Решение № 116666069, 24.01.2024, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2161/23

2/579/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретарясудового засіданняСергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради Сумської області про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кролевецької міської ради Сумської області, в якій просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,50 га, яка розташована на території Кролевецької об?єднаної територіальної громади, в порядку спадкування за законом та одержання документів на його ім`я, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, приватизацію якої розпочала на підставі рішення від 24.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в порядку спадкування ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Любитове Конотопського (раніше Кролевецького) району Сумської області, однак не оформила своїх спадкових прав.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує (а.с.2).

Відповідач Кролевецька міська рада Сумської області, будучи належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, до суду свого представника не направила, надавши відзив на позовну заяву, за змістом якого позов визнає, розгляд справи просить проводити за відсутності її представника (а.с.22, 37).

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Конотоп Сумської області, актовий запис № 1082 (а.с.11).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Любитово Кролевецького району Сумської області (а.с.13).

ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.9), копією свідоцтва про право на спадщину (а.с.10).

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.10).

Рішенням Ленінської сільської ради від 24 грудня 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою с. Ленінське, площею 0,50 (а.с.12).

Враховуючи зміст рішення Ленінської сільської ради від 24 грудня 1993 року, спадкодавець ОСОБА_3 не отримала державний акт на земельну ділянку 0,50 га.

Позивач отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,50 га не може у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на дану ділянку.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати дозвіл на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки , Кролевецькою міською радою Сумської області позивачеві фактично відмовлено як спадкоємцю у завершенні процедури приватизації (а.с.14).

Нотаріусом фактично відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,50 га (а.с.15).

Судом встановлено, що права позивача не порушено.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідач не оспорює, що земельна ділянка площею 0,50 га в с. Спаське є комунальною власністю та відноситься до земель особистого господарства.

За життя ОСОБА_3 не встигла закінчити процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та отримати правовстановлюючий документ на неї.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Любитово Кролевецького району Сумської області, а враховуючи зміст рішення Ленінської сільської ради від 24 грудня 1993 року земельну ділянку в с. Ленінське не отримувала.

ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не приймала.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 623/633/17 від 21 березня 2018 року.

Крім того, згідно з пунктом 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року N24-753/0/4-13 передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зіст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1262 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1263 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач прийняв спадщину після ОСОБА_2 , однак доказів прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 позивач не надав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом не встановлено факту отримання земельної ділянки ОСОБА_3 , та не встановлено факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

Позивачем не надано суду доказів про те, що ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, яка передана Рішенням Ленінської сільської ради від 24 грудня 1993 року у приватну власність ОСОБА_3 за адресою с. Ленінське, площею 0,50 .

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема позивачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимогст.12, 13 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Позивачем не надано суду доказів, про які зазначено вище.

Таким чином, доводи позивача про отримання земельної ділянки ОСОБА_3 , прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , початок процедури приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України, яка передана рішенням Ленінської сільської ради від 24 грудня 1993 року у приватну власність ОСОБА_3 за адресою с. Ленінське, площею 0,50 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні .

Стороною позивача інших доказів суду не надано.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради Сумської області про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування необхідно відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача у розмірі, який фактично ним понесений .

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 328,392,1223,1261,1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 247, 200, 206, 258, 259, 265, 268, 273, 315 ЦПК України, -

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Кролевецької міської ради Сумської області, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, пл.Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 34135352, про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 31 січня 2024 року.

Суддя О. В. Моргун