Решение № 116652017, 30.01.2024, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1195/23

провадження № 2/179/54/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року смт.Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

за участю представника позивача Живоглядової У.С. ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Петриківської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Петриківської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позов обґрунтовує тим, що під час проживання в період часу з січня 2021 року по грудень 2021 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З грудня 2021 року позивач та відповідач разом не проживають. Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2022 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття. Однак, відповідачем рішення суду не виконується, жодного разу кошти на утримання дитини перераховано не було, що призвело до утворення заборгованості зі сплати аліментів.

Від дня розірвання стосунків із позивачкою, відповідач жодної участі у житті спільного сина не приймає, не цікавиться життям дитини, не телефонує, не приїжджає, жодним чином не намагається бути присутнім у житті власного сина.

Зі слів знайомих позивачці стало відомо, що з 21.02.2022 року ОСОБА_3 перебуває у республіці Польща та наміру повертатися в Україну не має.

Дитина постійно проживає з позивачкою. Позивачка є студенткою та не є працевлаштованою, будь - яких доходів не отримує. Матеріальне забезпечення дитини здійснюється дідом та бабою дитини, тобто батьками позивачки.

В порушення ст. 150-155 СК України відповідач не виконує покладених на нього Законом обов`язків щодо належного виховання і утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справів порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяви, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є батьком їх малолітнього сина. Вона разом з відповідачем проживала разом у період вагітності та ще 2 місяці після народження дитини. Сімейне життя не склалося, оскільки відповідач не міг працевлаштуватися та утримувати її та дитину, вживав алкогольні напої, завдавав їй фізичних ушкоджень, перебуваючи в алкогольному стані брав на руки дитину. Коли дитині виповнилося два місяця, вона зібрала речі та поїхала жити до батьків. Відповідач ніякої матеріальної допомоги дитині не надає, не сплачує аліменти, не спілкується з дитиною. Вона проживає разом з батьками та її батьки утримують її сина. Вона бажала виїхати з дитиною до Канади, але для оформлення візи необхідно, щоб відповідач надав дозвіл, відповідач відмовився надавати дозвіл, тому вона не змогла виїхати до Канади. Вважає, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав відносно сина, оскільки, по - перше, вона хоче подорожувати з дитиною, жити за кордоном, а для цього їй необхідний дозвіл від відповідача, по - друге, зараз в Україні військовий стан, небезпечно, якщо з нею щось трапиться, то вона хвилюється за майбутнє дитини, тому що батько буде мати переважне право на дитину, а якщо батька не знайдуть, то дитину можуть влаштувати до дитячого будинку, по - третє, коли дитина буде відвідувати дитячий садок або школу, а відповідач повернеться до України, і якщо відповідач не буде позбавлений батьківських прав, то зможе забрати дитину, а вона не буде знати де їй шукати дитину.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, та, враховуючи наданий висновок органу та піклування від 03.05.2023 року, просить ухвалити рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, позивача, свідка, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. (а.с.11).

Згідно довідки Петриківської селищної ради позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з дитиною ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12-13, 17).

Згідно акту обстеження умов проживання від 23.09.2022 року позивач проживає разом з дитиною ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (мати) та ОСОБА_6 (батько). Під час обстеження умов проживання виявлено, що житловий будинок перебуває у задовільному стані. (а.с. 14-16).

Згідно висновку органу опіки та піклування Петриківської селищної ради орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 19-20).

Згідно характеристики з місця навчання та проживання позивачка ОСОБА_2 має позитивну характеристику. (а.с. 21-22).

Згідно характеристики з місця проживання відповідача вбачається, що відповідач ОСОБА_3 характеризується задовільно. (а.с. 23).

Згідно довідки КНП Кам`янської міської ради «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1» вбачається, що з дитиною на прийом до лікаря з`являється мати ОСОБА_2 . Батько з дитиною на прийом не приходив. (а.с. 24).

Згідно заочного рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття. (а.с. 25-27).

Згідно довідки Магдалинівськогго відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ОСОБА_3 станом на 31.03.2023 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 41 435 грн. 63 коп. (а.с. 28).

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки. ОСОБА_2 знає з дитинства, бачила, як вона росла, поїхала навчатися. ОСОБА_2 повернулася жити до батьків вже з двомісячною дитиною. Чоловіка ОСОБА_2 вона ніколи не бачила. Не бачила щоб батько приїжджав до дитини. Зі слів їй відомо, що утримують дитину батьки позивачки.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п. п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п. 1 ст. 8. Таке втручання не становитиме порушення ст. 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком (матір`ю) обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Як вбачається з позову, на підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача, як доказами, обмежилась тільки: копією свідоцтва про народження дитини, довідками про проживання, характеристикою на позивача та відповідача, актом обстеження умов проживання дитини,висновком органу опіки та піклування Петриківської селищної ради, рішенням суду про стягнення аліментів та довідкою заборгованості по аліментам.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина, однак в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому, систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

В судовому засіданні позивачем не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

При цьому, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем відносно сина в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьків по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька (матері) від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувалися батьки офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини.

Суд також враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Висновок органу опіки та піклування Петриківської селищної ради, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Цей висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, атому висновок не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Необхідність для позивачки отримувати згоду батька на вчинення тих чи інших дій щодо дитини, зокрема, на виїзд за кордон тощо, також не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Крім того, тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини, і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17 (провадження №14-244 цс 18).

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини займаються батьки позивачки, а вихованням і розвитком дитина займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Посилання позивачки на те, що її син проживає разом із нею та не бачиться із відповідачем з грудня 2021 року не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини факт стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа №199/5032/16-ц).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11-13, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Петриківської селищної ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради, код ЄДРПОУ 04339698, юридична адреса: 51800, смт. Петриківка Дніпровського району Дніпропетровської області, проспект Петра Калнишевського, буд. 69.

Суддя А.О. Чорна