Постановление суда № 116705826, 01.02.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

01 лютого 2024 року Справа №200/4025/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Кардаша В`ячеслава Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дій щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020 року;

- зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 1073,60 гривень.

22 січня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

Дослідивши вищевказану заяву та додані матеріали, суд приходить до переконання про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав, передбачених у частини 1 статті 252 КАС України для прийняття додаткового рішення є вичерпним.

Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що розгляд адміністративної справи № 200/4025/23 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення судом також здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 року у справі № 120/432/20-а зазначив, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Крім того, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.

Повноваження суду при вирішенні справи та способи захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень передбачені статтею 245 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020 року і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 28.10.2020 року.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд установив, що відповідач своїми діями щодо відмови в призначенні пенсії, порушив права та інтереси ОСОБА_1 у зв`язку з чим суд повністю задовольнив позовні вимоги, які були викладені в прохальній частині позовної заяви.

Разом з тим, суд зазначає, що поданий позивачем позов з додатками не містив вимог та будь-яких обґрунтувань щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень. Суд при розгляді даної справи не досліджував факт заподіяння моральної шкоди та докази з цього приводу, оскільки позивач не заявляв дані вимоги до відповідача одночасно з пред`явленням позовної заяви про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вказане судове рішення ухвалене щодо всіх заявлених позовних вимог із визначенням способу виконання судового рішення.

Враховуючи наведене та те, що судове рішення ухвалене щодо всіх заявлених позовних вимог із визначенням способу виконання судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника позивача Кардаша В.А. про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 252, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Кардаша В`ячеслава Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 200/4025/23.

Повний текст ухвали складено та підписано 01 лютого 2024 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Л.Б. Голубова