмітки, для висадки пасажира біля правого краю проїзної частини.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що він дійсно заїхав на смугу для руху маршрутних транспортних засобів для здійснення посадки пасажира, що дозволено положеннями п. 17.2 ПДР України.

Представник відповідача у поданому відзиві на позов заперечував даний факт, зазначив, що позивач здійснював посадку і висадку пасажира на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, яка була позначена суцільною лінією дорожньої розмітки. Однак, жодних доказів на спростування доводів позивача представник відповідача не надав.

Отже, відповідачем не доведено те, що позивачем порушено пункт 17.1 ПДР України, оскільки пунктом 17.2 ПДР України в зоні дії знаку 5.11, у місцях, що відокремлені переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволяється зупинка для посадки і висадки пасажира.

При цьому, суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12.06. 2020 по справі №201/2179/17, яка стосувалась подібних правовідносин.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Не встановлено обставин, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивної сторони його складу, за що передбачена відповідальність ч.3 ст. 122 КУпАП.

Доказів, вказаних у ст. 251 КУпАП, які надані суду по даній адміністративній справі та які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказаного у оскаржуваній постанові, в матеріалах справи немає.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані поліцейським підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб`єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР суди не можуть покладатися лише на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову.

Судом встановлено, що на підтвердження факту правопорушення, який викладено у оскаржуваній постанові, відповідачем не було надано належних доказів. Не спростовано доводи позивача, про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення. Не доведено, що в місці зупинки позивача в зоні дії дорожнього знаку 5.11 була наявна саме суцільна лінія дорожньої розмітки а не переривчаста.

При цьому підлягає врахуванню й те, що ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі від 05.01.2024 було прийнято до розгляду позовну заяву позивача, та витребувано у відповідача Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення та у разі наявності диск із відеозаписом.

Дану ухвалу суду відповідачем було отримано 09.01.2024 шляхом доставлення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Представник відповідача в поданному відзиві зазначає, що докази по справі не збереглись, так як строк зберігання відеозапису складає 30 діб.

Оскаржувана постанова винесена інспектором патрульної поліції 17.12.2023, а ухвалу суду про витребування доказів відповідач отримав 09.01.2024, тобто ще до того, як сплив термін зберігання відеозаписів, визначений Інструкцією. Однак, витребуваний відеозапис відповідачем суду наданий не був.

Дані обставини додатково підтверджують те, що доказів, вказаних у ст. 251 КУпАП, по даній адміністративній справі та які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказаного у оскаржуваній постанові, в матеріалах справи немає та не здобуто в ході судового розгляду.

В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, у матеріалах справи відсутні. Доказів, що спростували б твердження позивача про дотримання ним ПДР України відповідача суду надано не було.

У зв`язку з ненаданням суб`єктом владних повноважень доказів об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, здобутих та задокументованих у встановленому законом порядку, у суду відсутня можливість встановити та перевірити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, в діях позивача ОСОБА_1 ..

Таким чином, об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №1115400 від 17.12.2023, не підтверджено належними та допустимими доказами, що є підставою для визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення, ухваленої відносно позивача, та її скасування.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Саме відповідач, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.9,77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Щодо відшкодування сплаченої суми судового збору, судом встановлено, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп., тому вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 22 КУпАП, ст. ст. 6, 77, 79, 241 246, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1115400 від 17.12.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн 80 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя